Рішення № 122733565, 31.10.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/28934/24

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

31 жовтня 2024 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-7625038 від 19.04.2023 у розмірі 16875,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5250,00 грн., заборгованості за відсотками 11625,00 грн., та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 19.04.2023 між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем укладено кредитний договір №00-7625038. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 5 000 грн. Відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути вказані кошти та сплатити відсотки і комісію.

28.11.2023 ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №28112023, відповідно до умов якого ТОВ «Качай Гроші» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №00-7625038 від 19.04.2023.

Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань по договору та не погашає заборгованість за договором, яка становить 16875,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2024 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. Задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК«Ейс» адвоката Тараненка А.І. про витребування доказів у АТ «ОТП Банк». (а.с.93-94)

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Тараненко А.І. у судове засідання не з`явився, проте в прохальній частині позовної заяви просив позов задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутність. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Частиною восьмоюстатті 178 ЦПК Українивизначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали цивільної справи,оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.04.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-7625038. Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 5250,00 грн.; строк, на який надається кредит 120 днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит 17.08.2023 або достроково. Знижена процентна ставка становить 1,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, аде не більше 20 днів користування кредитом. Стандартна процентна ставка 2,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту 19250 грн. Номер картки позичальника НОМЕР_1 . За надання кредиту позичальник сплачує комісію у сумі 250 грн. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір комісії із суми кредиту, таким чином позичальнику перераховується сума кредиту у розмірі 5000 грн. У разі несплати позичальником платежу в рекомендовану дату оплати за зниженою процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою. (а.с.11-13) Факт підписання договору відповідачем підтверджується довідкою про ідентифікацією. (а.с.19) Також сторони договору підписали графік платежів, який є додатком №1 до вказаного договору (а.с.14) та паспорт споживчого кредиту (а.с.16-18).

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту підтверджується копією повідомлення ТОВ «ФК «Сан-Райз Фінанс» від 14.12.2023 (а.с. 20-23), копією додатку до повідомлення ТОВ «ФК «Сан-Райз Фінанс» від 14.12.2023 (а.с.78-80) та листом АТ «ОТП Банк» №68-3-23-23/8296-БТ від 23.09.2024. (а.с.103)

28.11.2023 ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №28112023, відповідно до умов якого ТОВ «Качай Гроші» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «Ейс», а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Качай Гроші» права вимоги до боржників, вказаними у додатку до договору. (а.с.81-83)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до факторингу №28112023 від 28.11.2023, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №00-7625038 від 19.04.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 (а.с.25-26)

Станом на 06.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» становить 16875,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5250,00 грн. та заборгованості за відсотками 11625,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №00-7625038 (а.с.24) та детальним розрахунком заборгованості (а.с. 28-29). З детального розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач 16.05.2023 здійснив часткове погашення заборгованості у сумі 3500 грн., а також те, що відсотки нараховувались відповідачу у період з 19.04.2023 по 17.08.2023.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно достатті 509 ЦК Україниміж сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієїглави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першоїстатті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першоїстатті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Отже, факт отримання відповідачем кредиту у сумі 5 250 грн. підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Відповідач здійснив платіж для погашення заборгованості у розмірі 3500 грн, який був зарахований на погашення відсотків, що вбачається з детального розрахунку заборгованості, проте вказаний платіж був недостатнім для погашення заборгованості, а тому сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 250 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку, що сторони в договорі про надання кредиту погодили їх розмір та порядок нарахування, а тому позивач має право на їх стягнення з відповідача, водночас, щодо нарахованого розміру відсотків у сумі 11 625 грн., суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другоїстатті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Таким чином, припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленому законом або договором.

З огляду на викладене, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Устатті 627 ЦК Українизазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимогЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").

Аналізуючи наведені умови договору кредитної лінії №00-7625038 від 19.04.2023 щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про строк користування кредитом.

Так, відповідно до умов договору, строк кредитної лінії становить 120 днів. (п. 1.3). Водночас, в цьому ж пункті договору зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 17.08.2023 або достроково.

Суд звертає увагу на те, що період з 19.04.2023 по 17.08.2023 становить 121 календарний день, тобто вказаний період є більшим за узгоджений сторонами строк кредитної лінії.

З аналізу наведених умов договору щодо строку, на який видається кредит, і, відповідно, порядку нарахування процентів, суд дійшов висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови щодо строку на який надається кредит.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно дост. 625 ЦК Україниу виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 11500 грн., нараховані в межах строку кредитування (120 днів).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 16 750 грн., з яких: 5 250 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11 500 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2404,46 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

До позовної заяви було долучено копії: договору про надання правничої допомоги №17/06/24-1 від 17.06.2024 (а.с.38), протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17.06.2024 (а.с.41), акту прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 (а.с.31), додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17.06.2024 (а.с.47-59).

В акті прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 зазначено, що вартість правничої допомоги становить 6000 грн.

Відповідно до п.3.6 договору про надання правничої допомоги №17/06/24-01 від 17.06.2024, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта. Таким чином, сторони в договорі обумовили сплату гонорару адвокату у майбутньому.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5955,56 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 205, 207, 509,512, 514,516, 517,526,527,530,598, 599,610,611, 612,625, 628,629,638, 639, 641,1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.19,76-81, 100, 141, 256, 263, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-7625038 від 19.04.2023 у розмірі 16750,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5250,00 грн. та заборгованості за відсотками 11500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2404,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5955,56 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Ю.Поправки, 19, оф. 2005;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя