Рішення № 122730549, 31.10.2024, Вишгородський районний суд Київської області

31.10.24 363/4230/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі судді Олійник С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Вишгород Київської області адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в селі Чайки управління патрульної поліції у Київській області, старшого лейтенанта поліції Петрова Юрія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

До Вишгородського районного суду Київської області звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в селі Чайка Управління патрульної поліції у Київській області, старшого лейтенанту поліції Петрова Юрія Олеговича про та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Після усуненнянедоліків ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в селі Чайки управління патрульної поліції у Київській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в селі Чайки управління патрульної поліції у Київській області, старшого лейтенанта поліції Петрова Юрія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач звернувся про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 2804176 від 11 серпня 2024 року, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1ст. 122 КУпАП.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 340,00грн. за те, що 11 серпня 2024 року о 09 год. 30 хв. в с. Старі Петрівці на 28 км. 700 м. а/д Р02 керував транспортним засобом TESLA, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 96 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с. Старі Петрівці, позначеному дорожнім знаком 5.49 на 46 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM ТС000722, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, у зв`язку із чим фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Позивачем зазначено, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного: зазначає, що вимірювач швидкості прилад TRUCAM не було встановлено стаціонарно, натомість інспектор тримав вказаний прилад в руках під час вимірювання швидкості його автомобіля, що заборонено. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази що вимірювання швидкості його автомобіля відбувалося в межах дії дорожнього знаку 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху». Позивач зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, працівником поліції було порушено відповідну процедуру розгляду справи, а саме не надано можливості позивачу скористатися правовою допомогою, хоча ним було заявлено відповідне усне клопотання.

05 вересня 2024 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із тим, що представник позивача додав до позову в якості підтвердження своїх повноважень ордер адвоката неналежного змісту, оскільки зазначив, що надавати послуги може у суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях (незалежно від форми власності) в Україні та за її межами. Вважає, що наведене вказує на невідповідність ордера встановленим вимогам та не є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката діяти в Вишгородському районному суду Київської області.

09 вересня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що наведені позивачем порушення з боку працівників поліції є недоведеними та спростованими, відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM передбачає можливість використання даного приладу як в мобільному так і в статичному положенні. Зауважила, що ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Мінекономрозвитку було зазначено, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, можливість використання приладу TruCAM у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання). Звертає увагу, що ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Вказує, що посилання позивача на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме право на юридичну допомогу, є безпідставними, оскільки зі змісту відеозапису з місця події вбачається, що позивачу були роз`яснені права, передбачені діючим законодавством, було запропоновано скористатися послугами власного адвоката, проте, позивач відмовився від цього.

У відповідності до ч. 8ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату і час розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Стосовно клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із невідповідністю ордера адвоката встановленим вимогам, слід зазначити наступне.

Як вбачається із ордеру адвоката серії ВІ №1208598 від 04 квітня 2024 року, у ньому зазначено, що адвокат Цвіркун І.О. надавати правову допомогу ОСОБА_1 може у суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях (незалежно від форми власності) в Україні та за її межами.

Відповідно до Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, установлений обов`язковий реквізит ордера - назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Оскільки, у вказаному ордері зазначено групу органів «у суді», в яких може надавати правова допомога позивачу, заява представника відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1ст. 20 КАС Українимісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2ст. 55 Конституції Українитастаттею 6 КАС України.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 11 серпня 2024 року о 09 год. 30 хв. в с. Старі Петрівці на 28 км. 700 м. а/д Р02 керував транспортним засобом TESLA, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 96 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с. Старі Петрівці, позначеному дорожнім знаком 5.49 на 46 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM ТС000722, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, у зв`язку із чим фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зіст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він керував транспортним засобом та перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Суд враховує, що положення ст. 251 КУпАП закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, всупереч тверджень позивача, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, суд звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, листа ДП «Укрметтестстандарт» від 01.10.2019 №22-38/49 (а.с. 89-90).

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 96 км/год, підтверджується фотознімком №1723368577_ІВ000_0811_092937, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний № ТС000722 (а.с. 92), який пройшов повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/30460 від 20 травня 2024 року, чинний до 20 травня 2025 року (а.с. 88), згідно експертного висновку від 07 вересня 2021 року №04/05/02/-2522, чинного до 07 вересня 2024 року, придатний до використання (а.с. 91).

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля TESLA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 96 км/год у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що автомобіль TESLA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, рухався у межах населеного пункту із швидкістю 96 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 46 км/год та порушив п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові, яка прийнята відповідно до норм чинного законодавства, є законною та скасуванню не підлягає.

Також, суд критично ставиться та не приймає до уваги твердження позивача про те, що йому не було надано можливості скористатися правовою допомогою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки в матеріалах справи наявний відеозапис зі службової бодікамеру поліцейського, на якому міститься фіксація усієї події від моменту зупинки транспортного засобу позивача до моменту винесення постанови про адміністративне правопорушення. Відповідно до змісту вказаного відеозапису вбачається, що працівник поліції належним чином проводив розгляд справи про адміністративне правопорушення, ознайомив водія із правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, запропонував скористатися правами, наданими ст. 268 КУпАП, однак водій не забажав цього робити, посилаючись на те, що він буде оскаржувати прийняте рішення у судовому порядку. Також в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні жодні скарги або зауваження позивача з цього приводу.

З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положеньст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, на виконання вимогст. 280 КУпАПбуло встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в селі Чайка Управління патрульної поліції у Київській області, старшого лейтенанту поліції ОСОБА_2 про та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись 242-244,250,286,329 КАС України суд,

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в селі Чайки управління патрульної поліції у Київській області, старшого лейтенанта поліції Петрова Юрія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

З урахуванням ч. 4ст. 286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048 м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646.

Відповідач: Інспектор 2 взводу 1 роти Батальйону патрульної поліції в селі Чайки управління патрульної поліції у Київській області, старший лейтенант поліції Петров Юрій Олегович, адреса перебування: 08135, Київська обл., Бучанський р-н., с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 25.

Суддя С.В. Олійник