Рішення № 122760699, 04.11.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3126/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м.Київ до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків про стягнення 327431,17 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04.09.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення 327431,17 грн заборгованості за договором поставки №238-13/969 від 07.08.2020 року, з яких: 228690,00 грн - сума основного боргу; 92189,94 грн- інфляційні витрати; 6551,23 грн - 1% річних.

В позові позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 року відкрито провадження у справі №922/3126/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.09.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№23951), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу, 1% річних та інфляційних втрат через наявність форс-мажорних обставин.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на наявність військового стану, та як наслідок настання форс-мажорних обставин, що відповідно до п.12.1 договору звільняє від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що він не отримує бюджетного фінансування, дотацій чи преференцій, а також висвітлює факт накладених арештів на рахунки Відповідача, що спричинило виникнення заборгованості перед кредиторами та значно ускладнює погашення заборгованості як такої. Зокрема, зазначалося про вплив COVID-19 на ведення господарської діяльності Відповідача та втрату господарських відносин з російським ринком.

Також, звертає увагу суду, що ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2024 7 України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ «Завод «Електроважмаш», так і Відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ «Завод «Електроважмаш» та Відповідача.

26.09.2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив (вх..№24253), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на наявність військового стану зазначав, що вищевказана обставина виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно умов Договору. На думку Позивача, даний факт не відноситься до цієї справи та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Також, Відповідачем не було надано до відзиву на позовну заяву сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, яка б підтверджувала наявність даної обставини, яка б вплинула на виконання зобов`язань за даним Договором. Разом з тим, умовами Договору (пункт 12.2.) визначений порядок дії сторін у випадку настання форс-мажорних обставин, що передбачає направлення замовнику письмового повідомлення про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань із належним підтвердженням обставин форс-мажору.

Крім того, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій зазначав, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивачем не здійснювалось нарахувань саме штрафних санкцій у розумінні ст.230 ГК України. Водночас, інфляційне нарахування на суму боргу та передбачений умовами договору 1% річних не є штрафними санкціями, отже відповідні суми не підлягають зменшенню за приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, позивач звертає увагу, що у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов`язань, Позивачем були понесені значні збитки. Адже, Позивач зазнав досить великі інфляційні втрати через неотримання коштів у встановлений строк від Відповідача за поставлений Товар. Зокрема, Позивач є суб`єктом господарювання та має аналогічні зобов`язання перед своїми контрагентами та, відповідно, працівниками. Також зазначає, що станом на момент надання відповіді на відзив, відповідач жодних заходів для погашення заборгованості не вживає. З огляду на вищевказане, а також на значне прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та відсутність будь-яких дій, націлених на зменшення суми заборгованості, просить суд відмовити у задоволенні відзиву відповідача на позовну заяву та клопотання про зменшення 1 % річних та інфляційних втрат.

02.10.2024 року відповідач надав до суду заперечення (вх..№24695), в яких вказує, що до 01.12.2021, коли був підписаний передавальний акт з АТ «Завод «Електроважмаш», він не мав жодних господарських стосунків з Позивачем та не мав відношення до спірного договору й виниклої за ним заборгованості. З моменту виникнення зобов`язань у Відповідача перед Позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів (з 01.12.2021 до 24.02.2022). Тобто, даний строк є аж занадто малим, враховуючи складність приєднання суб`єкта господарювання великого підприємництва у формі акціонерного товариства з 100 відсотками акцій, що належать державі до іншого суб`єкта господарювання великого підприємництва у формі акціонерного товариства зі значним контрольним пакетом акцій, що належить державі, для вирішення великої кількості значних проблем, включаючи й погашення кредиторської заборгованості, зокрема, перед Відповідачем.

Додатково відповідач пояснював, що через втрату ринку рф, відсутність об`єктивної можливості переорієнтувати виробництво та неможливість знаходження на заміну російським інших рівноцінних споживачів не дає можливості Відповідачу з переданих активів від АТ «Завод «Електроважмаш» отримувати прибуток для погашення заборгованості, яка утворилася під час здійснення господарської діяльності АТ «Завод «Електроважмаш» та ДП «Завод «Електроважмаш». Також, звертав увагу, що COVID-19 обмежував господарську діяльність АТ «Завод «Електроважмаш» у 2020-2021 роках, що у свою чергу було однією з причин, які впливали на можливість останнього виконувати вчасно наявні зобов`язання.

Крім того, відповідач відзначав, що арешти, які здебільшого були незаконними, також негативно впливали на можливість здійснення господарської діяльності АТ «Завод «Електроважмаш».

04.10.2024 року позивач надав до суду заяву (вх..№24968) з додатковими поясненнями на заперечення у справі.

Позивач зазначає, що наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 «Щодо АТ «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ «Завод «Електроважмаш» та АТ «Українські енергетичні машини». Між Позивачем та Відповідачем було укладено Угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 до Договору № 238-13/969-ВК від 07 серпня 2020, відповідно до якої усі права та обов`язки ДП «Завод «Електроважмаш» за Договором № 238-13/969-ВК від 07 серпня 2020 перейшли до АТ «Завод «Електроважмаш». Згодом було укладено Додаткову угоду № 2 від 01.12.2021 до Договору № 238- 13/969-ВК від 07 серпня 2020 у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» та Акціонерного товариства «Укренергомашини». Згідно з якою усі права та обов`язки Замовника за Договором № 238-13/969-ВК від 07 серпня 2020 перейшли до Акціонерного товариства «Укренергомашини» з 01.12.2021 року. У зв`язку із чим, доводи Відповідача, що він не мав жодних господарських відносин з Позивачем як своїм контрагентом та не мав відношення до спірного договору й виниклої за ним заборгованості, на думку Позивача, є безпідставними. У відповідь на аргумент Відповідача щодо короткого терміну (85 днів) з моменту підписання передавального акту та початком повномасштабного вторгнення рф, Позивач вважає, що це не може бути підставою для невиконання договірних зобов`язань перед контрагентами. Термін у 85 днів до початку воєнних дій, а також проміжок часу після оголошення військового стану і до теперішнього моменту, на думку Позивача є достатнім для здійснення хоча б часткових заходів з погашення заборгованості.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини звертав увагу, що позивачем не було отримано жодного повідомлення (листа, заяви або інш.), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами оспорюваного Договору. Також, посилання Відповідача на простій та епідеміологічну ситуацію є недостатньо обґрунтованими, оскільки, навіть за умов простою підприємства здійснюючи господарську діяльність зобов`язані здійснити виконання своїх зобов`язань. Відповідач мав можливість виконувати свої зобов`язання за договором або вжити заходів для їх часткового виконання.

З огляду на вищевказане, позивач просить суд позов задовольнити повністю та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 1 % річних та інфляційних втрат.

Всі надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (позивач/постачальник) та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (відповідач/замовник), (наразі - Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», код за ЄДРГЮУ 05762269), було укладено Договір поставки № 238-13/969 (далі - договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749 зазначаються у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику партіями протягом 30 (Тридцять) календарних днів, з моменту отримання письмового листа Замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1. Договору).

Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299 (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість цього Договору складає 1155000,00 грн. (Один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% - 192 500,00 грн. (Сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад Замовника.

При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата Замовником не проводиться, документа повертаються Постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів Замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе (п.4.3. Договору).

Згідно з п.5.1. Договору Замовник зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього Договору.

Відповідно до п.5.4. Договору Постачальник має право:

- своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації. Датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.

Відповідно до п.10.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України.

За порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5. Договору).

Відповідно до пп.12.1.,12.2.,12.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути.

При настанні таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох діб повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2, то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

Відповідно до п. 14.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року.

Позивачем до позовної заяви надана специфікація №1 від 07.08.2020 року, яка підписана та скріплена печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш».

Надалі 27.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» та Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» укладено додаткову угоду про заміну сторони правонаступником до договору №238-13/969 від 07.08.2020 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди у зв`язку з реорганізацією ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» Сторони домовилися, що усі права та обов`язки Замовника за Договором № 238-13/969 від 07.08.2020 перейшли до АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ».

Відповідно до п.2. Додаткової угоди з моменту набрання чинності цієї Угоди зобов`язання Сторін, що виникли з Договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація Замовника не відбулася або не відбувалася.

29.11.2021 року між АТ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» та ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» укладено Додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №238-13/969 від 07.08.2020 року.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 сторони внесли зміни до п.14.1. договору № 238-13/969 від 07.08.2020 р., та викласти його у наступній редакції:

"14.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р."

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними, які підписані представниками позивача та відповідача:

- № 1933 від 26.11.2020 року на суму 76230,00 грн;

- № 990 від 20.07.2021 року на суму 50820,00 грн;

- №1552 від 05.11.2021 року на суму 101640,00 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача загальна вартість отриманого та не сплаченого відповідачем товару становить 228690,00 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій Позивачем надані належним чином завірені копії документів (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності, податкові накладні з квитанціями).

Крім того, позивачем додано до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2021 року, що був підписаний уповноваженими особами з обох сторін.

Позивач звертався до Відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного за договором, а також з проханням надати графік погашення такої заборгованості шляхом надсилання відповідного листа-вимоги № 128 від 16.06.2023 року (а.с.30).

Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1% річних в розмірі 6551,23грн та інфляційні в розмірі 92189,94 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є заборгованість за договором №238-13/969 від 07.08.2020 з додатками, укладеним між ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» та ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження».

Водночас, відповідачем у справі визначено Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 року Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з Буськом Віктором Михайловичем як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).

За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш».

Отже, з 26.08.202) року боржником перед позивачем є Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш».

26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом», відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом» (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Турбоатом» відповідно до законодавства.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021р., 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Зокрема, Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини".

Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких надаються до позовної заяви:

Лист-вимога від TOB "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" № 128 від 16.06.2023 р. до АТ "Укренергомашини";

Лист від АТ "Завод "Електроважмаш" № 261-22/567 від 30.12.2021 р.;

Лист щодо пред`явлення вимоги кредитора від ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" № 06/10/21 від 06.10.2021 р.;

Лист від АТ "Завод "Електроважмаш" № 261-22/126 від 20.09.2021 р;

Лист від АТ "Завод "Електроважмаш" № 201-66-12/52 від 07.09.2021 р.

Щодо правонаступництва АТ "Завод «Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121), то суд звертає увагу, що відповідні обставини були предметом дослідження судів у справі № 922/3979/21 на стадії заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини", на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, вбачається, що згідно з п.1 Передавального акту від 01.12.2021 правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини", з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021. Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт. Передавальний акт затверджено АТ "Українські енергетичні машини" та Фондом державного майна України. Отже, згідно вказаного Передавального акту усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини", в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання Передавального акта. Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 03.12.2021 №31/2021 та протоколом № 4 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах (крім кумулятивного надання належним чином оформлених документів Замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе (п.4.3. Договору).

Також суд звертає увагу, що було укладено Угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 до Договору № 238-13/969-ВК від 07 серпня 2020 року, відповідно до якої усі права та обов`язки ДП "Завод "Електроважмаш" за Договором № 238-13/969-ВК від 07 серпня 2020 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

Згодом, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 від 01.12.2021 до Договору №238-13/969-ВК від 07 серпня 2020 у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" та Акціонерного товариства "Укренергомашини".

Згідно з додатковою угодою усі права та обов`язки Замовника за Договором №238-13/969-ВК від 07 серпня 2020 року перейшли до Акціонерного товариства "Укренергомашини" з 01.12.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.56-73).

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, проте оплату за отриманий товар не здійснив.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 228690,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини (військовий стан та COVID-19).

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на дані обставини, які унеможливлювали своєчасне виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до пп.12.1.,12.2.,12.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути.

При настанні таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох діб повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2, то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

Відповідачем не було надано жодного доказу щодо ускладнення виконання Відповідачем зобов`язань та не було надіслано інформативного листа від Відповідача на адресу Позивача про наявність неможливості виконання зобов`язань за даним Договором.

Отже це позбавляє Відповідача права посилатися на карантин, як на обставину непереборної сили, і не звільняє його від виконання зобов`язань за Договором №238-13/969 від 07.08.2020.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України було введено військовий стан.

З матеріалів справи вбачається, що постачання товару здійснювалось в період з 2020 по 2021 рік.

Отже обставина, на яку посилається відповідач (військовий стан), виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно з умовами Договору.

Крім того, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Суд звертає увагу і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Враховуючи викладене, дана обставина не може слугувати підставою для невиконання грошових зобов`язань за Договором № 238-13/969 від 07.08.2020.

Крім того, аргумент відповідача щодо короткого терміну (85 днів) з моменту підписання передавального акту та початком повномасштабного вторгнення рф, суд вважає, що це не може бути підставою для невиконання договірних зобов`язань перед контрагентами.

Суд звертає увагу, що термін у 85 днів до початку воєнних дій, а також проміжок часу після оголошення військового стану і до теперішнього моменту, є достатнім для здійснення хоча б часткових заходів з погашення заборгованості. Навіть за умови передачі документів, підприємство мало можливість почати комунікацію з Позивачем щодо вирішення питання заборгованості або часткового її погашення.

Доказів звернення відповідача до позивача з приводу виконання зобов`язань за договором матеріали справи не містять.

Таким чином, короткий термін з моменту передачі активів до початку війни та проблеми з передачею документів не є достатніми підставами для уникнення виконання договірних зобов`язань або погашення заборгованості перед Позивачем.

Щодо нарахування 1% річних та інфляційних.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлені до стягнення 1% річних у розмірі 6551,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 92189,94 грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати за отриманий товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 1% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.10.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України.

За порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5. Договору).

Позивачем нараховано 1% річних та інфляційні на несплачену суму боргу.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 1% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 6551,23 грн 3% річних та 92189,94 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позову заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Крім того, в наданих до суду запереченнях відповідач вважає, що були важливі підстави несплати заборгованості за поставлені товари.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 1% річних.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 1% річних та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 «що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги».

Підстав для зменшення 1% річних та інфляційних нарахувань немає, адже законодавство цього не передбачає і Верховний Суд у зазначеній вище постанові про це не вказує.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18 та №904/3551/18 від 04.06.2019, в якості обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що у вказаних постановах зазначались обставини щодо зменшення саме розміру неустойки (штрафу, пені), в той час як у даній справі позивачем було заявлено до стягнення тільки відсотки річних, розраховані за погодженою в умовах пункту 10.5. договору ставкою у розмірі 1%, та інфляційних втрат.

Також, відповідач аргументує свою нездатність виконати договірні зобов`язання за договором № 238-13/969 від 07.08.2020 року через втрату ринку збуту в рф, у зв`язку із введенням економічних санкцій і заборони на ввезення товарів з України.

Зазначене не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до умов договору та чинного законодавства, зокрема статті 617 ЦК України, форс-мажорними обставинами визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними і не залежать від волі сторін. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Заборона на ввезення продукції до рф стосується лише одного ринку, і не перешкоджало відповідачу виконувати свої зобов`язання перед іншими контрагентами, у тому числі українськими підприємствами, до яких входить і позивач.

Відповідач мав можливість передбачити зміну економічних умов, оскільки санкційна політика та економічні обмеження, що вводилися рф, мали поступовий характер і були передбачувані для підприємств, орієнтованих на експорт продукції до рф.

Відповідач, як велике підприємство з досвідом міжнародної торгівлі, мав передбачити такі ризики ще під час укладання договору з позивачем - вже в кінці 2019 року. Ніщо не перешкоджало відповідачу здійснювати заходи щодо переорієнтації своїх ринків збуту завчасно або укласти відповідні страхові угоди для компенсації можливих втрат. Відповідно до статті 530 ЦК України, Відповідач повинен був вчасно виконати свої зобов`язання незалежно від можливих змін на ринках збуту, а також вжити заходів для забезпечення виконання договору, зокрема, переорієнтації на інші ринки.

Крім того, внутрішні економічні труднощі боржника не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань перед кредитором.

Варто наголосити, що заборгованість відповідача за договором № 238-13/969 від 07.08.2020 року виникла після набрання чинності заборони на ввезення української продукції до рф. Це свідчить про те, що відповідач знав або повинен був знати про можливі ризики і приймати це до уваги при плануванні господарської діяльності.

Рішення щодо переорієнтації на інші ринки або зміна стратегії виробництва є виключно господарським ризиком відповідача, який не може бути перекладений на кредитора. Отже, санкції рф не є причиною невиконання договору.

Також відповідач стверджує, що не зміг швидко знайти нових споживачів своєї продукції після втрати ринку рф. Однак, це є внутрішньою справою підприємства і не може використовуватися як підстава для звільнення від зобов`язань перед іншими контрагентами, у тому числі перед позивачем. Відповідач зобов`язаний вжити всіх можливих заходів для виконання договірних зобов`язань, незалежно від складності поточної ситуації на ринках збуту.

Згідно з ст.218 ГК України, ст.617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2022 (заява № 59498/00), справа «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань правопорушником перед контрагентами не може бути підставою для відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Слід також зауважити, що негативні наслідки, такі як накладені арешти на рахунки відповідача, які виникли у ході здійснення останнім власної господарської діяльності ні в якому разі не мають перекладатися на Позивача та ведення його господарської діяльності.

Адже, позивач не має нести відповідальність за дії контрагентів, у тому числі, за дії відповідача.

Враховуючи викладене, а також значне прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та відсутність будь-яких дій, націлених на зменшення суми заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення 1% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (юридична адреса: 01133, м.Київ, провулок Лабораторний,1, офіс 400; поштова адреса: 02141, м.Київ, вул.Олександра Мишуги,2, офіс 416; код ЄДРПОУ 35141676) 228690,00 грн основної суми боргу, 92189,94 грн інфляційних втрат, 6551,23 грн 1% річних, а також 4911,47 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "04" листопада 2024 р.

Суддя К.В. Аріт