Рішення № 122773474, 04.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Київ № 320/34989/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

№0022438-240110-2658-UA80000000000336424 від 08 лютого 2024 року про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 152 157,00 грн;

№0022437-240110-2658-UA80000000001078669 від 08 лютого 2024 року про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 8 984,70 грн;

№0022436-240110-2658-UA80000000000336424 від 08 лютого 2024 року про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 27 255,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлових будівель площами 1514 кв. м, 89,4 кв. м та 271,2 кв. м в місті Києві, що використовуються для ведення господарської діяльності з надання готельних послуг. Нежитлові будівлі класифікуються за загальним кодом 12. 08 лютого 2024 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік. Оскільки, відповідно до внесених змін до рішення Київської міської ради з липня 2023 року встановлено ставку податку в розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати, вважає, що відповідачем було нараховано податкове зобов`язання з порушенням чинного законодавства, чим було суттєво завищено податкові зобов`язання позивача. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувають об`єкти нерухомості за адресами: нежитлова будівля - АДРЕСА_1 загальною площею 271,2 кв. м; нежитлове приміщення - АДРЕСА_1 загальною площею 1514 кв. м; нежитлове приміщення - АДРЕСА_2 загальною площею 89,4 кв. м; квартира - АДРЕСА_3 загальною площею 164 кв. м; квартира - АДРЕСА_4 загальною площею 31,5 кв. м.

На виконання підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведене нарахування податку на нерухоме майно за об`єкти нерухомості, які перебувають у його власності за 2023 рік та сформовані податкові повідомлення-рішення:

№0022438-240110-2658-UA80000000000336424 від 08 лютого 2024 року про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 152 157,00 грн;

№0022437-240110-2658-UA80000000001078669 від 08 лютого 2024 року про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 8 984,70 грн;

№0022436-240110-2658-UA80000000000336424 від 08 лютого 2024 року про зобов`язання позивача щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 27 255,60 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, нежитлові будівлі, що використовуються для ведення господарської діяльності з надання готельних послуг віднесено до підрозділу 1122 «Будинки з трьома та більше квартирами», клас 1211 «Будівлі готельні».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова від 24 липня 2024 року у справі № 400/2283/20).

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником наступних об`єктів нерухомості за адресами: нежитлова будівля - АДРЕСА_1 загальною площею 271,2 кв. м; нежитлове приміщення - АДРЕСА_1 загальною площею 1514 кв. м; нежитлове приміщення - АДРЕСА_2 загальною площею 89,4 кв. м, що використовуються для ведення господарської діяльності з надання готельних послуг.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що нежитлові будівлі, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 загальною площею 271,2 кв. м; АДРЕСА_1 загальною площею 1514 кв. м; АДРЕСА_2 загальною площею 89,4 кв. м, відноситься до об`єктів нерухомості, які належать до класу 1211 «Будівлі готельні», підклас 1211.1 (Готелі).

13 липня 2023 року Київською міською радою було прийнято рішення №6919/6960 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві». Цим рішенням установлені, зокрема, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 таблиця №1. Це рішення набирає чинності та застосовується з моменту опублікування і діє на строк до дати припинення або скасування воєнного стану та протягом шести місяців із дня припинення або скасування воєнного стану.

Вказане рішення опубліковано 18 липня 2023 року. Тобто саме з 18 липня 2023 року застосовуються нові ставки податку.

У додатку 1 до рішення вказано, що ставка податку на будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271), будівлі для тваринництва (підкод 1211,1) встановлюється у розмірі 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Крім цього, у додатку 5 вказано, що ставка податку у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року встановлюється за 1 квадратний метр по іншим нежитловим будівлям (нежитлові будівлі, нежитлові приміщення, нежитлові будинки, господарські будівлі, інші нежитлові будівлі).

Натомість, відповідач здійснив обрахунок податкового зобов`язання з розміру ставки податку 1,5% від мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного (податкового року), що підтверджується наданими розрахунками до спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте, як зазначено вище, нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві приватної власності, відноситься до об`єктів нерухомості, які належать до класу 1211 «Будівлі готельні», підклас 1211.1, тому з огляду на рішення Київської міської ради було прийнято рішення від 13 липня 2023 року №6919/6960 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», до вказаних нежитлових будівель підлягає застосуванню ставка податку у розмірі 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, позивачеві невірно розраховано розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року (справа №813/3274/17), повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.

Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов`язань, відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов`язань.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, тому є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначені норми процесуального закону, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 1 884,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0022436-240110-2658-UA80000000000336424 від 08 лютого 2024 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 27 255,60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0022437-240110-2658-UA80000000001078669 від 08 лютого 2024 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 8 984,70 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0022438-240110-2658-UA80000000000336424 від 08 лютого 2024 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 152 157,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.