Рішення № 122760061, 04.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/6146/24За позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу, м. Житомир

до Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ

про визнання права власності, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.05.2024 року Державна екологічна інспекція Поліського округу (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання права власності за позивачем на автопричіп марки ПГМФ модель 89151 (заводський номер шасі 89151489150038, інвентарний номер 101510008).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/6146/24 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2024 року.

01.08.2024 до суду від представника Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 02.08.2024 року заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.

В засіданні 06.08.2024 року в справі оголошено перерву до 22.10.2024 року.

23.08.2024 року до суду від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що отриманий від відповідача причіп неможливо зареєструвати за позивачем без рішення суду, оскільки ТСЦ МВС в Житомирській області відмовив позивачу в реєстрації причепу. У поясненнях позивачем заявлено клопотання про залучення ТСЦ МВС в Житомирській області до участі в справі в якості третьої особи.

21.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 22.10.2024 сторони не з`явились, судом було відмовлено в задоволенні клопотання про залучення ТСЦ МВС в Житомирській області до участі в справі в якості третьої особи, про що було занесено відповідний запис до протоколу судового засідання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 22.10.2024 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Поліського округу (далі - позивач, Інспекція) діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32 (далі - Положення), згідно якого Інспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 28.11.2023 № 26-ґ «Про передачу основних засобів» (з урахуванням наказу Державної екологічної інспекції України №4-г від 15.04.2024 року «Про внесення змін до наказу») вирішено з балансу Державної екологічної інспекції Столичного округу передати на баланс Державної екологічної інспекції Поліського округу автопричіп марки ПГМФ, заводський номер шасі 89151489150038 (інвентарний номер 101510008).

01 грудня 2023 року за актом приймання - передачі основних засобів №2 Державна екологічна інспекція Столичного округу передала Державній екологічній інспекції Поліського округу автопричіп, інвентарний номер 101510008, балансовою вартістю 17 916,00 грн.

Як зазначає позивач, іншої документації на транспортний засіб передано відповідачем позивачу не було у зв`язку з її відсутністю в Державній екологічній інспекції Столичного округу, якій цей транспорт був переданий від Державної екологічної інспекції у Київській області, яка Постановою КМУ № 102 від 21.02.2018 ліквідована як юридична особа публічного права.

Для подальшого документального оформлення вказаного транспортного засобу Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась до органу державної реєстрації - головного сервісного центру МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) із заявою про перереєстрацію автопричепу, інвентарний номер 101510008.

Сервісним центром МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) надано письмову відповідь від 20.03.2024 №767, в якій зазначено про неможливість здійснення перереєстрації автопричепу у зв`язку з відсутністю у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС інформації про державну реєстрацію (перереєстрацію) автопричепу, заводський та його власника, а також у зв`язку з відсутністю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або технічного паспорту.

Звертаючись до суду з даним позовом, Державна екологічна інспекція Поліського округу зазначила, що оскільки вона не може здійснити реєстрацію отриманого транспортного засобу у встановленому законодавством порядку, необхідним є винесення судом рішення про визнання за позивачем права власності на автопричіп марки ПГМФ модель 89151 (заводський номер шасі 89151489150038, інвентарний номер 101510008).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, у зв`язку з чим, за переконанням суду, будь-які дії третіх осіб, що обмежують повноту використання власником наданих йому законом повноважень володіння, користування і розпорядження приналежним йому майном є неправомірними. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з реєстрацією транспортних засобів (причепів), здійснюється на підставі положень ЦК України, з урахуванням «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. (п. 3 Порядку).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що усі механічні транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації та обліку, порядок яких установлюється: для тракторів, самохідних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів незалежно від форм власності, що підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування - уповноваженим органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

Пунктом 8 Порядку передбачено перелік документів, якими може бути підтверджена правомірність придбання або використання транспортного засобу.

На зареєстрований транспортний засіб видаються свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка та номерний знак, що відповідає державному стандарту.

Отже, виникнення права власності на транспортні засоби (причіпи) передбачає їх відповідну реєстрацію.

Поряд з цим, положеннями частини першої статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, причіп позивачем отримано на баланс від відповідача відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 28.11.2023 № 26-ґ «Про передачу основних засобів» (з урахуванням наказу Державної екологічної інспекції України №4-г від 15.04.2024 року «Про внесення змін до наказу»).

У відповідності до правової позиції Верховного Суду по справі №640/7052/16-ц від 15.02.2018 правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

В даному випадку у суду відсутні первинні документи купівлі-продажу транспортного засобу (причепу) первісним власником.

Однак, отримання транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, постановка на облік (зняття з обліку), отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), отримання номерного знаку.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 затверджено Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери (далі - Порядок оптової та роздрібної торгівлі), що визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Дія цього Порядку оптової та роздрібної торгівлі поширюється на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють передачу для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, оптову та роздрібну торгівлю ними і оформлення необхідних документів (далі - суб`єкти господарювання).

Відповідно до пункту 7 Порядку оптової та роздрібної торгівлі суб`єкти господарювання зобов`язані стати на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС та вести облік надходження, продажу та передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Згідно з пунктом 9 Порядку оптової та роздрібної торгівлі, транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 10 Порядку оптової та роздрібної торгівлі унормовано, що нові транспортні засоби, транспортні засоби, що перебували в користуванні, допускаються до продажу у разі відповідності обов`язковим вимогам, визначеним законодавством, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно із законодавством.

При цьому, у разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером (пункт 16 Порядку оптової та роздрібної торгівлі).

У разі продажу нового транспортного засобу та його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, продавець у сервісній книжці обов`язково зазначає найменування товару, дані про ціну, умови і правила придбання, дату проведення передпродажної підготовки, інформацію про строк, протягом якого здійснюється сервісне обслуговування, перелік сервісних центрів та їх адреси, прізвище, ім`я, по батькові та підпис відповідальної особи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що спірне рухоме майно - автопричіп марки ПГМФ, заводський номер шасі 89151489150038 (інвентарний номер 101510008), з моменту його первісного придбання і по день вирішення цього спору не зареєстрований у відповідному порядку, що не заперечується сторонами та підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області №455 від 24.02.2024 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач чи відповідач купували спірне майно чи вчиняли дії щодо його реєстрації.

Водночас, проаналізувавши зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що особа, яка його купувала вперше, була зобов`язана зареєструвати його в органах МВС у встановленому на той час порядку.

Позивачем та відповідачем не надано підстав (договорів, правочинів, актів, накладних) чи інших належних та допустимих доказів переходу права власності на автопричіп марки ПГМФ, заводський номер шасі 89151489150038 (інвентарний номер 101510008) до відповідача, а в подальшому до позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорення.

В контексті статті 392 Цивільного кодексу України необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Або у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності, дана обставина позивачем не зазначається, а навпаки представниками позивача зазначено, що свідоцтва про реєстрацію машини в позивача ніколи і не було.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач не оспорює право власності позивача на автопричіп марки ПГМФ, заводський номер шасі 89151489150038 (інвентарний номер 101510008), а лише констатує факт відсутності або ненадання позивачем необхідних документів для проведення реєстрації рухомого майна, а тому відсутні підстави для застосування положення статті 392 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позивачем не доведено обґрунтованість заявленого позову та наявність правових підстав для його задоволення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, залишається на позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Державною екологічною інспекцією Поліського округу судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