Ухвала суду № 122744368, 01.11.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 6/759/650/24

ун. № 759/18778/13-ц

01 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання - Марченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання посилаючись на те, що 02.10.2014 року Святошинський районний суд м. Києва видав судовий наказ №759/18778/13 за позовом ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 64 48,44 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі - 61 060,26 грн., 3% річних у розмірі - 2 239,63 грн., 1073,85 грн. - інфляційна складова боргу та судовий збір у розмірі - 114,70 грн.

09.10.2014 року на виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві направлено судовий наказ №759/18778/13 від 12.09.2014.

Станом на сьогоднішній день судовий наказ №759/18778/13 за позовом ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишається невиконаним в частині стягнення заборгованості в розмірі - 3428,18 грн., з яких : 3% річних у розмірі - 2 239,63 грн., 1073,85 грн. - інфляційна складова боргу та судовий збір у розмірі - 114,70 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2018 року замінено стягувача Акціонерне товариства «Київенерго» його правонаступником Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі» у виконавчому документі, щодо виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва №759/18778/13.

12.06.2024 стягувач звернувся із заявою до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо надання інформації про рух виконавчого провадження.

27.09.2024 Начальником Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано відповідь за №168894 про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 24.09.2024 судовий наказ №759/1778/13 виданий 02.10.2014 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості в розмірі 64 488,43 грн. на виконанні у відділі не перебуває та зареєстрованим не значиться.

Таким чином, між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» було складено акт приймання-передачі судових рашень №1534 про стягнення заборгованості, відповідно до якого заборгованість за рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі 759/18778/13 від 12.09.2014 було передано від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі».

Заявник зазначає причиною пропуску строку через запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, а також із запровадженням в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Заявник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Боржник в судове засідання не з`явився, про дату час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 3 ст. 433 ЦПК України передбачено, що заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2014 року на виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві направлено судовий наказ №759/18778/13 від 12.09.2014.

Станом на сьогоднішній день судовий наказ №759/18778/13 за позовом ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишається невиконаним в частині стягнення заборгованості в розмірі - 3428,18 грн., з яких : 3% річних у розмірі - 2 239,63 грн., 1073,85 грн. - інфляційна складова боргу та судовий збір у розмірі - 114,70 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2018 року замінено стягувача Акціонерне товариства «Київенерго» його правонаступником Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі» у виконавчому документі, щодо виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва №759/18778/13.

12.06.2024 стягувач звернувся із заявою до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо надання інформації про рух виконавчого провадження.

27.09.2024 Начальником Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано відповідь за №168894 про те, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 24.09.2024 судовий наказ №759/1778/13 виданий 02.10.2014 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості в розмірі 64 488,43 грн. на виконанні у відділі не перебуває та зареєстрованим не значиться.

Таким чином, між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» було складено акт приймання-передачі судових рашень №1534 про стягнення заборгованості, відповідно до якого заборгованість за рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі 759/18778/13 від 12.09.2014 було передано від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі».

Заявник зазначає причиною пропуску строку через запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, а також із запровадженням в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Статтею 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Цивільний процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів за правилами ст. 89 ЦПК України.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 р. «Пономарьов проти України» суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти підстави для поновлення строків.

Відповідно до ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. У заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає поважними ті причини пропуску строку, про які вказала сторона, а відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі за наведених нею обставин вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущено.

Відтак можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана із наявністю поважних причин його пропуску.

Суди при розгляді заяв стягувачів виходять з того, що такі причини (обставини) повинні бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред`явлення до виконання.

Крім того, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, заявник просить врахувати, що запровадження карантину та воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі № 27/2-3538/10 поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 року в справі Устименко проти України, заява № 32053/13 ).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (ч. 1, 2, п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Правовий аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого листа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 727/1256/16-ц.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зміст наведеної норми Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обізнаність особи про хід і обставини виконавчого провадження. Тобто, стягувач, як сторона виконавчого провадження мав безперешкодну можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження і вчинити передбачені законом дії за наслідками завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів.

Однак, заявник не проявив себе, як сумлінний стягувач і протягом майже десяти років не цікавився ходом виконавчого провадження.

Таким чином, ПАТ «Київенерго» не було доведено поважності причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа № 759/18778/13 до виконання. Що стосується посилання заявника та введення в Україні воєнного стану та запровадження карантину як на підставу поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд дійшов таких висновків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку.

Разом з тим, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 «питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Відповідно, з цієї постанови вбачається, що є недостатнім посилання в клопотаннях про поновлення порушених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України. Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на території України.

З матеріалів справи вбачається, що доказів заявником суду надано не було, яким саме чином воєнний стан та запровадження карантину в Україні перешкоджало реалізувати своє право на подачу виконавчого листа до виконання у строки передбачені законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що заявником не надано належних доказів на підтвердження факту поважності такого пропущення, суд вважає, що наведені заявником причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, оскільки можливість з 02.10.2014 року пред`явити виконавчий лист до виконання залежала виключно від волевиявлення стягувача.

Оскільки, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 77-78 ЦПК України поважності причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260-261, 353-355, 433 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя : Ключник А.С.