Постанова № 122736045, 31.10.2024, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1458/24

Провадження № 3/594/613/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Чир П.В., з участю ОСОБА_1 , захисника Когута О.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Ради адвокатів Волинської області про притягнення до адміністративної відповідальностіна:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , голови Мельнице-Подільської селищної ради, Чортківського району, Тернопільської області

за ч. 5 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЛ №0082 від 17 вересня 2024 року, голова Мельнице-Подільської селищної ради ОСОБА_1 , 12 серпня 2024 року вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, а саме надання неповної інформації у відповідь на адвокатський запит адвоката Скоропуда Миколи Васильовича №26/07/24 від 26.07.2024

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у протоколі складеного щодо нього не вказано місця вчинення правопорушення та які положення законодавства порушено ним, а також суть правопорушення що саме та яку інформацію не було надано ним. Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що такий складено заступником голови Ради адвокатів Волинської області Усаченко О.В. Натомість із матеріалів справи не вбачається, що такий був уповноважений Радою на складання протоколу про вказане адміністративне правопорушення. Будь-яких доказів цьому не надано, а лише до матеріалів справи долучено витяг з протоколу звітно-виборної конференції адвокатів Волинської області від 12.08.2017 року щодо обрання членів Ради адвокаті Волинської області та протокол засідання Ради адвокатів Волинської області за № 1 від 7.10.2017 року, відповідно до якого заступником голови Ради адвокатів Волинської області обрано Усаченко О.В . Однак доказів того, що саме його уповноважено на складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 КУпАП у частині, що стосуються порушення права на інформацію відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не надано. Вважає, що протокол щодо нього складено неуповноваженою на те особою. Окрім того, його не було належним чином повідомлено про складання щодо нього вказаного протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається із наданого повідомлення про виклик від 11 вересня 2024 року йому було запропоновано прибути 17 вересня 2024 року на 11.00 год. за адресою - АДРЕСА_2 . В той же час адресу зазначено не повно. Тому він був позбавлений можливості скористатись своїм правом та прибути у зв`язку із складанням щодо нього протоколу, чим порушено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 256 та 268 КУпАП і відповідно не був присутній під час його складення, йому не роз`яснено права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, в протоколі відсутній підпис особи, яка притягається до відповідальності. Копію вказаного вище протоколу йому за адресою його проживання чи за адресою розташування селищної ради направлено не було і він такої не отримував. У адвокатському запиті адвоката Сорокопуд М.О. від 30.03.2024 року останній просив надати копії погосподарських книг за період 1991-1995 роки та 2006-2010 роки. В той же час із заяви Сорокопуда М.О. від 27.08.2024 року на ім`я Ради адвокатів Волинської області вказано, що він запитував копії погосподарських книг за 2006-2021 роки, що не відповідає дійсності. Також в матеріалах справи наявний повторний адвокатський запит від 26.07.2024 року, проте такий повторний запит на адресу селищної ради не надходив, лише на електронну пошту ради надійшов лист, який він долучив до свого заперечення. Як вбачається з прикладеного до адвокатського запиту від 30.03.2024 року аркуша паперу із зображенням ордеру серії АС № 1089554 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 19, що було направлено до селищної ради, у їхньому верхньому правому куті відсутня відмітка «Копія» та всі інші необхідні реквізити, ці документи не завірені, не підписані, на них відсутні найменування посади, дата засвідчення, відсутнє прізвище та підпис. Відтак, направлені селищній раді разом з адвокатським запитом ці аркуші паперу є такими, що не засвідчені в установленому порядку. На день розгляду протоколу адвокату направлено всі дані, які є в наявності селищної ради.

Адвокат Когут О.В. підтримав пояснення надані ОСОБА_1 та просить справу щодо останнього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого 5 ст. 212-3 КУпАП.

Суддя, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. ст.245,280,256 КУпАП встановлено, що одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддею встановлено, що згідно змісту протоколу серія ВА № 0082 від 17 вересня 2024 року заступник голови Ради адвокатів Волинської області, уповноважений член Ради адвокатів Волимнської області на складання протоколів про адміністративні правопорушення Усаченко О.В. склав протокол про те, що голова Мельнице-Подільської селищної ради ОСОБА_1 , 12 серпня 2024 року вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, а саме надання неповної інформації у відповідь на адвокатський запит адвоката Скоропуда Миколи Васильовича №26/07/24 від 26.07.2024. Місце складення протоколу зазначено м. Луцьк.

Як вбачається із змісту запиту адвоката №26/07/24 від 26.07.2024, адвокат Скоропуд М.О. просив надати витяг з погосподарських книг за період 1991-19995 років та 2006-2021 років стосовно домогосподарства, за адресою АДРЕСА_3 .

12 серпня 2024 року на виконання запиту адвоката №26/07/24 від 26.07.2024, Мельнице-Подільською селищною радою направлено останньому копію по господарських книг за 1991-1995 роки.

При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.278 КУпАП, серед інших питань має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом обвинувачення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

Як вбачається із змісту протоколу, викладене формулювання суті правопорушення у протоколі про адміністративні правопорушення є неконкретним внаслідок того, що не містить в собі конкретні ознаки об`єктивної сторони, тобто не відповідає диспозиції ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Положеннями частини п`ятої статті 212-3КУпАП передбачена відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до вказаного Закону.

За положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

За змістом положень ч. 1 та ч. 2 ст.24Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретно суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Зі місту протоколу вбачається, що в ньому взагалі не містяться відомості про те, яка саме інформація була запитувана адвокатом, чи пов`язана така інформація із предметом правової допомоги, чи було надано будь-яку відповідь на такий запит, та з урахуванням наявної відповіді не зазначено чому її слід вважати неповною чи недостовірною.

Положення ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Таким чином, суд констатує, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить у собі ознак правопорушень, передбачених ч.5 ст.212-3 КУпАП.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Малофеєва проти Росії», «Карєлін проти Росії» у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення ). В таких випадках провадження у справі підлягає закриттю.

Також судом встановлено, що протокол про адміністративнеправопорушення складено у відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час та місце його складення.

Встановлено, що листом від 11 вересня 2024 року Рада адвокатів Волинської області роз`яснює ОСОБА_1 його права передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України та повідомляє про те, що присутність особи при розгляді заяви про адміністративне правопорушення є обов`язковою. Повідомлено, що розгляд матеріалів відбудеться 17.08.2024 о 11 год в с. Липини вул. Словянська, 19. Запропоновано в разі неможливості прибуття у вказану дату надіслати письмові пояснення. Вказане повідомлення направлено на електронну адресу 04396377@mail.gov.ua

Однак, адреса запропонована для прибуття ОСОБА_1 є неповною, взагалі не зрозуміло в якій області і в якому районі. В той же час протокол складено в м. Луцьк, і як зазначено в протоколі - заступником голови Ради адвокатів Волинської області, уповноваженим членом Ради адвокатів Волинської області на складання протоколів про адміністративні правопорушення Усаченко О.В .

Повноваження заступника голови Ради адвокатів Волинської області Усаченком О.В. підтверджено, однак доказів обрання його уповноваженим членом Ради адвокатів Волинської області на складання протоколів про адміністративні правопорушення не надано.

Порядок складення протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 212-3 КУпАП врегульований Порядком оформлення головою радою адвокатів АРК, областей, м.Києва та Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 19 листопада 2013 за №238. Зокрема, у відповідності до вимог п. п.11, 12 Розділу ІІІ вказаного Порядку встановлено, що уповноважена особа зобов`язана ознайомити особу, стосовно якої складається протокол з її права та обов`язками, про що робиться відмітка у протоколі. Про обізнаність з вищевказаним особа, щодо якої складається протокол, ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмовити поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі. Особі, стосовно якої складається протокол, пропонується надати пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення, яке вносить до протоколу і засвідчується підписом зазначеної особи.

У разі відмови особи, стосовно якої складається протокол від надання пояснень та зауважень по суті, уповноважена особи вносить до нього відповідний запис, який засвідчується її підписом. Протокол підписується уповноваженою особою та особою, стосовно якої складається протокол

Складання протоколу без участі ОСОБА_1 прямо порушує приписи статей 245, 256, 280КУпАП щодо всебічності, повноти і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Зазначене підтверджується змістом протоколу, в якому відсутні дані про роз`яснення прав, протокол не підписаний особою, відносно якої він складений, а також відсутня відмітка про отримання копії протоколу.

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що протокол про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений із порушенням вимог ст.256 КУпАП щодо форми та змісту протоколу, а тому такі протокол не може вважатися належним та допустимим доказом.

Таким чином, протоколи про адміністративні правопорушення не містять всіх конкретних даних, та у такому вигляді через їх істотні недоліки не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки складені з істотними порушеннями та викликають обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Також суддя ураховує приписи ст. 34 Конституції України, ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 18 і 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, рекомендації Ради Європи № R (81)19 про доступ до інформації, що перебуває в розпорядженні державних органів, а також судову практику ЄСПЛ, який оцінуючи ст. 10 Конвенції, узагальнив свою практику в таких справах і «встановив 4 критерії, за якими обмеження доступу до інформації може визнаватися втручанням у реалізацію свободи вираження поглядів: (а) мета запитувача або для чого потрібна інформація; (b) природа (характер) інформації; (с) роль запитувача; (d) чи була інформація «готова та доступна» (рішення від 8.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary), заява № 18030/11; рішення від 17.04.2009 у справі «Таршошаг а Сободшагйогокерт проти Угорщини» (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary), заява № 37374/05).

Наведене вище узагальнення ЄСПЛ узгоджується і з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», згідно якої «публічна інформація» - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом.

З огляду на викладене, однією з основних «ознак» публічної інформації є те, що вона повинна бути «готовою», тобто створеною на момент отримання запиту розпорядником, хоч ЗУ «Про доступ до публічної інформації» напряму і не регулює відносини зі створення інформації (надання витягів, довідок, пояснень, роз`яснень тощо), тому розпорядник інформації зобов`язаний надати ту інформацію, яка вже існує і зафіксована на певному матеріальному носієві. При цьому, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків (не є створенням інформації, якщо для надання відповіді не потрібно залучати «значні інтелектуальні зусилля», проводити «змістовний аналіз»).

«Змістовним аналізом» може бути надання висновку щодо певного документа, аналіз чи узагальнення, надання висновку щодо співвідношення його частини, здійснення нових розрахунків тощо, а «аналітичною обробкою» може вважатись опис чи переказ повного змісту документа, певного відео, аудіо чи фото, що полягає у перенесенні інформації на новий матеріальний носій. Тобто, йдеться не просто про копіювання інформації, а про її створення у новому форматі, що потребує змістовного аналізу.

Що стосується визначення критерію «доступність інформації» (англ. Availability), то це властивість інформаційного ресурсу, яка полягає в тому, що користувач та/або процес, який володіє відповідними повноваженнями, може використовувати цей ресурс відповідно до правил, встановлених політикою безпеки, не очікуючи довше заданого (прийнятного) інтервалу часу. Тобто, суть властивості полягає в тому, що потрібний інформаційний ресурс знаходиться у виді, необхідному користувачеві, в місці, необхідному користувачеві, і в той час, коли він йому необхідний.

Таким чином, критерій «готовність і доступність запитуваної інформації» свідчить про те, що надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних і особа, в розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет відповідності зазначеним вище чотирьом критеріям, у тому числі чи була інформація «готова та доступна».

Як слідує з адвокатських запитів адвоката Сорокопуда М.О. він зазначив, що надає правову допомогу ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , а тому просить надати завірені копії документів: витяги з по господарських книг за певні періоди стосовно домогосподарства в АДРЕСА_3 ; рішення Дністровської сільської ради про надання в користування чи приватну власність, тощо земельних ділянок за адресою АДРЕСА_3 , зокрема громадянам ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 .

З змісту запиту не зрозуміло, яке відношення має до запитуваної інформації клієнт адвоката - ОСОБА_4 .

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про те, що наявні у справі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушень передбачених ч. 5 ст. 212-3 КУпАП не є належними та допустимими, а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 212-3, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Чир П. В.