Рішення № 122780929, 28.10.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3207/23

Провадження № 2/953/502/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Кузьменко Б.С.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

представник позивача - Вірютіна Оксана Володимирівна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Єгоров Станіслав Георгійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

КП «Харківські теплові мережі», в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення в сумі 37502 гривень 24 копійок та сплачений судовий збір в розмірі 2684 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає наступне. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 р. №1407 (із змінами, внесеними рішенням від 30.09.2003р. №946) КП «Харківській теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції №1875-IV від 24.06.2004 за період до 01.05.2019, з 01.05.2019 - на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в редакції №2189-VII від 09.11.2017, правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінену Міністрів України №630 від 21.07.2005, правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінену Міністрів України №830 від 21.08.2019, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінену Міністрів України №1182 від 11.12.2019, що регулюють відносини між виконавцем послуги та споживачами, що отримують ці послуги.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячої води у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 ; де зареєстрований відповідач. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг, станом на 01.02.22 у боржника виникла заборгованість в сумі 37502 гривень 24 копійок, що утворилася за період з 01.11.2019 по 31.01.2022.

Аргументи учасників справи

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єгорова С.Г. 05.07.2023 року надійшли до суду письмові пояснення, в яких він просив суд в задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» відмовити в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції представник відповідача у письмових поясненнях зазначив наступне.

Позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки позивачем не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, які втратили чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №85 від 02.02.2022.

Стаття 162 Житлового кодексу встановлює, що строки внесення плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, у пункті 4 визначають, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством. Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник відповідача у своїх письмових поясненнях наголошує на тому, що жодна з вищезазначених обставин відповідачем не доведена, відповідних доказів на їх підтвердження не надано;

Будь-яких доказів, що позивачем підготовлено договір про постачання теплової енергії відповідачу відповідно до типового договору не надано. Також, не надано доказів, які б свідчили про факт приєднання відповідача до умов індивідуального договору, не надано доказів про звернення позивача з пропозицією до відповідача щодо укладення відповідного договору.

Окрім ненадання доказів на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем відповідного договору про надання послуг з постачання теплової енергії, позивачем також не доведено факту надання послуг відповідачу.

Квартира АДРЕСА_2 довгий час належала батькам відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проблеми з опаленням та гарячою водою з`явилися у вказаній квартирі ще з середини 90-х років 20 сторіччя. У 1998 році квартиру офіційно було відключено від гарячого водопостачання та централізованого опалення, а батьки відповідача встановили газову колонку. Обігрів приміщень здійснювався електричними радіаторами. Про встановлення газової колонки ще у 1998 році свідчить Акт прийомки в експлуатацію димових та вентиляційних каналів у житлових домах після капітального ремонту та Схема прив`язки димових та вентиляційних каналів (представник відповідача надав копії). У відповідних довідках від 10.05.2002 та № 1051 від 20.07.2006 (представник відповідача надав копії) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №4 підтвердило, що квартира АДРЕСА_2 від централізованого гарячого водопостачання відключена, а в ній встановлена газова колонка. У 2008 році від КП «Жилкомсервіс» було отримано офіційного листа № 5937 від 01.07.2008 (копія додається) про відсутність заперечень щодо розробки проектної документації Індивідуального автономного опалення в квартирі АДРЕСА_2 . У 2009 році відповідачем було отримано робочий проект з організації електрообігріву квартири АДРЕСА_2 (копія додається). Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були пенсіонерами, літніми людьми, частина документів з питання відключення квартири АДРЕСА_2 від централізованого постачання гарячої води та опалення не збереглася. При цьому, актами обстеження систем теплоспоживання житлового приміщення, складеними представниками відповідача (копії додаються) було засвідчено встановлення на відсікаючому вентилі гарячого водопостачання пломби №017088, встановлення газової колонки. На підтвердження цього також надаються кольорові роздруківки фотографій труби гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 (копії додаються). Внаслідок аварії у 2015 році на стояках гарячого водопостачання аварійною бригадою був зрізаний та заглушений стояк гарячої води між квартирами АДРЕСА_3 та 19. Також, було зафіксовано відсутність стояка гарячої води у квартирі АДРЕСА_4 . У 2022 році було зафіксовано, що трубопровід гарячого водопостачання повністю демонтований.

Таким чином, на момент подання позову, відповідачу було відомо про ненадання послуг з гарячого водопостачання та теплопостачання у квартирі АДРЕСА_2 .

Окрім цього, у 2006 році у місцях загального користування під`їзду по АДРЕСА_5 стояки гарячого водопостачання також були демонтовані. Неодноразові звернення з цього питання до комунальних підприємств м. Харкова залишені без вирішення (копії додаються).

