Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 631/947/24
провадження № 2/631/447/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ - адвокат Тараненко Артем Ігорович, який діє на підставі довіреності від 02 лютого 2024 року, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року у розмірі 52420 гривень 95 копійок, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 17 лютого 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 159789529 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідача за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» - www.moneyveo.ua ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого заявила про бажання отримання коштів подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та адресу місця реєстрації/проживання.
Як вказав представник позивача, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перед тим як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача та її платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_4, зокрема 17 лютого 2021 року п 15 годині 05 хвилин 40 секунд. Одночасно з підписанням договору ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
За твердженням представника позивача, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істоти умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Так, відповідно до пункту 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 24750 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинених дій відповідачем, 17 лютого 2021 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало грошові кошти в сумі 24750 гривень 00 копійок на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_5, що, на думку представника позивача, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року не виконала, у зв`язку з чим на момент звернення до суду з даним позовом, у останньої утворилася заборгованість у розмірі 52420 гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості по кредиту у сумі 23454 гривні 50 копійок, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 28966 гривень 45 копійок.
В подальшому, 28 листопада 2018 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 зі строк дії до 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
Надалі, 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Як вказав представник позивача, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплат суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. визначено, що перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 135 від 25 травня 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 48762 гривні 03 копійки. Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.
05 серпня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТБ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТБ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТБ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 52420 гривень 95 копійок. Згідно підпункту 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Представник позивача звернув увагу, що в наданих ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником.
Надалі, 04 серпня 2023 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 01/04082023 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 01/04082023 від 04 серпня 2023 року від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52420 гривень 95 копійок. При цьому ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
За твердженням представника позивача, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» належним чином повідомило відповідача про заборгованість за кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року, а саме 01 березня 2024 року відправило лист-повідомлення, в якому було зазначено про намір стягнення заборгованості в судовому порядку, проте незважаючи на повідомлення ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.
Посилаючись на приписи частин 1 та 3 статті 512, статтей 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 639, 1048, 1049 та 1050 Цивільного кодексу України представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року у розмірі 52420 гривень 95 копійок, а також понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 27 серпня 2024 року відкладено розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 частини 2 статті 223 Цивільного кодексу України.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.
Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. У прохальній частині позовної заяви представник позивача вказав, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у повному обсязі, зазначає, що розгляд справи може відбутися без представника позивача, при цьому позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання також не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 звернулась на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 6763/24-вх. від 17 вересня 2024 року, відповідно до якої вказала, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором визнає в повному обсязі, просила розгляд справи провести за її відсутності.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, частина 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторони позивача та відповідача свідчать відповідні заяви, що містяться в матеріалах справи.
В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18, в якій зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа унормовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Як убачається з матеріалів справи, 17 лютого 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 за допомогою підпису шляхом використання одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_4 (17.02.2021 15:04:58) було укладено електронний Договір № 159789529 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір).
Відповідно до підпункту 1.1 Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 24750 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених цього Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
У підпунктах 1.2 - 1.6 укладеного договору сторони дійшло згоди, що кредит надається строком на 126 днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 474,50 % річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за час користування ним (далі - «Дисконтна процентна ставка»). На умовах викладених в пункті 1.6 Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 % річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за час користування ним (далі - «Базова процентна ставка»). Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості. За умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою: загальні витрати за Кредитом складають 27361 гривня 74 копійки; орієнтовна загальна вартість Кредиту складає 52111 гривень 74 копійки; орієнтована реальна річна процентна ставка складає 474,50 % річних. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту за Базовою процентною ставкою базується на припущенні, що споживач не здійснює платежів передбачених Графіком платежів починаючи з першого платежу, а отже нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється з наступного дня, що слідує за першою датою платежу передбаченою Графіком платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що Базова та Дисконтна процентні ставки та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.
Повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування кредитом, рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (підпункт 1.7 Договору).
Згідно з підпунктами 1.9 та 1.10 Договору, проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника. У випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені Графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець, за аналогією з порядком, визначеним в абзаці 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника.
Підпунктом 4.1 Договору передбачено, що невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладання Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua.
У підпункті 4.2 Договору зазначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Положення підпункту 4.13 Договору свідчить, що вказаний договір є електронним документом, створеним і збереженим у Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Також як свідчать надані позивачем докази, 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 шляхом використання одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_4 був підписаний Додаток № 1 до Договору № 159789529 від 17 лютого 2021 року - Графік платежів з розрахунку застосування Дисконтної процентної ставки протягом усього строку дії Договору, в якому сторони погодили дати платежів, суми тілу кредиту та процентів за користування кредитом, що підлягають сплаті. Крім того у вказаному графіку сторонами також узгоджено, що загальна вартість кредиту складає 210,55 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 52111 гривень 74 копійки (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом, які складають 110,55 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 27361 гривня 74 копійка (у грошовому виразі); суму (тіло) кредиту в розмірі 24750 гривень 00 копійок (у грошовому вираженні); орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 474,50 %. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання кредиту, та становить 126 днів користування кредитом починаючи з дати отримання кредиту позичальником. Сторони погодили, що у разі якщо повернення кредиту здійснюється позичальником не у відповідності до Графіку платежів вказаного в пункті 1 цього Додатку № 1, а саме: у разі часткового дострокового повернення кредиту чи прострочення будь-якого чергового платежу (що має наслідком застосування Базової процентної ставки), кредитодавець, за аналогією з порядком визначеним в абзаці 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», надає позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника.
Крім того, 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту до Договору № 159789529 від 17 лютого 2021 року, який містить основні умови кредитування.
При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання 17 лютого 2021 року Договору № № 159789529 про надання споживчого кредиту, Додатків до договору (Графік платежів) та Паспорту споживчого кредиту.
Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.
Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц (провадження № 61-8596св18), в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.
Як свідчать наявні матеріали справи, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за Кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу, ОСОБА_1 , кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, перерахувавши 17 лютого 2021 року грошові кошти в сумі 24750 гривень 00 копійок на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 506693ff-5ab2-4169-8163-da1724d9309f від 17 лютого 2021 року, а також довідкою № 04/2024, виданої 17 квітня 2024 року АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ID платежу 1566420266).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним 25 травня 2021 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року склала 48457 гривень 12 копійок, з них: заборгованість по кредиту у розмірі 23454 гривні 50 копійок, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 25002 гривні 62 копійки.
Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.
З матеріалів справи встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт), укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1 договору). Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплат суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. У пункті 1.2 Договору факторингу визначено, що перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимог.
Строк дії вищевказаного договору факторингу згідно додаткової угоди № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеної 28 листопада 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
Надалі, 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 135 від 25 травня 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року на загальну суму 48762 гривні 03 копійки, з яких заборгованість по кредиту у розмірі 23454 гривні 50 копійок, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 25307 гривень 53 копійки.
Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року склала 52420 гривень 95 копійок, з них: заборгованість по кредиту у розмірі 23454 гривні 50 копійок, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 28966 гривень 45 копійок.
Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.
05 серпня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТБ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1 договору). Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплат суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. У пункті 1.2 Договору факторингу визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимог.
Згідно додаткової угоди № 1 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеної 10 серпня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТБ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» сторони дійшли згоди викласти підпункт 5.2.4 Договору в наступній редакції: «5.2.4 Фактор в строк до 25 (двадцяти п`яти) робочих днів з моменту відступлення Фактору Права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги надсилає кожному з Боржників повідомлення про відступлення Права вимоги до Фактора, складеного за формою, що наведена у відповідному Додатку до цього Договору. Фактор самостійно повідомляє Боржників про відступлення Права вимоги і несе усі ризики, пов`язані з неналежним повідомленням Боржників. У будь-якому випадку, на вимогу Клієнта, Фактор надає підтвердження направлення Фактором повідомлень Боржникам протягом десяти робочих днів починаючи з дня отримання Фактором запиту».
В подальшому між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТБ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладені: 03 серпня 2021 року Додаткова угода № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та 30 грудня 2022 року Додаткова угода № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно яких сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно та до 30 грудня 2024 року включно відповідно.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року у загальній сумі 52420 гривень 95 копійок, з них: заборгованість по кредиту у розмірі 23454 гривні 50 копійок, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 28966 гривень 45 копійок, сума фінансування - 422 гривні 18 копійок.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 04 серпня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) укладений Договір факторингу № 01/04082023, за яким відповідно до пункту 1.1 фактор зобов`язується передати грошові в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти на користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.
У пункті 1.2 Договору факторингу сторони узгодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.
Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги за цим Договором до третіх осіб допускається (пункт 1.3 Договору факторингу).
04 серпня 2023 року директори ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договору факторингу № 01/04082023 від 04 серпня 2023 року, відповідно до якого клієнт (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС») передав, а фактор (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ») прийняв Реєстр боржників в кількості 300, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 01/04082023 від 04 серпня 2023 року, від клієнта до фактора переходять Права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 4737075 гривень 98 копійок. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу 01/04082023 від 04 серпня 2023 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників, як Додатку № 1 до Договору факторингу № 01/04082023 від 04 серпня 2023 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості до боржника - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (порядковий номер 142), за кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року. Сума заборгованості за основною сумою боргу (тілу кредиту) - 23454 гривні 50 копійок, сума заборгованості за відсотками - 28966 гривень 45 копійок, загальна заборгованість - 52420 гривень 95 копійок, сума фінансування - 445 гривень 64 копійки.
Отже, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача у загальній сумі 52420 гривень 95 копійок.
Про відступлення права грошової вимоги за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення на адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ), зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення № 25770510392/ВМ від 28 лютого 2024 року.
Як свідчать наявні матеріали справи, всупереч умовам кредитного договору, відповідач - ОСОБА_1 , не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки попереднього кредитора, а ні на рахунки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що не заперечувалась ОСОБА_1 , яка позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором № 159789529, укладеним 17 лютого 2021 року між нею та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у розмірі 52420 гривень 95 копійок.
При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.
У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Так, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Абзац 2 часини 2 статті 639 наведеного кодифікованого закону України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Із прийняттям Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію»).
У відповідності до частини 12 наведеної норми права, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо.
Також Верховний Суд у своїх постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що укладення сторонами договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором на підставі Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» відповідає положенням законодавства України та не має наслідком нікчемність або недійсність такого договору, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і позивач не довів, що договір суперечить вимогам закону. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Як вже зазначалось вище, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
У даному випадку правовідносини між первісним кредитором та відповідачем виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, статтям 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За обставинами даної справи відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора НОМЕР_4, отриманого від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір - договір про надання споживчого кредиту (здійснила акцепт пропозиції позивача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
При цьому, як вже зазначалось, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання 17 лютого 2021 року кредитного договору № 159789529.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 159789529 від 17 лютого 2021 року. Зазначений договір недійсним не визнано, а отже всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, після підписання договору позики у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги кредитного договору - договору № 159789529 від 17 лютого 2021 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням статтей 526 - 530 Цивільного кодексу України.
Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, відповідно до якої суд вказав, що якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування.
Приписами статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодифікованого закону України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В силу частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним.
Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.
Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді також не надано.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів, комісії за користування грошима належним чином не виконала.
Також, суд бере до уваги заяву ОСОБА_1 , яка визнала позовні вимоги у повному обсязі та не заперечувала факту укладання нею кредитного договору та наявність непогашеної ним заборгованості у розмірі 52420 гривень 95 копійок.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право відповідача, передбачене нормами Цивільного процесуального кодексу України
При цьому, суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, оскільки заява відповідача не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає заяву відповідача про визнання позову.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року у розмірі 52420 гривень 95 копійок, яка складається з: заборгованості по кредиту у сумі 23454 гривні 50 копійок, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 28966 гривень 45 копійок, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі на виконання свого процесуального обов`язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України № 3460-ІХ від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був б сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З даним позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулась до суду з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 03 червня 2024 року, а тому як убачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 2195 від 14 травня 2024 року ПУБЛИЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК».
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок.
Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23 - рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
З огляду на приписи частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 - 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 1012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 наведеного Закону України встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
З наданих суду документів вбачається, що представником позивача є ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956, виданого 24 квітня 2012 року головою Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, є адвокатом, й діє на підставі довіреності від 02 лютого 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (клієнт) та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 22/024-02 від 22 лютого 2024 року, відповідно до підпункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
У пункті 3.3 вищевказаного Договору визначено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторона в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 22/024-02 від 22 лютого 2024 року (Додаток № 1 до цього Договору).
Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.4 Договору про надання правової допомоги).
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» підписали Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 22/024-02 від 22 лютого 2024 року - Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правової допомоги № 22/024-02 від 22 лютого 2024 року, який визначає вид послуг та їх вартість за одну годину роботи.
22 лютого 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» уклали додаткову угоду № 3 до Договору про надання правової допомоги № 22/024-02 від 22 лютого 2024 року, в якій клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у тому числі де боржником є ОСОБА_1 за договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року.
Так на виконання умов визначеного Договору про надання правової допомоги, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» складений та затверджений Акт прийому-передачі наданих послуг від 22 лютого 2024 року, відповідно до якого детально розписаний вид правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором 159789529 від 17 лютого 2021 року та потрачений час адвокатом й вказана вартість наданих послуг у розмірі 5000 гривень 00 копійок.
Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблений правовий висновок, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Одночасно з цим частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4 та 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на не співмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року справі №910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18.
В даній справі ОСОБА_1 не зверталась до суду з клопотанням про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, який бере участь у справі, відповідає обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт, визначених детально у відповідному акті прийому-передачі наданих послуг, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а тому їх необхідно стягнути з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17, 19, 23, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 159789529 від 17 лютого 2021 року у розмірі 52420 (п`ятдесят дві тисячі чотириста двадцять) гривень 95 копійок, яка складається з: заборгованості по кредиту у сумі 23454 (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) гривні 50 копійок, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 28966 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок № 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т. М. Трояновська
Судове рішення № 122755698, Нововодолазький районний суд Харківської області було прийнято 04.11.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 631/947/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: