Рішення № 122739017, 30.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуСправа №160/6083/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому він постійно доглядає за своєю бабусею ОСОБА_2 , яка є інвалідом II групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12 ААГ №549604 від 07.12.2023 Міжрайонної онкологічної МСЕК №2, та відповідно до довідки №164 від 30.11.2023, виданої КНП «ЦПМСД №7» КМР, потребує постійного стороннього догляду. Відтак, вважає, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3544-ХІІ від 21.10.1993 (далі Закон №3544-ХІІ).

Разом з тим вказав, що позивач був солдатом водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна в/ч НОМЕР_1 , та наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 09.06.2023 №170-РС відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд), що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16.06.2023 №164. Обставини, що були підставою для звільнення позивача з військової служби, не змінилися, а отже вважає, що позивач не може бути мобілізований без його згоди.

З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до ст. 23 Закону №3544-ХІІ позивач звернувся до відповідача, та надав необхідні документи. Проте 01.03.2024 його викликали до ІНФОРМАЦІЯ_1 для вручення повістки на відправку, що свідчить про відмову у наданні йому відстрочки. Також позивачу було надано лист від 29.02.2024 №1955, в якому зазначено про неможливість надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з ненаданням довідки про отримання компенсації за надання догляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 або рішення суду щодо встановлення юридичного факту догляду за бабусею.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відстрочки, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6083/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

27.03.2024 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву відповідач указує, що у позивача відсутні належні докази на підтвердження здійснення ним постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи - бабусею ОСОБА_2 , а саме довідка про отримання компенсації за надання догляду за ОСОБА_2 .

Позивачем було надано відповідачу повідомлення про не призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 18.12.2023 № 664 з УПСЗН, де зазначено, що відповідно до п.2 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою КМУ від 23.09.2020 №859, ОСОБА_1 не має права на компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки бабуся позивача вже отримує соціальні послуги з догляду вдома. Таким чином, відомостей щодо припинення надання соціальної послуги ОСОБА_2 в повідомлені з УПСЗН не зазначено, а отже відповідач вважає, що позивач не має прав здійснювати догляд. У зв`язку з цим позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації.

Ухвалою від 11.03.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії:

- бойової повістки виписаної 01.03.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- акту відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від бойової повістки із зазначеною причиною відмови;

- заяви-пояснення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про відмову в отриманні бойової повістки.

Разом з відзивом на позов відповідачем надано до суду наступні документи:

- копію заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 щодо відстрочки від призову;

- копію повідомлення Управління праці та соціального захисту населення про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, від 18.12.2023;

- копію повістки та розписки;

- копію Акту про відмову від отримання повістки від 01.03.2024;

- лист ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні копій документів ОСОБА_1 .

Одночасно з позовом представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача до прийняття судом рішення у справі.

Ухвалою суду від 06.03.2024 заяву було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі №160/6083/24.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_1 (позивач) наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 09.06.2023 №170-РС був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд). Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16.06.2023 №164.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є бабусею позивача, що підтверджується відповідними документами.

Як зазначено у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.11.1997, серія 12ААГ №549604, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи безстроково.

Згідно з наданою позивачем довідкою (протокол №164) від 30.11.2023, ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до довідки №164 від 30.11.2023 ОСОБА_1 є соматично здоровим та може бути помічником фізичної дієздатної особи, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки. Копії вказаних довідок наявні у матеріалах справи.

Згідно з актом №14 від 07.11.2023, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2021 року по час складання акту разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач звернувся до відповідача зі зверненням з метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку з доглядом за бабусею

Листом від 29.02.2024, копія якого наявна в матеріалах справи, позивачу повідомлено, що належних підтверджень щодо здійснення ним постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 ним не надано. Для отримання відстрочки необхідно додатково надати письмові документи або засвідчені належним чином їх копії, які будуть підтверджувати факт догляду, а саме довідку про отримання компенсації за надання догляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 або рішення суду щодо встановлення юридичного факту факту догляду за бабусею.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відстрочки, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спіним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась і станом на час розгляду справи воєнний стан продовжує свою дію.

Правове регулювання відносин між позивачем та відповідачем здійснює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Абзацом 12 ч. 1 ст.23 Закону №3545-ХІІ (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є бабусею позивача ОСОБА_1 .

Як зазначено у Довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Міжрайонної онкологічної МСЕК №2, серія 12 ААГ №549604 від 07.12.2023, ОСОБА_2 є інвалідом II групи.

30.11.2023 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7» Криворізької міської ради була видана довідка (протокол №164) про те, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Однак, суд зазначає, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

У свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Наведені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.

Як зазначено вище, 30.11.2023 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7» Криворізької міської ради була видана довідка (протокол №164) про те, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Дослідивши вказану довідку, суд зазначає, що вона не відповідає формі № 080-2/о, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я».

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість у цьому випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які вказані в абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, позивач не позбавлений права на звернення до відповідача з наданням належних доказів для підтвердження підстав відстрочки від призову під час мобілізації.

З огляду на положення ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя Н.В. Кучугурна