Ухвала суду № 122760383, 04.11.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.11.2024 Справа№914/1989/24

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали

заяви:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м. Запоріжжя,про:забезпечення позову у справі № 914/1989/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м. Запоріжжя, до відповідача:Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті», м. Львів,про:стягнення 1218918,47 грн, з яких 800000,00 грн боргу, 348994,91 грн інфляційних втрат та 69923,56 грн трьох відсотків річних. Встановив.

На розгляд Господарського суду Львівської області 12.08.2024 подано позов ТзОВ «ЗДР» до АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення 1218918,47 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у ній.

29 серпня 2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліки позовної заяви (вх. № 21282/24).

Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.10.2024 та встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

30 вересня 2024 року від адвоката позивача до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні по даній справі, призначеному на 03.10.2024 о 10:00 год. в режимі відеоконференцій поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 23586/24), яка задоволена судом в ухвалі від 30.09.2024.

03 жовтня 2024 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 24012/24) у зв`язку з тим, що він перебуватиме у плановому відрядженні в зоні бойових дій, а адвокатка товариства Роюк Л. І. перебуває на лікарняному згідно з Медичним висновком від 10.06.2024.

Судове засідання 03.10.2024 відкладено на 04.11.2024.

31 жовтня 2024 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову (вх. № 4017/24).

Позиція заявника.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача 1218918,47 заборгованості, з яких: 800000,00 грн - сума боргу, 348994,91 грн - інфляційне збільшення, 69923,56 грн трьох відсотків річних. Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, ТзОВ «ЗДР» вважає, що застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми заявленої до стягнення безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Позивач вважає, що при розгляді заяви слід врахувати, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах майнової вимоги та врахувати, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Під час розгляду цієї заяви позивач просить врахувати позиції Верховного Суду, сформовані, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також врахувати усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16 та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яка застосовується судами касаційної інстанції.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач свідомо не бажає погашати явну та очевидну заборгованість перед ТзОВ «ЗДР» встановлена у судових рішеннях по інших справах. Так, наприклад, у справі № 908/1795/22 відповідач вигадав якісь «послуги генпідряду» на 17 млн грн, які він начебто надав ТзОВ «ЗДР» і таким чином намагався затягнути стягнення за позовом ТзОВ «ЗДР» у інших справах № 914/3550/21, № 914/1573/23, посилаючись на те, що начебто відбувся взаємозалік. Суд у справі № 908/1795/22, у тому числі і Верховний Суд, зазначив, що ніяких «послуг генпідряду» не лише не надавалося, а що відповідач навіть не зміг пояснити суду «які/що це за послуги?».

Також, позивач вважає, що у даному випадку відсутня необхідність у зустрічному забезпеченні, та просить суд його не застосовувати.

Позиція відповідача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вищенаведені положення прямо узгоджуються з Правовою позицією викладеною Касаційним господарським судом у постанові від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3550/21 від 15.06.2023 з відповідача була стягнута сума основного боргу за договором субпідряду в розмірі 1118041,50 грн, а також 3% річних та інфляційні втрати. В подальшому, рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1573/23 від 18.03.2024 з відповідача була стягнута сума основного боргу за договором субпідряду в розмірі 1712806,31 грн, а також 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, як встановлено судом, у матеріалах справ № 914/3550/21 та № 914/1573/23 наявні постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з сплатою заборгованості боржником. Тобто відповідач виконав рішення суду.

Тобто, вказана обставина не може свідчити про ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань та навпаки вказує на вжиття ним заходів до виконання свого обов`язку.

Водночас, звертаємо увагу суду, на той факт, що Позивач вже викладав аналогічні правові обґрунтуваннями у заяві про забезпечення позову у даній справі. Зокрема, ухвалою від 02.08.2024 по справі № 914/1904/24 ТзОВ «ЗДР» заяву про вжиття заходів забезпечення позову і додані до неї документи повернуто. В подальшому Постановою Західного апеляційного господарського суду від « 20» вересня 2024 року по справі № 914/1904/24 в задоволенні вимог апеляційної скарги ТзОВ «ЗДР» б/н від 08.08.2024 (вх. №01-05/2270/24 від 09.08.2024) - відмовлено.

Разом з тим, Позивач повторно сформував заяву з аналогічним правовим обґрунтуванням, при цьому таким не долученого жодного належного та допустимого доказу який підтверджує необхідність здійснення такого забезпечення. Водночас наявність інших судових спорів між тими ж сторонами не може вважатися належним та допустимим доказом при розгляді заяви про забезпечення позову.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Разом з тим повідомляємо, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа 914/1299/24 в межах якої позивач вже звертався з заявою про забезпечення позову в розмірі 1 399 994, 79. У подальшому Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог до 4 064 220,83. Такі дії Позивача не знаходять логічного обґрунтування, оскільки фактично свідчать про те, що така заборгованість є надуманою і позивач сам не розуміє природи її виникнення, а також конкретного розміру. В межах даної справи 914/1299/24 подаються платіжки які вже були предметом розгляду у попередніх спорах між ТОВ «ЗДР» та Представництвом «ОНУР» зокрема у справах № 914/3550/21, № 914/1573/23. Разом з тим, кількість платіжок доданих позивачем, явно не збігаються з розміром заявлених позовних вимог, а звернення кількома позовами з однотипними вимогами в межах одного договору може свідчити про заплутування судових процесів та зловживанням процесуальними правами Позивачем.

Так, відповідач просить відмовити у задоволенні заявленої заяви про забезпечення позову.

Позиція суду.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Заходами забезпечення позову не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Судом встановлено, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 в частині оплати вартості поставленого товару на суму 800000,00 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 348994,91 грн інфляційних втрат та 69923,56 грн трьох відсотків річних.

Відтак, предметом позову у справі є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача в загальному 1218918,47 грн.

У даному випадку, суд керуючись правовою позицією, що викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, враховує, що у відповідача існує беззаперечна можливість у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, а тому позивач обґрунтовано припускає, що в разі незастосування заходів забезпечення позову, існує ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, поновлення його порушених прав та інтересів.

Суд враховує також і те, що вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом з тим, суд зауважує, що арешт коштів відповідача, який накладається судом для забезпечення позову у даній справі, має на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову, оскільки виконання в майбутньому судового рішення безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Принагідно, суд звертає увагу і на те, що у провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю. О.) перебуває справа № 914/1299/24 за позовом ТзОВ «ЗДР» до АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення 4 064 220,83 грн заборгованості за Договором № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 02.10.2024 ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.06.2024 у справі № 914/1299/24 скасував в частині відмови у задоволенні заяви ТзОВ «ЗДР» про вжиття заходів забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (адреса вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, корп. 2, м. Львів, 79037, ЄДРПОУ 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 1399 994,79 грн.

Відтак, враховуючи вищевикладене, забезпечуючи єдність судової практики, беручи до уваги обставини даної справи, характер спірних правовідносин та предмет позову, суд дійшов висновку задовольнити, подану позивачем заяву про забезпечення позову.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 79, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» про забезпечення позову (вх. № 4071/24 від 31.10.24) задовольнити.

2.Накласти арешт на грошові кошти Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, корп. 2, м. Львів, 79037; ідентифікаційний код 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 1218918,47 грн до набрання рішенням суду у справі № 914/1989/24 законної сили.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (вул. Волгодонська, 13, м. Запоріжжя, 69039; ідентифікаційний код 43041726).

Боржником за цією ухвалою є: Акціонерне товариство «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, корп. 2, м. Львів, 79037; ідентифікаційний код 26579227).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Трускавецький В.П.