Рішення № 122746230, 31.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 рокусправа № 380/17842/24Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У. В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900569/2 від 04.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900613/2 від 26.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає такі рішення необґрунтованими та такими, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваних митних декларацій Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішеннях про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованих позивачем товарів діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

Ухвалою суду від 31.10.2024 відмовлено в задоволенні у задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та компанією Zhejiang Lingsha Technology Co., Ltd., Китай укладено Контракт № 3108/2023 купівлі-продажу від 01.09.2023 р., предметом якого є те, що Продавець продає, а Покупець купує і оплачує товар, інвентар для спорту та фізкультури, виробництво компанії Zhejiang Lingsha Technology Co., Ltd.

На виконання вимог Контракту №3108/2023 від 01.09.2023, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №2302284 від 17.05.2024 покупець придбав у продавця товар, вартістю 26301, 50 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 04.07.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170054847U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристиками, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 батут гімнастичний).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170054847U2, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товарів було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір №3108/2023 від 01.09.2023; додаток до зовнішньоекономічного договору №1 від 01.02.2024; пакувальний лист № 2302284 від 23.01.2024; рахунок-проформа №2302284 від 23.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №2302284 від 17.05.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO2S08TTI1K від 28.02.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO6EO9F7OTT від 14.06.2024; договір про перевезення №ГВ290023-2 від 29.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 8217 від 03.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №ЄФ000022385 від 09.05.2024; коносамент №WMSS24044511 від 17.05.2024; копія митної декларації країни відправлення №24PL322080NS6SXV13 від 02.07.2024; копія митної декларації країни відправлення № 310120240518241187 від 12.05.2024.

Відповідач надіслав повідомлення з вимогою надати додаткові документи. На цю вимогу позивач надав наступні документи: рахунок-проформа № 2302284 від 23.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №2302284 від 17.05.2024; платіжні документи, що підтверджують вартість товару № NJBKLO2S08TTI1K від 28.02.2024 та №NJBKLO6EO9F7OTT від 14.06.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №8217 від 03.07.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №ЄФ000022385 від 09.05.2024; копія митної декларації країни відправлення № 310120240518241187 від 12.05.2024.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2024 №UA209000/2024/900569/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002135.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом відповідач в рішенні про коригування митної вартості мотивував таким.

У рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №8217 від 03.07.2024 р. міститься посилання на договір ГВ290023-2 від 29.11.2023. Відповідно до вищевказаного рахунку, а також довідки про транспортно-експедиційні витрати №ЄФ000022385 від 09.05.2024 надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ТОВ «Євро Форвардінг». Відповідно до п.6 ч.2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Слід зазначити, що вище вказаний договір ГВ290023-2 від 29.11.2023 та CMR, декларантом до митного оформлення не надано.

Відповідно до гр. 20 МД постачання товару здійснюється на умовах поставки FOB NINGBO. При цьому в митній декларації країни відправлення 310120240518241187 від 12.05.2024 у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

Відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного Контракту № 3108/2023 від 01.09.2023 р. та інвойсу № 2302284 від 17.05.2024 товар постачається на умовах 100 % передоплати. До митного оформлення декларантом надано банківські платіжні документи NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024 та NJBKLO6ЕО9F7ОТТ від 14.06.2024, які не підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, так як не містять підписів та печаток/штампів банківської установи щодо проведення такого платежу.

Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґуртуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. На вимогу митного органу декларантом додаткові документи не надавались.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1 МД №UA209170/2024/54090 від 01.07.2024, рівень митної вартості становить 3,7501 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випущення товару у вільний обіг 05.07.2024 позивач подав митну декларацію №24UA209170055184U6, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Також на виконання вимог Контракту №3108/2023 від 01.09.2023, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №2302285 від 27.05.2024 покупець придбав у продавця товар, вартістю 26 143, 5 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 25.07.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170060625U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 батут гімнастичний в розібраному вигляді для зручності транспортування).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170060625U8, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір №3108/2023 від 01.09.2023; Додаток до зовнішньоекономічного договору №1 від 01.02.2024; пакувальний лист №2302285 від 27.05.2024; рахунок-проформа №2302285 від 23.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) №2302285 від 27.05.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO6SO9I1R53 від 28.06.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024; договір про перевезення №ГВ290023-2 від 29.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №9209 від 24.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № ЄФ000023885 від 03.06.2024; коносамент №ZH240500281 від 27.05.2024; автотранспортна накладна б/н від 23.07.2024; копія митної декларації країни відправлення №24PL321030NS6UTJG7 від 24.07.2024; копія митної декларації країни відправлення №310120240518047992 від 24.05.2024.

Відповідач надіслав повідомлення з вимогою надати додаткові документи. На цю вимогу позивач надав наступні документи: рахунок інвойс №2302285 від 27.05.2024; валютні платіжки : NJBKLO6S09I1R53 від 28.06.2024, NJBKLO2S08TTI1K 28.02.2024; рахунок-фактура на транспортні послуги: № 9209 від 24.07.2024; документ що підтверджує вартість перевезення №ЄФ000023885 від 03.06.2024; контракт і його додатки: №3108/2023 від 01.09.2023, №1 від 01.02.2024; експортні декларації країни відправлення: 310120240518047992 від 24.05.2024.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 26.07.2024 №UA209000/2024/900613/2. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002338.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом відповідач в рішенні про коригування митної вартості мотивував таким.

У рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 9209 від 24.07.2024 міститься посилання на договір ГВ290023-2 від 29.11.2023, який до митного оформлення не надано. Відповідно до вищевказаного рахунку, а також довідки про транспортно-експедиційні витрати №ЄФ000023885 від 03.06.2024 надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ТОВ «Євро Форвардінг». Слід зазначити, що у гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR б/н від 23.07.2024 міститься штамп перевізника ФОП ОСОБА_2 , з яким відсутні будь-які договірні відносини.

Відповідно до гр.20 МД постачання товару здійснюється на умовах поставки FOB NINGBO. При цьому в митній декларації країни відправлення 310120240518047992 від 24.05.2024 у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного Контракту № 3108/2023 від 01.09.2023 р. та інвойсу № 2302285 від 27.05.2024 товар постачається на умовах 100 % передоплати. До митного оформлення декларантом надано банківські платіжні документи NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024 та NJBKLO6S09І1R53 від 28.06.2024, які не підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, так як не містять підписів та печаток/штампів банківської установи щодо проведення такого платежу. Крім того, суми платежів зазначені у вищевказаних платіжних документах не відповідають вартості оцінюваного товару що зазначена у інших товаросупровідних документах, які подані до митого оформлення.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інтернет пропозиція, додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1 МД №UA209170/2024/54090 від 01.07.2024, рівень митної вартості становить 3,7501 дол./США. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випущення товару у вільний обіг 26.07.2024 позивач подав митну декларацію №24UA209170061072U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Оцінивши підстави прийняття рішень про коригування митної вартості №UA209000/2024/900569/2 від 04.07.2024 та №UA209000/2024/900613/2 від 26.07.2024 суд встановив таке.

На обґрунтування зазначених рішень митний орган вказав, що відповідно до гр. 20 обох митних декларацій постачання товару здійснюється на умовах поставки FOB NINGBO. При цьому в митних деклараціях країни відправлення у графах «торговельна країна» та «країна кінцевого призначення» зазначено Poland (Польща), що може свідчити про поставку товару на підставі іншого зовнішньоекономічного договору.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів (Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14).

Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» Польща, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» Польща, впливає на числові значення складових митної вартості.

У оскаржуваних рішеннях відповідач також зазначає, що надані до митного оформлення декларантом банківські платіжні документи не підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять підписів та печаток/штампів банківської установи щодо проведення такого платежу. Крім того, суми платежів зазначені у платіжних документах не відповідають вартості оцінюваного товару що зазначена у інших товаросупровідних документах, які подані до митого оформлення.

Щодо вказаного зауваження суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, серед них немає вимоги щодо підпису та печаток/штампів банківської установи.

Суд наголошує, що подані до митного оформлення банківські платіжні документи є підтвердженням оплати за товар, яке містить посилання на рахунок-проформу, дату операції, суму операції, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін та інші реквізити, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Тому, платіжні доручення містить усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством та є підтверджуючим документом, що посвідчує здійснену позивачем оплату за товар, що поставляється.

Щодо твердження відповідача про те, що суми платежів зазначені у платіжних документах не відповідають вартості оцінюваного товару, яка зазначена у інших товаросупровідних документах, то варто зазначити наступне.

До митного оформлення разом з МД №24UA209170054847U2 від 04.07.2024 декларантом надано банківські платіжні документи NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024 та NJBKLO6EO9F7OTT від 14.06.2024 на суму 34144,55 (15733,50 + 18411,05) дол. США.

До митного оформлення разом з МД №24UA209170060625U8 від 25.07.2024 декларантом надано банківські платіжні документи NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024 та NJBKLO6SO9I1R53 від 28.06.2024 на суму 34 033,95 (15733,50 + 18300,45) дол. США

При цьому, банківський платіжний документ NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024 стосується двох поставок (в призначенні платежу вказано рахунки-фактури (інвойси) №2302284 та №2302285).

При умові 100% оплати товару, за обидві поставки товару, згідно рахунків-фактур (інвойсів) сума, що підлягає сплаті становить 52 455 дол. США (оскільки в інвойсі №2302284 зазначено суму 26301,50 дол. США., а в інвойсі №2302285 - 26143,50 дол. США).

Якщо провести калькуляцію за трьома платіжними документами NJBKLO2SO8TTI1K від 28.02.2024, NJBKLO6EO9F7OTT від 14.06.2024 та NJBKLO6SO9I1R53 від 28.06.2024, то загальна сума становить 52 445 дол. США. (15733,50 + 18411,05 + 18300,45), що повністю відповідає фактурній вартості товару.

Враховуючи викладене, платіжні доручення є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену позивачем оплату за товар, що поставляється.

Щодо твердження відповідача у оскаржуваному рішенні №UA209000/2024/900569/2 від 04.07.2024 про те, що декларантом до митного оформлення не надано Договір на перевезення ГВ290023-2 від 29.11.2023 та CMR, то суд зазначає наступне.

У графі 44 митної декларації №24UA209170054847U2 від 04.07.2024 року зазначено код «4301», під яким містяться Договір про перевезення №ГВ290023-2 від 29.11.2023. Зокрема, цей документ зазначений і у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684) означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось.

У рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900613/2 від 26.07.2024 відповідач вказав, що до митного оформлення не надано договір на перевезення ГВ290023-2 від 29.11.2023. Окрім того, у гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR б/н від 23.07.2024 міститься штамп перевізника ФОП ОСОБА_2 , з яким відсутні будь-які договірні відносини.

Суд зазначає, що у графі 44 митної декларації №24UA209170060625U8 від 25.07.2024 зазначено код « 4301», під яким містяться договір про перевезення №ГВ290023-2 від 29.11.2023. Зокрема, цей документ зазначений і у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684) означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось.

Стосовно твердження відповідача про те, що у графі 16 та 23 CMR перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 , хоча довідка про вартість послуг по транспортуванню вантажу №ЄФ000023885 від 03.06.2024 та рахунок на оплату транспортних послуг № 9209 від 24.07.2024 виписані ТОВ «Євро Форвардінг» і відсутні документи, що визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.

Позивачем з ТОВ «Євро Форвардінг» укладено договір про транспортне експедирування №ГВ290023-2 від 29.11.2023. Предметом вказаного договору є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно, ТОВ «Євро Форвардінг» є експедитором, а не перевізником та відповідно вправі залучати інших осіб для виконання своїх господарських зобов`язань перед ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ФОП ОСОБА_1 по договору про транспортне експедирування №ГВ290023-2 від 29.11.2023 з ТОВ «Євро Форвардінг» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Враховуючи усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Як уже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2ґ.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст.60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також, як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.

Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, а застосування методу 2ґ для визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.

Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності таких в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить до висновку, що спірні рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900569/2 від 04.07.2024, №UA209000/2024/900613/2 від 26.07.2024 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900569/2 від 04.07.2024 та №UA209000/2024/900613/2 від 26.07.2024.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 5275 (п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна