Рішення № 122733299, 25.10.2024, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/593/24

Провадження № 2/135/238/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2024 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю«ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК "КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 26.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2071782. Даний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 11 договору кредиту, реквізити та підписи сторін.

Згідно з п.2.1. кредитного договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг (правила п.п.9.10 кредитного договору).

24 грудня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно дореєстру боржниківвід 24.12.2021 до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 10393,44 грн., з яких: 5436 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4957,44 грн. - сума заборгованості за процентами. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за кредитним договором №2071782 у розмірі 10393,44 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій до суду заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання, хоча належним чином неодноразово повідомлялась про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою місця проживання. Клопотання про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направила.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено,що26.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2071782. Відповідно доукладеного договору, ОСОБА_1 отримала відТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» кредиту сумі 7000 грн. на строк 30 днів, зі сплатою процентів за кожен день у розмірі 1,90%. (п. 1.2, 1.3, 1.4 договору кредиту).

Даний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується, зокрема, довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Згідно повідомлення на запит ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ УПР» від 30.11.2023 вих.№3354 зазначено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. 26.06.2021 проведено операцію по перерахуванню коштів на банківську картку НОМЕР_1 в сумі 7000 грн.

24 грудня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідачем не подано заперечень щодо правомірності переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Відтак, відповідно до договору факторингу від 24.12.2024 до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Розрахунку заборгованості за кредитним договором №2071782 від 26.06.2021 позивачем не надано.

Відповідно до положень статей 5,15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг»,електронний документ-документ,інформація вякому зафіксованау виглядіелектронних даних,включаючи обов`язковіреквізити документа.Електронний документможе бутистворений,переданий,збережений перетворенийелектронними засобамиу візуальнуформу.Візуальною формоюподання електронногодокумента євідображення даних,які вінмістить,електронними засобамиабо напапері уформі,придатній дляприймання йогозмісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується, зокрема,Законом України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитні договори між кредиторами та позичальником були підписані електронним підписом останнього (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимогЗакону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджуєтьсяз правовоюпозицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Згідно зіст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п.6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 вищевказаного закону).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положенняЗакону України «Про електронну комерцію»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, в них зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах кредитного договору №2071782 від 26.06.2021 з ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» із дотриманням вимогстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно дост. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що на підставі укладеного договору факторингу ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» має право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Зважаючи на відсутність заперечень відповідача, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основноюсумою боргу за договором кредиту в розмірі 5436 грн.

Щодо стягнення заборгованості по процентах в розмірі 4957,44 грн., то дані вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сторони узгодили, що сума кредиту складає 7000 грн., який надається, зокрема, на умовах строковості.

Пунктом 1.3 кредитного договору було передбачено, що строк кредиту складає 30 днів. При цьому вказано, що детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів вказано в графіку платежів, що є додатком до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.

Пунктом 1.4.1 договору кредиту передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день.

Відтак,судом встановлено,що згідноумов кредитногодоговору розмір процентів за 30 днів користування кредитом становить 3 990 грн. (7000 грн. сума кредиту х 1,90 % процентна ставка за день : 100 % х 30 днів (термін надання кредиту).

Саме такий розмір заборгованості за 30 днів користування кредитом відповідає доданому позивачем Додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також паспорту споживчого кредиту. При цьому в Додатку №1 також вказано, що загальна вартість кредиту становить 7000 грн.

Саме ця сума у розмірі 3990 грн. заборгованості по процентах за 30 днів користування кредитом підлягає стягненню з відповідача, так як підтверджена наданими позивачем доказами, а саме: копією кредитного договору з Додатком № 1, копією паспорта споживчого кредиту.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.

Оскільки, розрахунку та порядку нарахування заборгованості по відсотках позивач суду не надав, суд вважає, що наявності заборгованості за відсотками позивачем не доведено в повній мірі.

При цьому підлягає також врахуванню й те, що позивачем не доведено і підстав для пролонгації кредиту, відповідно до умов Розділу 4 кредитного договору. Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач ініціювала продовження строку користування кредитом та зміни дати повернення кредиту. Позивачем не доведено, що між сторонами кредитного договору було укладено додаткові угоди щодо визначення зміни дати повернення кредиту та продовження строку користування ним.

Окрім цього, суд враховує, що ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 7000 грн.

Згідно позову позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, заборгованість за простроченою сумою кредиту (тіло кредиту) в розмірі 5436 грн. Що очевидно свідчить про те, що ОСОБА_1 частково здійснювала погашення кредиту.

Разом з тим, розрахунку заборгованості за відсотками, які нараховувались протягом 30 днів користування кредитом, дати та суми сплати боржником кредитних коштів позивач не надав. Зважаючи на те, що відповідач частково погашала кредит, суд не може самостійно вирахувати та розрахувати розмір відсотків за користування кредитом. При цьому, як було зазначено вище, такий розмір у будь-якому випадку, враховуючи умови кредитного договору, не може бути більшим за 3990 грн.

Для з`ясування таких обставин судом неодноразово відкладався розгляду справи, та була визнана явка представника позивача обов`язковою в судове засідання. Однак, представник позивача, будучи належно повідомленим, в удове засідання не з`явився. Відтак, позивачем не доведено порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитними коштами, а суд позбавлений можливості самостійно провести такий розрахунок.

Тому, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

А саме,з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненнюзаборгованістьза кредитним договором врозмірі 5 436 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явивпозов назагальну суму 10393,44 грн. Позов задоволенона суму5436грн. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 1266,97грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»» (м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158), заборгованість за кредитним договором №2071782 від 26.06.2021 у розмірі 5436 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати у розмірі 1266,97 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя