Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 рокуСправа №160/9481/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
11.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2024 року №046350015101 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000р. по 17.01.2001р. у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» та період навчання з 01.09.1981р. по 19.07.1982р. у Технічному училищі № 2 зв`язку м. Харкова;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону Укриаїни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 23.01.2024 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2024 року №046350015101 позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність у неї необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також безпідставно не зарахованого до страхового стажу позивача спірні періоди роботи і навчання, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, а наявність буд-яких неточностей не може бути підставою для виключення спірних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Також позивач вказав, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9481/24 за цією позовною заявою, а також призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 02.05.2024 року та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Крім того, ухвалою суду від 16.04.2024р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
09.05.2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 (разом із копією пенсійної справи), в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що до загального страхового стажу позивача не враховано періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 з 09.1981 року по 19.07.1982 року, оскільки ім`я в дипломі « ОСОБА_2 » не співпадає з паспортними даними « ОСОБА_2 ». Для врахування періодів навчання позивача необхідно надати уточнюючу довідку на підставі первинних документів. Також не враховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.07.1982 року згідно із записами 3-4 трудової книжки, оскільки запис недійсний. Періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.07.1982 року з 16.05.1996 року по 17.01.2001 року враховано по 30.06.2000 року, оскільки періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000, обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Відсутня сплата страхових внесків за вищезазначений період згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Як встановлено судом, відповідачем-2 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області отримано ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі 18.04.2024 року та позов з додатками 11.04.2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного повідомлення.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ст.126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 23.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2024 року №046350015101 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Так, у спірному рішенні зазначено, що вік заявника - 59 років 11 місяців; необхідний страховий стаж становить 31 рік; страховий стаж заявника становить 28 років 11 місяців 2 дні.
При цьому до загального страхового стажу не враховано періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 з 09.1981 року по 19.07.1982 року, оскільки ім`я в дипломі « ОСОБА_2 » не співпадає з паспортними даними « ОСОБА_2 ». Для врахування періодів навчання необхідно надати уточнюючу довідку на підставі первинних документів. Не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.07.1982 року згідно із записами 3-4 трудової книжки, оскільки запис недійсний. Періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.07.1982 року з 16.05.1996 року по 17.01.2001 року враховано по 30.06.2000 року, оскільки періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі постанова №794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Відсутня сплата страхових внесків за вищезазначений період згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Позивач, не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком та відмовою у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000р. по 17.01.2001р. у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» та періоду навчання з 01.09.1981р. по 19.07.1982р. у Технічному училищі № 2 зв`язку м. Харкова, що мало наслідком відмови їй у призначенні пенсії, звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При цьому п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 45 Закону СРСР від 19 липня 1973 року «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах - втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд вказує, що зі спірного рішення слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 з 01.09.1981 року по 19.07.1982 року, оскільки ім`я в дипломі « ОСОБА_2 » не співпадає з паспортними даними « ОСОБА_2 ».
Щодо цих тверджень пенсійного органу, суд зазначає про таке.
Відповідно до паспорта серії НОМЕР_4 ПІБ позивача на українській мові « ОСОБА_1 », а на російській « ОСОБА_3 ».
Трудова книжка серії НОМЕР_5 від 19.07.1982р. видана на ім`я « ОСОБА_4 », тобто відповідає паспортним даним позивача.
При цьому трудова книжка позивача серії НОМЕР_5 від 19.07.1982р. містить запис про навчання позивача з 01.09.1981 року по 19.07.1982 року в ТУ №2 зв`язку м. Харкова.
Вказані записи в трудовій книжці є чіткими та не містять жодних виправлень чи неточностей.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_5 від 19.07.1982р. надавалася позивачем пенсійному органу одразу при зверненні з заявою про призначення пенсії.
Додатково на підтвердження вказаного запису трудової книжки позивачем було надано диплом серії НОМЕР_2 , виданий Технічним училищем №2 зв`язку м. Харкова, згідно з яким ОСОБА_5 з 01.09.1981 року по 19.07.1982р. навчалася у цьому навчальному закладі. Дійсно, у вказаному дипломі наявна неточність в імені позивача: « ОСОБА_2 за паспортом», а в дипломі вказано « ОСОБА_2 ».
Однак, зважаючи на те, що надана позивачем пенсійному органу при призначенні пенсії трудова книжка містила всі необхідні та чіткі записи про спірний період навчання позивача, у відповідача-2 у розумінні вищенаведених приписів ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637 були відсутні підстави для не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача та для витребування у нього будь-яких інших додаткових документів на підтвердження цього періоду.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду навчання позивача відповідачами суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем-2 при обрахуванні стажу, необхідного для призначення пенсії.
Суд зазначає, що незарахування спірного навчання до страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи (навчання), а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів.
Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 01.07.2000р. по 17.01.2001р. у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу суд зазначає про таке.
Так, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 наявний запис, що у період з 09.01.1998 року по 17.01.2001 року позивач працювала у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» на посаді столяра-станочника.
Вказане, також не заперечується пенсійним органом.
Суд вказує, що в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.
Крім того, суд вказує, що порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону №1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з п.2 ч.1 статті 16 Закону №1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до положень ст.106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п.2 ч.1 ст.4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.
Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
З наведеного слідує, що у відповідача-2 були відсутні підстави для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача з 01.07.2000 року по 17.01.2001 року для призначення пенсії за віком через відсутність відомостей про сплату страхувальником страхових внесків за цей період.
За таких обставин, відповідачем-2 безпідставно не враховано записи у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів навчання та трудової діяльності позивача при зверненні з заявою про призначення пенсії на підтвердження наявності страхового стажу за спірні період роботи та навчання.
Зважаючи на те, що при прийнятті відповідачем-2 спірного рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком пенсійним органом було протиправно відмовлено у зарахуванні спірних періодів навчання і роботи до страхового стажу позивача та, відповідно, помилково розраховано наявний страховий стаж ОСОБА_1 , суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2024 року №046350015101 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та про зобов`язання відповідача-2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000р. по 17.01.2001р. у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» та період навчання з 01.09.1981р. по 19.07.1982р. у Технічному училищі № 2 зв`язку м. Харкова, та, відповідно про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо підстав зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 спірних періодів роботи та навчання, суд зазначає таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його стажу, а також приймало спірне рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком через недостатність стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000р. по 17.01.2001р. у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» та період навчання з 01.09.1981р. по 19.07.1982р. у Технічному училищі № 2 зв`язку м. Харкова.
Водночас, відповідач-1, за наведених обставин, не є належним у цій справі, тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити повністю, бо останній фактично заяву позивача про призначення пенсії за віком не розглядав та будь-яке рішення за цією заявою, в тому числі, і оскаржуване, не приймав.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання пенсійного органу призначити позивачеві пенсію за віком, суд враховує таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.01.2024 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову, відтак, судовий збір позивачем сплачено не було, отже, підстави для розподілу судових витрат у цьому випадку відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 246, 258, 262, 263 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під, 2 пов., м. Харків, 61000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2024 року №046350015101 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під, 2 пов., м. Харків, 61000) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.07.2000р. по 17.01.2001р. у ВАТ завод «Павлоградзалізобетон» та період навчання з 01.09.1981р. по 19.07.1982р. у Технічному училищі № 2 зв`язку м. Харкова.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під, 2 пов., м. Харків, 61000) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 23.01.2024 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова
Судове рішення № 122738978, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 16.05.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/9481/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: