Ухвала суду № 122770019, 04.11.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:753/15654/24

Провадження №: 2-о/755/639/24

УХВАЛА

про повернення заяви

"04" листопада 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У поданій заяві ОСОБА_1 просить: 1) встановити факт, що ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком загиблого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у населеному пункті Терни Донецькій області;

2) встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув

ІНФОРМАЦІЯ_5 у населеному пункті Терни Донецькій області.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року заяву

ОСОБА_1 передано до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

Недоліками заяви про встановлення факту, що має юридичне значення було визначено відсутність документу, що підтверджує сплату судового збору, а також не зазначення заявником мети встановлення юридичного факту.

У зв`язку із чим заявникові слід подати заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, у новій редакції, з урахуванням викладеного в ухвалі про залишення заяви без руху, а також надати документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 18 жовтня 2024 року, що міститься в матеріалах справи, ухвалу від 30 вересня 2024 року доставлено до електронного кабінету представника заявника - адвоката Гуркіна Є.В., 18 жовтня 2024 року.

З наведеного слідує, що ухвалу від 30 вересня 2024 року про залишення заяви без руху було вручено заявникові 18 жовтня 2024 року.

21 жовтня 2024 року, тобто у встановлений судом процесуальний строк, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гуркін Є.В., подав заяву про усунення недоліків. До заяви додано квитанцію про сплату судового збору, чим виконано вимоги ухвали про залишення заяви без руху в цій частині.

Стосовно заяви про встановлення факту, що має юридичне значення у новій редакції суд зазначає таке.

Згідно із статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами першою, другою та четвертою статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

(4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від

23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловилася про те, що інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року

№ 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України в період воєнного стану визначено наказом Міністра оборони України від

25 січня 2023 року № 45.

Рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду (абз. 3 п.1.7 вказаного Порядку).

Відповідно до норми підпункту 1 пункту 4 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), військовослужбовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. Повнолітні діти, вдова (вдівець) та батьки вважаються непрацездатними, якщо вони на день загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста мали (набули) право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 9 цього Порядку, у рівних частках.

Згідно із пунктом 9 цього Порядку до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать: діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За вимогами пункту 10 Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: - заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; - витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); - витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: - документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; - свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; - свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); - свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); - документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); - свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); - рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

Спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати та органом, який проводить їх нарахування та виплату, розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі

№ 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20) та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21).

Судом встановлено, що заявник просив встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак, всупереч вимогам пункту 1 частини першої статті 318 ЦПК України, не зазначив мету встановлення такого факту.

Заявник не зазначив, для захисту або підтвердження яких особистих прав заявника слід встановити факт родинних відносин між померлими особами: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тобто які юридичні наслідки для ОСОБА_1 породжує встановлення такого факту.

У поданій заяві у новій редакції ОСОБА_4 зазначив, що заявник не має можливості подати до ТЦК та СП документи щодо родинних відносин між полеглим сержантом ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_3 , оскільки існують розбіжності у написанні прізвищ на українській та російській мовах. Внести зміни до актових записів заявник також не має змоги. Дані обставини прямо впливають на його права, а саме на право на отримання одноразової грошової допомоги від держави за загиблого сина та отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Однак, до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не долучено відомостей про звернення заявника ОСОБА_1 особисто до органів ТЦК та СП із заявою про призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн і, відповідно, про відмову у такій виплаті заявнику саме через розбіжності у написанні прізвищ, або необхідності надання додаткових документів для прийняття відповідного рішення.

Також, матеріали справи не містять відомостей про звернення заявника ОСОБА_1 до територіальних органів державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актових записів та отримання відповідної письмової відмови.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що заявник не може реалізувати свої особисті права через розбіжності у написанні прізвищ, а загальне посилання на необхідність отримання такого рішення не є правовою підставою для прийняття такої заяви до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам пункту першого частини першої статті 318 ЦПК України.

Також у заяві про усуненя недоліків заявник зазначає, що дружина померлого та його діти звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою щодо призначення та виплати їм одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн. Листом від 19 липня 2024 року

№ 13/7110/е ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що в результаті розгляду документів виявлено розбіжності у написанні прізвищ та по батькові між загиблим та його матір`ю та батьком з посиланням на витяг ДРАЦС про народження.

Однак, до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення від 13 серпня 2024 року та від 20 жовтня 2024 року відповідної відмови ІНФОРМАЦІЯ_8 від

19 липня 2024 року № 13/7110/е та витягу ДРАЦС про народження, на який посилається орган, не долучено.

З наведеного слідує, що заявник ОСОБА_1 вимоги ухвали про залишення заяви без руху не виконав, не зазначив мету з якою заявник просить встановити факт, на виникнення, зміну або припинення яких особистих чи майнових прав фізичних осіб впливає встановлення такого, не обгрунтував необхідності встановлення такого факту, а також не надав доказів того, що заявник не має можливості встановити такий факт у позасудовому порядку.

Вказані недоліки заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.

Відповідно до частини дев`ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен, як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Відповідно до вимог частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

В зв`язку з тим, що заявником недоліки, зазначені в ухвалі суду від 30 вересня 2024 року не усунуто, а саме: не зазначено мету з якою заявник просить встановити факт, на виникнення, зміну або припинення яких особистих чи майнових прав фізичних осіб впливає встановлення такого, не обгрунтовано необхідності встановлення такого факту, а також не надано доказів того, що заявник не має можливості встановити такий факт у позасудовому порядку, суд приходить до висновку, що заяву слід вважати неподаною та повернути заявнику.

Водночас, суд роз`яснює заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 185, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - - вважати не поданою та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова