Рішення № 122770319, 04.11.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13484/24

пр. № 2-др/759/156/24

04 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" Пануровської Олени Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Явір-Житлобуд-2", у якому просила визнати незаконним припинення з 18.03.2024 року відповідачем договору № 2040 від 01.10.2013 року та визнати незаконним з 01.06.2024 року розірвання в односторонньому порядку відповідачем договору №2040 від 01.10.2013 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до АТ СГ "ТАС", в особі Тернопільської філії, в якому просив стягнути на свою користь з АТ "СГ "ТАС" страхове відшкодування в розмірі 10 970,10 грн, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 6 100,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.09.2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "Явір-Житлобуд-2" про визнання правочину недійсним залишено без задоволення.

22.10.2024 року до суду надійшла заява директора ТОВ "Явір-Житлобуд-2" Пануровської О.А. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. В судове засідання сторони не викликались (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи та заяви, оцінивши надані і добуті докази суд вважає можливим ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" була надана професійна правнича допомога адвокатом Костіним К.М. на підставі договору №01/08/24-В про надання правничої допомоги від 01.08.2024 року.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору № 01/08/24-В сторонами погоджено гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10 000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. З матеріалів справи вбачається відсутність співмірності часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт з обсягом виконаної адвокатом роботи та понесеними відповідачем фактичними витратами.

Отже, суд вважає, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає частковому задоволенню, а сума підлягає зменшенню до 4 000,00 грн, яка відповідає розумному розміру та критерію реальності таких витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 260-261, 268, 270, 354, 452 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" Пануровської Олени Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" про визнання правочину недійсним задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2" понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-Житлобуд-2", ЄДРПОУ 33300605, адреса: 04212, м.Київ, вул.Героїв Полку «Азов», 6Б.

Текст додаткового рішення складено 04.11.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб