Ухвала суду № 122757526, 01.11.2024, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2240/20

пр.№ 1-в/464/129/24

У ХВ АЛ А

01 листопада 2024 року м.Львів

Сихівський районний суд міста Львова у складі судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання Залізничного районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Львівській області про звільнення від покарання,

у с т а н о в и в :

Провідний інспектор Залізничного районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про звільнення від відбування покарання у виді штрафу засудженого ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, до кримінальної відповідальності більше не притягувався.

Інспектор органу пробації подав суду заяву, у якій подання підтримує та просить задоволити.

Прокурор ОСОБА_5 у відповідності до поданої суду заяви просить у поданні відмовити, оскільки засуджений перебував у розшуку з 16 вересня 2022 року, а тому строк давності виконання вироку (ст.80 КК України) не завершився.

На розгляд подання учасники процесу, у тому числі належно повідомлений засуджений, до суду не прибули, що відповідно до ч.5 ст.539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів провадження в суді не здійснюється.

Вирішуючи клопотання про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, суддя дійшов наступного висновку.

За вимогами ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18 грудня 2020 року (справа № 464/2240/20) ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.199 КК України та ч.1 ст.204 КК України та призначено покарання за ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.1 ст.70 КК України на строк чотири роки з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів; на підставі ст.75 КК України звільнено засудженого відбування призначеного основного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку два роки та покладенням обов`язків згідно із ст.76 КК України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року вказаний вирок в частині призначеного покарання змінено виключено з мотивувальної та резолютивної частин покликання на ч.1 ст.70 КК України та покарання у виді штрафу у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102000 грн, на підставі ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 28 жовтня 2021 року за поданням органу пробації розстрочено засудженому в частині стягнення штрафу в сумі 102000 грн рівними частинами з урахуванням сплати 10000 грн строком на дванадцять місяців, зобов`язавши останнього щомісячно сплачувати штраф на користь держави у розмірі не менше 7666 грн 67 коп до повної виплати, повідомляючи орган з питань пробації про сплату відповідної частини штрафу шляхом пред`явлення квитанції. При розгляді такої справи засуджений та захисник з урахуванням сплати 10000 грн просили розстрочити сплату штрафу на рік.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 22 листопада 2022 року відмовлено у поданні органу пробації про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 31 травня 2024 року відмовлено у поданні органу пробації про звільнення від покарання, мотивуючи наступним.

У силу положень ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У порядку ч.6 ст.368 КПК України при застосуванні норм закону суд ураховує правову позицію Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 754/17643/21, за якою застосуванняст.80 ККпередбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Ухилення від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. За змістомст.389КК України (кримінальні правопорушення проти правосуддя) ухилення від виконання покарання у виді штрафу супроводжується прямим умислом, утворює склад кримінального правопорушення та тягне кримінальну відповідальність.

Вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 754/17643/21).

Беручи до уваги викладене, відповідь Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області НПУ від 20 січня 2023 року щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з приводу звернення з приводу притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за ч.2 ст.389 КК України не є належним доказом спростування чи підтвердження факту ухилення від відбування покарання.

Так, за ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

У ч.1ст.303КПК Українивизначено,що підчас досудовогопровадження можебути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню наступні обставини: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (ст.91 КПК України).

Відомості щодо дотримання визначеного КПК України порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розслідування кримінального провадження відсутні.

У ст.22 КВК України закріплено, що прокурор відповідно доЗакону України"Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Доказів внесення прокурором у порядку ст.214 КПК України відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є його процесуальним обов`язком, до клопотання не долучено.

За відсутності кримінального провадження та відповідних процесуальних рішень органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду (ст.110 КПК України) неможливо встановити обставини, які б підтверджували чи спростовували факт ухилення від відбування покарання у виді штрафу.

Перебування засудженого у розшуку, як на те покликається прокурор, не впливає на зупинення перебігу давності при виконанні такого покарання як штраф.

Суд зазначив, що зміст подання представника органу пробації має відповідати загальним засадам оформлення звернення до суду, що передбачає наведення у ньому усіх відомостей, які необхідні для розгляду подання судом. Обов`язок з`ясування вищевказаних фактів не може перекладатися на суд, адже подання представника органу пробації має бути обґрунтованим, а обставини, викладені у ньому, повинні бути підтверджені належними доказами, достатніми для вирішення питання по суті.

Наведене зумовило відмову у клопотанні.

Ухвала від 31 травня 2024 року відповідно доч.6 ст.539 КПК Українипідлягала оскарженню, водночас не оскаржувалась та набрала законної сили у порядку ст.532 КПК України.

У зазначеній справі органом пробації подано клопотання про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку з аналогічними вимогами, нових обставин чи доказів до матеріалів клопотання не додано, що має ознаки зловживання процесуальними правами, виходячи з такого.

У ст.129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України ст.533 ЦК України.

Засадами кримінальногопровадження,до яких,зокрема,відносяться верховенство права та обов`язковість судових рішень, як про це визначено у ч.1 ст.7 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.9КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

За ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»при застосуванні норм права суд ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 21 березня 2023року у справі № 607/15131/19, де вказано, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

КПК Українине передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права. Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к, постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 306/1602/16-к).

Ураховуючи повторне звернення із клопотанням про звільнення про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, за наслідками розгляду якого судом уже постановлено ухвалу від 31 травня 2024 року, яка набрала законної сили, незазначення інших (нових) обставин по суті вимог та ненадання доказів на їх підтвердження суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки його наслідком буде повторна оцінка обставин, яким суд уже надав. Ці дії свідчать про наявність ознак зловживання процесуальними правами, адже спрямовані на прийняття потрібного судового рішення. Право на апеляційне оскарження, яке проігнороване, жодним чином не може компенсуватися чи підмінятися поданням нового клопотання про звільнення від покарання.

Ураховуючи викладене вище у своїй сукупності та ненаведення органом пробації у його повторному клопотанні жодних вагомих й непереборних обставин, які б надавали суду повноваження відступити від застосування у цій справі принципу поваги до остаточного судового рішення, суд залишає без розгляду клопотання з підстав зловживання процесуальними правами.

Вирішення по суті повторного аналогічного клопотання не спрямовано на досягнення завдань кримінального провадження, визначенихст.2 КПК України.

Суд зауважує, що тривале невиконання вироку суду в частині призначення покарання у виді значної суми штрафу - 102000грн вумовах воєнногостану закримінальне правопорушенняу сферігосподарської діяльностіщодо незаконногопридбання,зберігання,транспортування зметою збутунезаконно виготовленихалкогольних напоївта невжиттякомпетентними органамиусіх необхіднихі дієвих дій, створює уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність, що є неприпустимим.

На підставі ст.ст.369, 372, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Залишити подання без розгляду.

Про викладене у мотивувальній частині ухвали проінформувати Філію Державної установи "Центр пробації" у Львівській області та Львівську обласну прокуратуру для вжиття заходів реагування у межах компетенції.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6