Рішення № 122755409, 04.11.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/662/24 Провадження № 2/613/393/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/662/24 пров. №2/613/393/24 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності, в якому в після уточнення просить: встановити факт спільного проживання однією сім`єю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1991 року по день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Остання з 1991 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Після смерті матері, вітчим продовжував проживати з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 , вони вели спільне господарство, допомагала йому у побуті, купувала ліки, здійснювала постійний догляд за ним, як за членом сім`ї, останній називав її донькою. Після смерті вітчима здійснила його поховання. Після вітчима залишилась спадщина у вигляді житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний за час шлюбу з її матір`ю та був їх спільною сумісною власністю. 30 жовтня 2023 року вона звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округа Феденко М.В. для подання заяви про прийняття спадщини, але у прийняті даної заяви їй було відмовлено на тій підставі, що вона не являється спадкоємцем за законом, а заповіту спадкодавець не складав.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 11квітня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М.В. , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності було залишено без руху.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М.В., про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності, прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підгтовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 травня 2024 року, виключено приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М.В. зі складу осіб, які беруть участь у справі. Закрито підготовче засідання за позовною заявою ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 10 липня 2024 року , витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округа Феденко М.В. копію заведеної спадкової справи № 395/2022 від 19 жовтня 2022 року після смерті ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що дійсно її мати ОСОБА_3 та вітчим ОСОБА_2 приїхали з Росії у 2011 році, і з того часу вони проживали всі разом за адресою: АДРЕСА_2 . В цьому будинку проживали вона з чоловіком та двома дітьми, та її мати з чоловіком, до смерті останніх. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут та витрати, вона займалася їх лікуванням та після смерті здійснила поховання матері та вітчима.Уточнила, що після смерті матері, вітчим залишився проживати з її родиною і вона здійснювала за ним догляд, вони вели спільно господарство, вітчим допомагав з утриманням будинку, також вітчим був зареєстрований у її будинку за адресою: АДРЕСА_2 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і вона здійснила його поховання за власні кошти. Крім того, вказала, що її мати та вітчим, за життя, придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1 , даний будинок був їх спільної сумісною власністю, але вони там не проживали. На даний час вона бажає оформити спадщину після смерті вітчима, у зв`язку з чим змушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник Богодухівської міської ради Хаорківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Суд, заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи та надані нею докази, у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задовлення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16 лютого 2012 року , 26 червня 1965 року виконавчим комітетом Рябинівської сільської ради Великописарівського району Сумської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актовий запис №17.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 квітня 1989 року, виданого повторно Уляшуйською сільською радою Оловянинського району Читинської області, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , актовий запис №29 ( на російській мові).

Згідно із копіює свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого Богодухівським відділом РАЦС Харківської області, 06 листопада 1985 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ( прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_8 ), актовий запис № 146 ( на російській мові).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 03 вересня 1991 року, виданого Забродівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, 03 вересня 1991 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , актовий запис №04 ( на російській мові).

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 13 травня 1989 року, виданого Забродівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, 13 травня 1989 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , актовий запис №06 ( на російській мові).

Відповідно до змісту договору купівлі - продажу житлового будинку від 15 грудня 2012 року, ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , придбав у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за спільні кошти подружжя за наявності згоди його дружини ОСОБА_3 .

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів та втягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 19 вересня 2023 року, виданого повторно Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №03.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 19 жовтня 2022 року, виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №893.

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу із заявою про видачу їй спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було заведено спадкову справу за №76/2023.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 жовтня 2023 року №234/01-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки останньою не надано нотаріусу документів, підтверджуючих факт родинних відносин з померлим ОСОБА_2 .

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України, визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення Факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до довідки квартальної Богодухівської міської ради ОСОБА_11 від 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 дійсно проживала з матір`ю та вітчимом ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 . Після смерті матері ОСОБА_3 в грудні 2016 року, вітчим залишився проживати з ОСОБА_1 , яка піклувалася про нього та здійснила поховання після його смерті.

Згідно з будинковою книгою для прописки громадян в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 був зареєстрований у даному будинку з 02 липня 2012 року.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2 ,також було підтверджено свідченнями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 наданими в судовому засіданні.

Зокрема, ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_1 він знає з 1989 року, оскільки вони навчалися в одному технікумі. У 2005 році він придбав будинок по АДРЕСА_3 , який огородами сходиться з будинком ОСОБА_1 . На той час в будинку за адресою АДРЕСА_2 проживала позивачка, її чоловік та їх двоє дітей. З 2011 року з ними стали проживати мати та вітчим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які приїхали з Росії. Останні постійно проживали у будинку доньки, вели спільне господарство, працювали на огороді, донька займалася їх лікуванням. Він часто спілкувався з ОСОБА_3 , так як вона була комунікабельною жінкою, а от ОСОБА_2 навпаки , був мовчазним. Після смерті дружини, ОСОБА_2 залишився проживати у будинку ОСОБА_1 , і вони продовжували вести спільне господарство, коли вітчим помер, то позивачка з чоловіком здійснили його поховання.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердила, що вона з 2013 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 . По сусідству з нею проживає ОСОБА_1 зі своєю родиною, яка складалась з її чоловіка, двох дітей, матері та вітчима. Вона часто спілкувалася з ОСОБА_3 поки та була живою, тому їй відомо, що остання проживає постійно у своєї доньки. Після смерті ОСОБА_3 її чоловік, вітчим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишився проживати з останньою, вони вели спільне господарство, вона купувала йому ліки , коли той хворів ,та здійснила його поховання.

Також, позивачкою було надані суду світлини на яких зафіксовано ОСОБА_2 з позивачкою та її сім`єю на родинних святах та в побуті.

Суд, дослідивши наявні в справі докази та проаналізувавши вищезазначені факти, з урахуванням того, що вимога позивачки законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 позбавлена можливості у здійсненні права на спадкування в інший спосіб, крім встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем, приходить до висновку про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, суд встановлює факт постійного проживання позивачки та ОСОБА_2 з 2011 року по день смерті останнього, оскільки, як було вказано позивачкою та підтверджено свідком ОСОБА_12 , ОСОБА_2 проживав постійно з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , саме з 2011 року, після того, як приїхав з дружиною ОСОБА_3 , з Росії.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання права власності на спадкове майно суд керується наступним.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, позов подано до належного відповідача.

Відповідно до ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи ( спадкоємця), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності на майно набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ст. 1277 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст. 1259 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Стаття 1270 ЦК України встановлює для прийняття спадщини строк у 6 (шість) місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові за № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

На підставі вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26 травня 2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів» - рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи, враховуючи, що позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у зв`язку з тим, що судовим розглядом встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки про визнання права власності за ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, що оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 149 Конституції України, ст.ст.316, 328, 392,1218, 1258, 1270, 1277 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Сімейного кодексу України, постаново. Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 259, 264-265, 293, 315 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко Марина Володимирівна, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2011 року по день смерті ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ,

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2024 року.

СУДДЯ