Єдиний державний реєстр судових рішень
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2024 року справа № 580/9721/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскільки при виході на пенсію стаж позивачки обчислений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, то і подальший перерахунок пенсії має здійснюватись із застосуванням вказаної величини. Позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням вказаної величини, однак відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Ухвалою від 07.10.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.10.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому про відсутність права на перерахунок, оскільки чинним законодавством застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмір 1,35% не передбачене.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 18.07.2014 по 14.04.2021 отримувала пенсію по інвалідності 2 групи, з 15.04.2021 отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Розрахунок заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії проведений відповідно до пункту 3 статті 45 Закону 1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії а саме за 2018, 2019, 2020 роки.
Позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати пенсію за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням від 13.09.2024 № 971010194200 відповідач відмовив позивачці у перерахунку пенсії, зазначивши при цьому про відсутність права на перерахунок, оскільки чинним законодавством застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмір 1,35% не передбачене.
Рішення Головного управління щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за віком) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
11 жовтня 2017 року набув чинності Закон № 2148-VІІІ, яким до частини першої статі 25 Закону № 1058-ІV внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Крім того, пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV доповнено, зокрема, пунктом 4-3.
Так, відповідно до пункту 4-3 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік, збільшений на 79 гривень.
При цьому нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що Законом № 2148-VІІІ з 01 жовтня 2017 року визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 822/3781/17, від 08 травня 2023 року у справі № 1.380.2019.005034 та від 25 вересня 2023 року у справі № 200/10870/20-а.
Суд врахував, що позивачка з 18.07.2014 по 14.04.2021 отримувала пенсію по інвалідності 2 групи (підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.08.2014). З 15.04.2021 позивачка отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону № 1058-ІV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії а саме за 2018-2020 роки.
Таким чином, пенсія за віком призначена позивачці після 01 жовтня 2017 року з урахуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (2018-2020 роки), у зв`язку із чим у спірних правовідносинах застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону № 1058-ІV станом на дату проведення такого перерахунку.
Таким чином, враховуючи те, що станом на момент здійснення перерахунку пенсії (01.04.2024) положеннями статті 25 Закону № 1058-ІV встановлено величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, саме вказаний показник має бути врахований під час перерахунку пенсії позивачки.
Щодо доводів позивачки про звуження її конституційних прав, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2015 року № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Водночас, суд зазначає, що згідно наявних у матеріалах справи протоколів перерахунку пенсії за наслідками проведеного з 01.04.2024 перерахунку пенсії її розмір збільшився, у зв`язку із чим доводи позивачки про те, що застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% погіршує її становище суд вважає необґрунтованим. Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що положення пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, станом на момент здійснення перерахунку пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% не було визнано неконституційними, а тому у відповідача були відсутні підстави не застосовувати вказані положення при здійсненні перерахунку пенсії.
Зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 580/6509/23.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки, звільненої від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивачка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.11.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК
Судове рішення № 122741775, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 01.11.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 580/9721/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: