Ухвала суду № 122782107, 05.11.2024, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

05.11.2024

2/394/248/24

394/408/24

У Х В А Л А

п р о з а к р и т т я п р о в а д ж е н н я у с п р а в і

05 листопада 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ заяву відповідачки про закриття провадження у справі за цивільним позовом Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання звільнити земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

31.10.2024 року від відповідачки надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій вона зазначила, що згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма N 20-ОПП і) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначила, АДРЕСА_1 , як місце провадження господарської діяльності.

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік задекларовано та відповідно сплачено податок за землю із земельної ділянки площею 0,0024 га, саме під тимчасовою спорудою.

Крім того, згідно квитанцій за 2022 та 2023 роки відповідачкою вносилася плата у розмірі орендної плати визначеної договором суборенди від 2012 року.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі N 629/4628/16-ц (провадження 14-77цс18), від 27 червня 2018 року у справі N 749/230/15-ц (провадження 14-214цс18) та від 17 жовтня 2018 року у справі N 922/2972/17 (провадження N 12-194гс18), в яких розглядалося питання щодо юрисдикції спорів за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без укладення договору оренди, дійшла таких висновків.

Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах щодо замовлення документації із землеустрою для набуття в оренду земельних ділянок комунальної власності, а також у правовідносинах з користування земельними ділянками без укладення договору оренди.

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності суд має встановити факт здійснення відповідачем як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Як слідує з інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована в реєстрі в статусі фізичної особи-підприємця та перебуває у вказаному статусі, з такими видами діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний). 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах. 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям. 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах.

За ч. 2 ст. 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Отже, чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником буд-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи.

Разом з цим, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями).

Суб`єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 Господарського кодексу України).

Відомостей щодо використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в інших цілях матеріали справи не містять.

Таким чином призначення майна (тимчасової споруди торгівельного призначення) та факт перебування відповідача в статусі фізичної особи-підприємця, надає підстави для висновку про його використання відповідачкою для здійснення підприємницької діяльності.

Використання відповідачем спірної земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності також підтверджується додатком 10 до Порядку обліку платників податків і зборів форми N 20-ОПП.

Докази зворотного позивачем не надані.

Тобто у даній справі відповідач виступає у спірних відносинах, як фізична особа-підприємець, а тому відповідно до ст. 20 ГПК України вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Просила закрити провадження у даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але разом з тим надав суду заяву, в якій просив проводити судове засідання 05.11.2024 року за його відсутності та відмовити в задоволенні поданої відповідачкою заяви про закриття справи.

Дослідивши заяву та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 та 5 ЦПК України визначено, що кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно ч.1ст.19ЦПК Українисуди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи 25.04.2024 року ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження за цивільним позовом Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

31.05.2024 року на підставі ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання звільнити земельну ділянку до судового розгляду.

Судовий розгляд по справі відкладався неодноразово.

Досліджуючи мотиви, викладені відповідачкою у заяві про закриття провадження у справі, суд зважує на наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, будучи фізичною особою - підприємцем отримала на підставі договору від 14.08.2012 року в суборенду земельну ділянку загальною площею 0,0024 га для розміщення магазину, в якому в подальшому здійснювала господарську діяльність з реалізації товару, в період користування земельною ділянкою позивачка як суб`єкт господарювання сплачувала відповідні податки та орендну плату за користування земельною ділянкою.

28.08.2012 року на підставі рішення № 90 виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області надано відповідачці дозвіл на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території ТОВ «Світанок» по АДРЕСА_1 .

Після закінченнястроку діїдоговору власникземельної ділянки(позивачу справі)надіслав позивачцівимогу прозвільнення земельноїділянки,але вимоги не були виконані, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає за необхідне в даній справі визначити співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правового статусу.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно ст. 50 ЦК України право наздійснення підприємницькоїдіяльності,яку незаборонено законом,має фізичнаособа зповною цивільноюдієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюютьсяКонституцією Українита законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленомузаконом. Інформаціяпро державнуреєстрацію фізичнихосіб -підприємців євідкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною дієздатністю, та не обмежує їх.

Використання відповідачкою спірної земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності також підтверджується додатком 10 до Порядку обліку платників податків і зборів форми N 20-ОПП.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 на час розгляд справи по суті перебуває у статусі фізичної особи-підприємця.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Разом з тим у ст. 20 ГПК України визначено, що господарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема: 1)справи успорах,що виникаютьпри укладанні,зміні,розірванні івиконанні правочиніву господарськійдіяльності,крім правочинів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем,а такожу спорахщодо правочинів,укладених длязабезпечення виконаннязобов`язання,сторонами якогоє юридичніособи та(або)фізичні особи-підприємці; 2)справи успорах щодоприватизації майна,крім спорівпро приватизаціюдержавного житловогофонду,та справиу спорахщодо продажупакетів акцій,що належатьдержаві устатутному капіталібанків; зкорпоративних відносин,в томучислі успорах міжучасниками (засновниками,акціонерами,членами)юридичної особиабо міжюридичною особоюта їїучасником (засновником,акціонером,членом),у томучислі учасником,який вибув,пов`язані зістворенням,діяльністю,управлінням абоприпиненням діяльностітакої юридичноїособи,крім трудовихспорів; 4)справи успорах,що виникаютьз правочинівщодо акцій,часток,паїв,інших корпоративнихправ вюридичній особі,крім правочиніву сімейнихта спадковихправовідносинах; 5)справи успорах щодофінансових інструментів,зокрема щодоцінних паперів,в томучислі пов`язаніз правамина цінніпапери таправами,що виникаютьз них,емісією,розміщенням,обігом тапогашенням ціннихпаперів,обліком правна цінніпапери,зобов`язаннями зацінними паперами,крім борговихцінних паперів,власником якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем,та векселів,що використовуютьсяу податковихта митнихправовідносинах; 6)справи успорах щодоправа власностічи іншогоречового правана майно(рухомета нерухоме,в томучислі землю),реєстрації абообліку правна майно,яке (правана яке)є предметомспору,визнання недійснимиактів,що порушуютьтакі права,крім спорів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем,та спорівщодо вилученнямайна длясуспільних потребчи змотивів суспільноїнеобхідності,а такожсправи успорах щодомайна,що єпредметом забезпеченнявиконання зобов`язання,сторонами якогоє юридичніособи та(або)фізичні особи-підприємці; 7)справи успорах,що виникаютьз відносин,пов`язаних іззахистом економічноїконкуренції,обмеженням монополізмув господарськійдіяльності,захистом віднедобросовісної конкуренції,в томучислі успорах,пов`язаних зоскарженням рішеньАнтимонопольного комітетуУкраїни,а такожсправи зазаявами,клопотаннями органівАнтимонопольного комітетуУкраїни зпитань,віднесених закономдо їхкомпетенції,крім спорів,які віднесенідо юрисдикціїВищого судуз питаньінтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України,а такожспорів провизнання недійснимиправочинів запозовом контролюючогооргану навиконання йогоповноважень,визначених Податковимкодексом України; 9)справи зазаявами прозатвердження планівсанації боржникадо відкриттяпровадження усправі пробанкрутство; 10)справи успорах щодооскарження актів(рішень)суб`єктів господарюваннята їхорганів,посадових таслужбових осібу сферіорганізації таздійснення господарськоїдіяльності,крім актів(рішень)суб`єктів владнихповноважень,прийнятих навиконання їхніхвладних управлінськихфункцій,та спорів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно доЗакону України"Протретейські суди",якщо такірішення ухваленіу спорах,зазначених уцій статті; 12)справи успорах міжюридичною особоюта їїпосадовою особою(утому числіпосадовою особою,повноваження якоїприпинені)про відшкодуваннязбитків,заподіяних юридичнійособі діями(бездіяльністю)такої посадовоїособи,за позовомвласника (власників),учасника (учасників),акціонера (акціонерів)такої юридичноїособи,поданим вїї інтересах; 13)вимоги щодореєстрації майната майновихправ,інших реєстраційнихдій,визнання недійснимиактів,що порушуютьправа намайно (майновіправа),якщо таківимоги єпохідними відспору щодотакого майнаабо майновихправ чиспору,що виникз корпоративнихвідносин,якщо цейспір підлягаєрозгляду вгосподарському судіі переданийна йогорозгляд разомз такимивимогами; 14)справи успорах прозахист діловоїрепутації,крім спорів,стороною якихє фізичнаособа,яка неє підприємцемабо самозайнятоюособою; 15)інші справиу спорахміж суб`єктамигосподарювання; 16)справи зазаявами провидачу судовогонаказу,якщо заявникомта боржникомє юридичнаособа абофізична особа-підприємець; 17)справи,що виникаютьпри укладанні,зміні,розірванні тавиконанні договорів,укладених урамках державно-приватногопартнерства,у томучислі концесійнихдоговорів,крім спорів,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства; 18)справи успорах щодозахисту порушених,невизнаних абооспорюваних правта законнихінтересів власниківоблігацій,що виникаютьміж адміністраторомза випускомоблігацій таемітентом облігаційта/абоособами,які надаютьзабезпечення затакими облігаціями; 19)справи успорах щодооскарження рішеннязборів власниківоблігацій. Терміни"особа, яка надає забезпечення","збори власників облігацій"вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";20)справи успорах міжорганізацією водокористувачівта їїчленом абовласником (користувачем)земельної ділянкисільськогосподарського призначення,включеної дотериторії обслуговуваннявідповідної організаціїводокористувачів,щодо набуттячи припиненнячленства втакій організаціїводокористувачів,укладання,зміни,розірвання,виконання організацієюводокористувачів договорів,додаткових угодта іншоїдокументації,яка відповіднодо умовдоговору єйого невід`ємноючастиною,умов наданняпослуг організацієюводокористувачів,визнання недійснимиправочинів,вчинених організацієюводокористувачів,а такожщодо визначеннятериторії обслуговуванняорганізації водокористувачів;справи успорах міжвласниками меліоративнихсистем абомереж таводокористувачами щодоумов забору,доставки водита їївідведення; 21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно достатті 110Цивільного кодексу України.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, за захистом своїх цивільних прав про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, суд вказує, що за суб`єктним складом даний спір підпадає під дію статті 1 ГПК України і належить до компетенції господарських судів, оскільки спори за позовом органу місцевого самоврядування до фізичної особи - підприємця про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою розглядаються в порядку господарського судочинства.

Зазначені вище обставини стали відомі суду після відкриття провадження у справі.

П. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України вказує , що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за доцільне заяву відповідачки задовольнити та закрити провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 25, 26, 50 ЦК України, ст. ст. 58, 128 ГК України, ст. ст. 1, 20 ГПК України, ст. ст. 2, 4, 5 ,19, 255, 258, 259, 260, 263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі за цивільним позовом Новоархангельської селищноїради Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті до ОСОБА_1 проусунення перешкоду користуванніземельною ділянкоюта зобов`язаннязвільнити земельнуділянку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі ч. 1 ст. 256 ЦПК України роз`яснити Новоархангельській селищнійраді Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті право звернення з тотожнім позовом до Господарського суду Кіровоградської області.

Роз`яснити Новоархангельській селищнійраді Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті право звернення до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з клопотанням про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Ідентифікаційні дані учасників:

Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 31 селище Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області , код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04367217.

ОСОБА_1 ,місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: