Рішення № 122728737, 22.10.2024, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2024 р.Cправа № 902/487/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представників:

позивача - Москаленка А.О.,

відповідача - Рудика В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Міністерства оборони України

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (пров. Аграрний, с. Строїнці, Вінницький район, Вінницька область, 23340)

про стягнення 50 976 652 грн 32 коп. штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Міністерством оборони України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" про стягнення 50 976 652 грн 32 коп. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 02.05.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/487/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.05.2024 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою суду від 27.06.2024 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій:

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 16-21) та додаткові пояснення (а.с. 58, додатки в електронному вигляді); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 32-35);

- внаслідок часткового задоволення клопотання відповідача про витребування доказів з урахуванням уточнення (вх. №01-34/6595/24 від 25.06.2024, вх. №01-34/8038/24 від 12.08.2024), витребувано у Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань наявну у матеріалах кримінального провадження №62023000000000876 від 12.10.2023 інформацію щодо найменування та обсягу вилученої та арештованої продукції, яка поставлялась ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" згідно договору

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

, укладеного з Міністерством оборони України про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (а.с. 166-168).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2024, про що постановлено відповідну ухвалу від 17.09.2024 у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 22.10.2024 з`явилися усі учасники справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову заперечив, послався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету) в частині своєчасної поставки обумовленого Товару, внаслідок чого Міністерством оборони України заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" 50 976 652 грн 32 коп., з яких: 1

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

за односторонню відмову від виконання зобов`язань за Договором.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що зобов`язання з поставки товару за Договором існувало лише протягом строку дії договору до 31.12.2023 і прийняття позивачем виконання цього зобов`язання відповідачем після 31.12.2023 не було обов`язковим. За таких умов випливає висновок, що після 31.12.2023 зобов`язання не існувало, що також виключає відповідальність за порушення того чого не було.

Поряд з цим після 31.12.2023 і щонайпізніше станом на 08.01.2024 позивач вважав Договір припиненим, поставки товару не очікував і не вимагав. Натомість вимагав застосування та сплати відповідачем штрафу за нібито односторонню відмову останнього від Договору.

Щодо нарахування пені за прострочення поставки товару на суму 72 767 160 грн, то відповідач вважає правомірним її нарахування з 24.08.2023 до 31.12.2023, що свідчить про обґрунтованість пені в сумі 9 386 963 грн 64 коп.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" акцентує увагу, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт односторонньої відмови відповідача від Договору. Недопоставка відповідачем товару зумовлена існуванням обставин переборної сили, про що відповідач неодноразово інформував позивача. Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" від Договору не відмовлялося і його неповне виконання не залежало від волі останнього. Відтак підстави для нарахування 31 968 000 грн штрафу за нібито односторонню відмову відповідача від Договору є необґрунтованим.

Поряд з цим відповідач, вказуючи на ступінь виконання зобов`язання за Договором в розмірі 23 %, оскільки сумою штрафних санкцій, яка не спростовується є 15 151 992 грн 84 коп, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від розміру штрафних санкцій розрахованих відповідачем, тобто до 757 599 грн 64 коп.

У відповіді на відзив позивач вказує, що доводи відповідача про те, що недопоставка товару зумовлена існуванням обставин непереборної сили, про що було поінформовано Міністерство оборони України, не заслуговують на увагу, адже Міноборони прийняло до уваги Висновок Вінницької Торгово - промислової палати № 23/12/535 та уклало додаткову угоду № 4 до Договору, якою продовжено строк поставки Товару до 23.08.2023.

Підписуючи з Міноборони Договір та додаткову угоду до нього відповідач погодив усі істотні умови договору, усвідомлюючи, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до Договору, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Міністерство оборони України вважає правомірним нарахування пені за період з 01.01.2024 по 21.02.2024, оскільки за приписом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено Законом або договором, припиняється через шість місяців (182 дня) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

З моменту настання строку поставки товару - 23.08.2023 і до пред`явлення позову - 29.04.2024 минуло 9 місяців, на надіслані претензії відповідач відповіді не надав, припинивши будь-які контакти з Міноборони, що дає достатні підстави стверджувати про його односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань по Договору.

Поряд з цим Міністерство оборони України заперечує щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

У додатковому поясненні Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" акцентує увагу, що неповне виконання контрактів із МОУ зумовлено повним блокуванням діяльності Товариства з боку правоохоронних органів, а також невиконанням своїх зобов`язань контрагентом - виробником товарів.

Зокрема, слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023.

У рамках вказаного досудового розслідування проводились слідчі (процесуальні) дії, які стосуються вилучення та накладення арешту на товар, який проходив процедуру розмитнення і на сьогодні частково переданий на відповідальне зберігання позивачу.

При цьому позивачу достеменно відомо про ці обставини, адже він є потерпілим у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у справі виник з підстав прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки обумовленого за Договором Товару.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Підпунктом 7.3.2. п. 7.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику, пеню у розмірі 0,1% від вартості Товару з яких допущення прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості невчасно поставленого Товару.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Щодо твердження відповідача про неправомірність нарахування пені за невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару за період прострочення після дати закінчення строку Договору, суд враховує таке.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині поставки товару, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковою є позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" про відсутність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії Договору за невиконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії Договору.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується строком дії договору.

Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.18 № 910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.18 у справі № 927/333/17, від 13.06.18 у справі № 910/2153/17, від 13.02.18 у справі № 910/123/17.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що неустойка не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Отже, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу, передбачених підпунктом 7.3.2. п. 7.3. Договору .

Поряд з цим суд враховує:

- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- очевидну неспівмірність у сукупності заявлених до стягнення штрафних санкцій (заявлені штрафні санкції сукупно становлять понад 58% сплаченого основного боргу).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені та штрафу на 39,48 %, що відповідає ступеню своєчасного (без прострочення) виконання зобов`язання з поставки Товару та забезпечує баланс інтересів обох сторін.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Крім того, факт односторонньої відмови від виконання зобов`язання має підтверджуватись вчиненням одностороннього правочину або бездіяльністю.

У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. У кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом) (постанова КГС ВС від 20.04.2023 у cправі №910/18029/21).

Так, матеріалами справи підтверджено часткову поставку товару за Договором, що доводить відсутність дій зі сторони відповідача, спрямованих на односторонню повну відмову від виконання своїх зобов`язань по Договору, як підставу нарахування штрафу у розмірі 20% від ціни Договору.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл"

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

за односторонню відмову від виконання зобов`язань за Договором.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт прострочення відповідача перед позивачем з поставки Товару, що має наслідком застосування договірних штрафних санкцій, слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів щодо зменшення розміру неустойки та відмови у стягненні штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань в силу підпункту 7.3.8. п. 7.3. Договору з підстав необґрунтованості.

При постановлені цього рішення, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Водночас суд зазначає, що інші доводи відповідача жодним чином не спростовують викладених судом підстав для часткового задоволення позову.

Окрім того, з урахуванням заперечень відповідача, суд констатує, що обставини існування форс-мажорних обставин та їх впливу на договірні відносини сторін підтверджено та визнано обома сторонами, що відображено у висновку Вінницької торгово-промислової палати від 15.12.2023 року №23/12/534 та

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Однак, існування обставин непереборної сили після 23.08.2023 року відповідачем не доведено.

Нарахування позивачем штрафних санкцій не охоплено періодом підтвердження дії форс-мажорних обставин, тому не впливає предмет спору, а також не спростовує можливість їх нарахування після 23.08.2023 року.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України, за змістом якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Крім того, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України) (постанова КГС ВС від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21).

З приводу арешту товару в рамках кримінального провадження, що встановлено зі змісту листа Державного бюро розслідувань (а.с. 166-168) та блокування, з позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл", господарської діяльності товариства, суд враховує, що лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК України).

Тобто, власне факт проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження не може мати для суду преюдиційного значення під час оцінки доказів у господарській справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Поряд з цим витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України із покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені. Так, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на судовий збір за подання позовної заяви в сумі 228 103 грн 83 коп., в решті такі витрати в розмірі 383 616 грн 01 коп. залишаються за позивачем. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (пров. Аграрний, с. Строїнці, Вінницький район, Вінницька область, 23340, код ЄДРПОУ 44755072) на користь Міністерства оборони України

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

8 421 328 грн 41 коп. - пені; 3 082 707 грн 97 коп. - штрафу за прострочення понад 30 днів та 228 103 грн 83 коп. - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" 5 493 622 грн 71 коп. - пені; 2 010 993 грн 23 коп. - штрафу за прострочення понад 30 днів та 31 968 000 грн. - штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань за Договором відмовити.

4. Судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 383 616 грн 01 коп. залишити за позивачем.

5. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 01 листопада 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.