Рішення № 122740387, 31.10.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3188/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.11.2023 р. №47444/03-16 про відмову в перерахунку та переході ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати довідку від 26.01.1990 р. №164, на підставі чого здійснити перерахунок і переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника з 13.11.2023 р. (відповідно до дати подання нею заяви з необхідними документами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонеркою та згідно чинного законодавства вона, як особа, що втратила годувальника (чоловіка), досягнувши пенсійного віку має право на отримання пенсії по втраті годувальника. Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Проте, ГУ ПФУ в Київській області прийнято рішення, яким відмовлено в перерахунку та переході на інший вид пенсії (по втраті годувальника) у зв`язку з неподанням довідки про спільне проживання заявниці з годувальником та перебування на його утриманні на час його втрати. Вказані дії відповідача стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою від 02.02.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

12.02.2024 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області та 04.03.2024 року від представника ГУ ПФУ в Київській області надійшли відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідачі вважають позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, що правових підстав для перерахунку та переходу позивача на інший вид пенсії (по втраті годувальника) немає у зв`язку із неподанням довідки про спільне проживання заявниці з годувальником та перебування на його утриманні на час його втрати. Оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.11.2023 р. №47444/03-16 відповідачі вважали повністю обґрунтованим.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області.

13.11.2023 року ОСОБА_1 звернулась до сервісного центру ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Листом від 15.11.2023 р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що дана заява буде розглянута та протягом 10 днів буде прийнято відповідне рішення.

ГУ ПФУ в Київській області 17.11.2023 р. прийнято рішення № 47444/03-16, яким відмовлено позивачу в перерахунку та переході на інший вид пенсії (по втраті годувальника) у зв`язку з неподанням довідки про спільне проживання заявниці з годувальником та перебування на його утриманні на час його втрати.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

У відповідності до ст.7 Закону №1058-ІV одними із принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, принципи гласності, прозорості та доступності Пенсійного фонду.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, відповідно до ст.36 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії. Згідно з частинами другою та третьою статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, для особи, якій вже призначена пенсія за віком та яка має право на інший вид пенсії, Законом №1058-IV передбачена можливість подання відповідної заяви про переведення на інший вид пенсії, відмінний від первинно призначеної.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (зі змінами), заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку №22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Підпунктом 9 пункту 2.8 Порядку №22-1 встановлено, що також надається документ про перебування членів сім`ї на утриманні померлого годувальника.

При цьому, частиною 1 пункту 2.11 Порядку №22-1 уточнено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

І лише у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (ч.2 п.2.11 Порядку №22-1).

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачу в переході на пенсію в разі втрати годувальника стало ненадання ОСОБА_1 довідки про спільне проживання з годувальником та перебування на утриманні померлого годувальника до дня смерті.

Проте, суд не погоджується з даними доводами відповідача з огляду на наступне.

Норми Порядку №22-1 не вимагають одночасного подання особою і довідки про спільне проживання з годувальником, і довідки на підтвердження факту утримання годувальником заявника до дня смерті.

Пунктом 2.11 Порядку № 22-1 чітко визначено, що для засвідчення факту утримання заявником подається або документ про реєстрацію місця проживання разом з годувальником, або інший належний документ, що підтверджує факт утримання.

При цьому, ОСОБА_1 додала до заяви довідку № 164, видану їй 26 січня 1990 року органом місцевого самоврядування за її місцем реєстрації, а саме: Виконавчим комітетом Первомайської міської ради народних депутатів Ворошиловградської (в 1990 році перейменована в Луганську) області Української РСР, з якої вбачається, що заявниця є членом сім`ї померлого ОСОБА_2 , є дружиною останнього, не працювала та перебувала на його повному утриманні.

До того ж, з трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що на дату смерті годувальника вона перебувала у відпустці по догляду за їхньою спільною донькою ОСОБА_3 .

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що відповідач-2, приймаючи рішення від 17.11.2023 року № 47444/03-16 про відмову в перерахунку пенсії та переході позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, діяв протиправно.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.11.2023 р. №47444/03-16 про відмову в перерахунку та переході ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області врахувати довідку від 26.01.1990 р. №164, та здійснити перерахунок і переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 13.11.2023 року, тобто з дати подання нею відповідної заяви (що відповідає приписам ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV щодо дати переведення на інший вид пенсії).

Суд зазначає, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області і рішення про відмову в її задоволенні приймалось саме цим Головним управлінням, належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вчинити зазначені вище дії на поновлення порушених прав позивача.

Отже, позов в частині вимог до ГУ ПФУ у Київській області підлягає задоволенню.

При цьому, підстави для покладення вказаних у позові зобов`язань на ГУ ПФУ в Одеській області відсутні, оскільки вказаний територіальний орган ПФУ не розглядав заяву позивача та не ухвалював за цією заявою рішень.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Одеській області слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір 1211,20 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким ухвалене протиправне рішення - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

У даному випадку часткове задоволення позову на розподіл судових витрат (розмір стягуваних на користь позивача витрат) не впливає, оскільки обидві вимоги позивача суд задовольняє, а часткове задоволення позову полягає у відмові в позові до відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.11.2023 р. №47444/03-16 про відмову в перерахунку та переході ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати довідку від 26.01.1990 року №164 та здійснити перерахунок і переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника з 13.11.2023 року.

У решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів