Рішення № 122747301, 28.10.2024, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1415/24

2/179/575/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого - судді Кравченко О.Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Хорольської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він самостійно збудував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 74,5 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , коли отримав виписку із рішення №317, видану 02.10.1988 року виконкомом Магдалинівської районної ради народних депутатів. Він має будівельний паспорт під будівництво земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 , пояснювальну записку до проекту забудівлі земельної ділянки, акт виносу в натурі меж земельної ділянки, типовий проект №184-24-62, виданий архітектором району.

Згідно довідки, виданої КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за вих.№00/144/02-24 від 11.03.2024, право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

Факт постійного проживання позивача у житловому будинку разом із сім`єю підтверджується довідками, виданими виконкомом Магдалинівської селищної ради.

При зверненні до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, йому пояснили, що інформація вноситься на підставі правовстановлюючого документа на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що чинне законодавство не встановлює обов`язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.

Просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 74,5 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами (житловий будинок «А1-1», веранда «а2», сарай «Б», сарай «В», погріб «ПГ», вбиральня «Г», котельня «Д», сарай «Е», гараж «Ж», гараж «З», хвіртка «№1», ворота «№2», огорожа «№3»), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Магдалинівською селищною радою наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Для державної реєстрації права власності на житлові будинки, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Реєстрація права власності здійснюється згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивачу необхідно звернутися до державного реєстратора для реєстрації права власності на житловий будинок з відповідним пакетом документів. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до державного реєстратора та отримав відмову у реєстрації права власності на будинок. Крім того, звертають увагу суду, що в техпаспорті вказано рік побудови будинку 1985 рік, а наданий будівельний паспорт виготовлено у 1988 році вже після завершення будівництва. Також у витягу з погосподарської книги вказано рік забудови 1995 рік. Тобто позивач не довів факт побудови будинку до 5 серпня 1992 року і звільнення його від прийняття в експлуатацію з послідуючою реєстрацією відповідно до Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбаченост.ст.1213ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Поливанівської сільської ради від № 317 від 02.11.1988 року, позивачу видано будівельний паспорт на будівництво двокімнатного житлового будинку, житловою площею 32 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.34-40).

З копіїтехнічного паспортуна житловийбудинок заадресою АДРЕСА_1 від 20.03.2024, виготовленого 20 березня 2024 року КП «Новомосковське МБТІ «ДОР» на замовлення позивача ОСОБА_1 , станом на 11.03.2024 року домоволодіння складається із житлового будинку (літ А1-1) загальною площею 74,5 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м. (побудований у 1985 році); веранди (літ.а2) площею 3,6 кв.м. (побудована у 1985 році); сарай (літ.Б) - побудований у 1984 році; сарай (літ.В), погріб (ПГ) побудовані у 1975 році; вбиральня (літ.Г), котельня (літ.Д), сарай (літ.Е), гараж (літ.Ж), гараж (літ.З) побудовані у 1985 році; хвіртка, ворота, огорожа (літ. №№1,2, 3) рік побудови не вказаний (а.с.8-26).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради (старостинський округ №10) від 17.06.2024 №391, згідно погосподарської книги №2 за 1986-1990 роки об`єкт погосподарського обліку №153, за адресою АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, в якому фактично проживали і проживають по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41).

Згідно випискиз погосподарськоїкниги №1на 2021-2025роки,номер об`єктуПГО 01-008-1заадресою: АДРЕСА_2 відкритийна ОСОБА_1 (а.с.42).

Згідно погосподарської книги №1 об`єкт погосподарського обліку 01-0080-1 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок (а.с.44).

Позивач фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконкому Магдалинівської селищної ради, старостинський округ №10 від 19.04.2024 №341 (а.с.45).

З інформаційної довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 11.03.2024 №00/144/02-24 вбачається, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в КП «Новомосковське МБТІ» ДОР» не зареєстровано (а.с.27).

Надаючи оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦПК України право власностіна новостворененерухоме майно(житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає змоменту завершеннябудівництва (створеннямайна). Якщодоговором абозаконом передбаченоприйняття нерухомогомайна доексплуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок позивач посилається на відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, у зв`язку з чим він не має можливості зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюєЗакон України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV), дія якогопоширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з частиною першоюстатті 2 Закону №1952-IVдержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактівнабуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно доч.3ст.3Закону №1952-IVречовіправа нанерухоме майнота їхобтяження,що виниклидо 1січня 2013року,визнаються дійснимиза наявностіоднієї зтаких умов: 1)реєстрація такихправ булапроведена відповіднодо законодавства,що діялона моментїх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (ч.5 ст.3 Закону №1952-IV).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, тапорядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (ч.2 ст.18 Закону №1952-IV).

Так, відповідно до пункту 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 №553) (далі Порядок), державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбаченихпунктами 78,79 та 80 цього Порядку.

Відповідно абзацу 3 пункту 78 Порядку документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Відповідно до п.79 Порядку державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченогоабзацом другимцього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, державному реєстратору подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Відповідно до пункту 80 Порядку державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно дост.31Закону №1952-IV для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно доч.2ст.24Закону №1952-IVза наявностіпідстав длявідмови вдержавній реєстраціїправ державнийреєстратор приймаєрішення провідмову вдержавній реєстраціїправ. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, діючим законодавством встановлений позасудовий порядок державної реєстрації права власності на житлові будинки, які збудовані до 05 серпня 1992 року, а у випадку прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації, особа має право на оскарження цього рішення до Міністерства юстиції, його територіальних органів або до суду.

Разом з тим, доказів на підтвердження звернення до державного реєстратора з відповідною заявою, та рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно позивачем суду не надано.

Виходячи зматеріалів справи,зокрема зтехнічного паспортуна житловийбудинок вбачається,що житловийбудинок побудованодо 5серпня 1992року, однакв матеріалахсправи відсутнідокази щодонеможливості реєстраціїправа власностіна вказаненерухоме майноза умовиподання позивачемдержавному реєстраторудокументів,які визначеніЗаконом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» таПорядкомдержавної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення його прав відповідачем та наявності підстав для визнання права власності на житловий будинок у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ч.2 ст.141 ЦК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач Магдалинівська селищна рада, ЄДРПОУ 04338405, місцезнаходження: 51100, Дніпропетровська область, Самарівський (Новомосковський) район, с-ще Магдалинівка, вул. Центральна, буд.46.

Повний текст рішення суду складений 04.11.2024.

Суддя О.Ю.Кравченко