Таким чином, відсутні докази надання позивачем відповідачу послуг з централізованого теплопостачання та гарячої води та позивачем не доведено суми заборгованості, як підставу для стягнення відповідних коштів.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 №4 був затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Згідно з пунктом 1.3. дія цього Порядку не поширюється на власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень, які були відокремлені від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком.

Вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №169 від 26.07.2019, яким також був затверджений новий Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Таким чином, відключення квартири АДРЕСА_2 від централізованого постачання гарячої води та опалення відбулося ще до набрання законної сили відповідними нормативними документами органів влади України, які врегулювали такі питання.

На підставі ч.3 ст. 267 ЦПК України представник відповідача також заявляє про порушення строку позовної давності позивачем та необґрунтованість пред`явлення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, починаючи з 01.11.2019, оскільки строк позовної давності пропущений.

18.09.2023 до суду надійшли додаткові пояснення у справі представника позивача ОСОБА_2 , в яких вона просила позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції представник позивача в додаткових поясненнях зазначила наступне. Постановами Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 та від 03.09.2009 р. №933 «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. №169 «Про затвердження змін до наказу про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Наказом Мінрегіону від 26.07.2019 р. «Про затвердження Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення» врегульовано, що з моменту набрання законної сили вищезазначених нормативних актів дозволяється відключення від мереж централізованого опалення житлового будинку в цілому.

Для проведення вказаної процедури необхідно рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначити систему подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону природного середовища. Рішення про відключення прийматиме орган місцевого самоврядування за письмовою заявою власника (співвласників) будівлі або житлового будинку, з урахуванням рішення комісії, яка засідатиме не рідше за один раз в місяць. Необхідно розробити проект відключення та отримати технічні умови відключення. Обрана система має забезпечити: опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у будинку; ізоляцію та/або перенесення транзитних стояків (у разі потреби) тощо; заміну (у разі потреби) внутрішньобудинкових систем газо- та/або електропостачання (залежно від типу нагрівачів).

На даний час мешканці будинку АДРЕСА_5 , в якому мешкає відповідач, не звертались до КП «Харківські теплові мережі» за отриманням технічних умов на відключення від мереж централізованого опалення та встановлення автономного джерела опалення в їх будинку. Приміщення квартири відповідача є вбудованим в багатоквартирний житловий будинок. Система опалення відноситься до санітарно-технічного обладнання, власник приміщень не має права самовільно змінювати систему опалення та проводити відключення від мереж централізованого опалення.

Опаленням є система, яка гідравлічно та теплотехнічно об`єднує всі квартири будинку. Несанкціоноване втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (відключення від системи опалення) порушує права інших споживачів.

Відповідно до п.25 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється.

Посилання представника відповідача на той факт, що квартира АДРЕСА_2 не обладнана системою централізованого опалення є хибними.

Представник позивача звертає увагу суду також і на той факт, що до 2009 року нарахування за послугу з опалення квартири АДРЕСА_2 сплачувались в повному обсязі і факт надання цієї послуги ніким не оскаржувався.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати послуги. Відповідачем не надано доказів законного відключення квартири від системи теплопостачання.

Рух справи

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05 травня 2023 року за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 29 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єгорова Станіслава Георгійовича про призначення інженерно-технічної експертизи було відмовлено.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 у повному обсзязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Єгоров С.Г. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в письмових поясненнях.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є користувачем послуг теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ; особовий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

В вищезазначеній квартирі ОСОБА_1 зареєстрований, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 03 травня 2023 року.

Зі змісту відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, у зв`язку з неповною та несвоєчасною оплатою цих послуг за відповідачем утворилась заборгованість за опалення в період з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2022 року у розмірі 37502 гривень 24 копійок.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Судом встановлено, що відповідач є користувачем послуг теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Постачання комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» теплової енергії до будинку АДРЕСА_5 підтверджується актами підключення/відключення №174/34529, №174/34561, №174/30141, №174/25277, №174/28434 до опалення та гарячого водопостачання будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 за період з 2019 по 2022 роки.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин), що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пп.1, 5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз`яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.

Такий правовий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819св20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Згідно зі ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 68 ЖК УРСР закріплено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що внаслідок несвоєчасної і неповної сплати відповідачем послуг з теплопостачання, за ним утворилась заборгованість.

Статтею 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1статті 612 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 13ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (що діяла на час виникнення спірних правовідносин) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питаньжитлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року №169внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Постановами Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1268 та від 03.09.2009 р. №933 «Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. №169 «Про затвердження змін до наказу про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Наказом Мінрегіону від 26.07.2019 р. «Про затвердження Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення» врегульовано, що з моменту набрання законної сили вищезазначеними нормативними актами дозволяється відключення від мереж централізованого опалення житлового будинку лише в цілому.

Для проведення вказаної процедури необхідно рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначити систему подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону природного середовища. Рішення про відключення прийматиме орган місцевого самоврядування за письмовою заявою власника (співвласників) будівлі або житлового будинку, з урахуванням рішення комісії, яка засідатиме не рідше за один раз в місяць. Необхідно розробити проект відключення та отримати технічні умови відключення. Обрана система має забезпечити: опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у будинку; ізоляцію та/або перенесення транзитних стояків (у разі потреби) тощо; заміну (у разі потреби) внутрішньобудинкових систем газо- та/або електропостачання (залежно від типу нагрівачів).

Суду не надано відомостей щодо того, що мешканці будинку АДРЕСА_5 , в якому мешкає відповідач, звертались до КП «Харківські теплові мережі» за отриманням технічних умов на відключення від мереж централізованого опалення та встановлення автономного джерела опалення в їх будинку. Приміщення квартири відповідача є вбудованим в багатоквартирний житловий будинок. Система опалення відноситься до санітарно-технічного обладнання, власник приміщень не має права самовільно змінювати систему опалення та проводити відключення від мереж централізованого опалення.

Надання відповідачем підписного листа мешканців 1-го під`їзду будинку АДРЕСА_6 ) про відсутність централізованого опалення місць загального користування багатоквартирного будинку та демонтаж стояків гарячого водопостачання не доводить фактів відключення вищезазначеного будинку від теплопостачання чи звернення мешканців цього будинку щодо його відключення від теплопостачання до КП «Харківські теплові мережі». Підписи осіб у наданому позивачем листі не завірені у встановленому законом порядку, суд не може встановити достовірність підписів мешканців будинку та фактів того, що дані особи проживають у вказаному будинку. У зв`язку з цим суд не приймає до уваги наданий позивачем документ.

Слід зазначити, що опаленням є система, яка гідравлічно та теплотехнічно об`єднує всі квартири будинку. Несанкціоноване втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (відключення від системи опалення) порушує права інших споживачів.

Відповідно до висновків та рекомендацій долученого до матеріалів справи представником відповідача звіту № 21/24-ОБ, виконаного на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «СПБО Східцивільпромбуд», про результати обстеження технічного стану системи опалення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконано - місця підключення теплопостачання заглушені та опломбовані тепломережами, однак разом із тим також зазначено, що центральне водяне опалення проходить через квартиру транзитом (фото додаються). Окрім того, в висновку зазначається, що зі слів власника квартири відмова від централізованого водяного опалення на користь електричного конверторного опалення відбулась через низьку температуру теплоносія в квартирі.

Щодо наданого відповідачем вищезазначеного висновку, суд зазначає наступне. Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що труби системи опалення, по яким під час опалювального сезону подається тепло, - проходять прямо через квартиру відповідача, про що також вбачається із наданого відповідачем звіту № 21/24-ОБ. Відповідачем також не надано жодних належних та допустимих доказів надання позивачем послуг з опалення неналежної якості, висновок звіту щодо низької температури теплоносія грунтунтується виключно на словах власника квартири тобто відповідача, жодних темпаратурних вимірювань здійснено ані спеціалістами, ані представниками КМ «Харківські теплові мережі» не було.

Окрім того, виходячи з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, яка була додана позивачем в якості додатка до позовної заяви, суд висновує, що заборгованість відповідача в сумі 37502 гривень 24 копійок утворилася виключно за неповну та несвоєчасну сплату наданих послуг з опалення. Стягнення заборгованості за послуги з обігріву води предметом позовних вимог позивача не є і вартість за надані послуги з підігріву води самим позивачем була належним чином перерахована, а тому суд не надає оцінку доводам сторони відповідача щодо ненадання до квартири відповідача гарячої води.

У відповідності до положень ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.82 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2022 року у розмірі 37502 гривень 24 копійок.

Разом з тим, представником відповідача в письмових поясненнях від 05.07.2023 року було заявлено про порушення строку позовної давності позивачем та необґрунтованість пред`явлення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, починаючи з 01.11.2019, оскільки строк позовної давності пропущений. З приводу цього суд вважає необхідним зазначити наступне.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу)

Відповідно дост.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 чт.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), вказав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4статті 267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою є 01 травня 2023 року, а період нарахуванням останнім заборгованості становить з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставістатті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою до суду1 травня 2023 року, період нарахування останнім заборгованості з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2022 року, суд висновує про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, які нараховано за період з з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2022 року, сума яких складає 37502 гривень 24 копійок, є обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до платіжного доручення №5374 від 22 березня 2023 року позивачем під час пред`явлення позову до суду сплачений судовий збір у загальному розмірі 2684 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, в зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання -задовольнити.

Стягнутви з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2022 року в сумі 37502 (тридцять сім тисяч п`ятсот дві) гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотри) гривні.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» місцезнаходження: код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська буд.11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Т.В.Бобко