Рішення № 122727332, 28.10.2024, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 201/7302/24

Провадження 2/193/411/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участю секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

11.09.2024 до Софіївського районного суду за підсудністю із Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ТОВ «Брайт Інвестмент» до відповідача ОСОБА_1 згідно вимог якого просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 61306,07 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що 06.05.2017 між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №2015354698. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надавав Відповідачу кредитні кошти.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема за договором про надання споживчого кредиту №2015354698 від 06.05.2017, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

У порушення умов кредитного договору Відповідач свої зобов`язання за ним не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день відступлення права вимоги становить 61306,07 грн.що складається із: 34952,35 грн заборгованість за тілом кредиту; 26353,72 грн заборгованість за відсотками.

У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит №2015354698 від 06.05.2017, у загальному розмірі 61306,07 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача адвоката Дуб С. В. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та поновити його, застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності, відмовити у задоволенні позову, одночасно відмовити у задоволенні вимог стягнення на правничу допомогу, а сам судовий розгляд проводити без його участі та участі відповідача.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву адвокат Дуб С. В. просить поновити йому строк для подання відзиву на позовну заяву, з огляду на те, що матеріали цивільного позову він не отримував, неодноразово ним було подано до суду заяву про відсутність матеріалів позову у підсистемі «Електронний суд», що позбавило його можливості вчасно подати відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву вказав, що відповідач користувався кредитною карткою та деякий час здійснював погашення кредитної заборгованості і останній платіж ним було здійснено 16.03.2021. Водночас відповідачем не заперечується факт користування ним карткою АТ «ОТП БАНК», проте, оскільки минуло вже багато років, він не пам`ятає, чи взагалі він підписував будь-який договір з банком, тим більше - на яких умовах, а надані копії, які долучені до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» перебувають досить у поганій якості, з яких неможливо встановити всіх обставин позовної заяви, якими обґрунтовує їх позивач.

Крім того,вважає,що позивачемне наданоналежних доказівна підтвердженняпозовних вимог,а відповідністьнаявних вматеріалах справикопій:кредитного договору,договору факторингу,розрахунку заборгованості,виписки порахунку оригіналамвідповідач ставитьпід сумнів.

На ряду з чим вказує, що матеріали справи також не містять первинних документів, які підтверджують наявність заборгованості, її розмір та оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Щодо обґрунтованості відсотків, представником відповідача вказано, про те, що позивачем нараховано заборгованість за відсотками за період з 29.05.2017 по 14.03.2023 у розмірі 26353,72 грн.

Але ж відповідно до розрахунку заборгованості (тієї частини розрахунку, яку можна прочитати) з 29.11.2019 відповідач перестав користуватись кредитною картою, а заборгованість була простроченою (відповідачу нараховувались відсотки за прострочену заборгованість та прострочений овердрафт).

Таким чиномвважає,що строккредитування закінчився,а заборгованістьз 29.11.2019була простроченою.

Позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості по відсотках - 26353,72 грн., нарахована за період з 29.05.2017 по 14.03.2023, тобто в тому числі за період дії карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, що заборонено пунктом 6 Розділу IV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗУ «Про споживче кредитування» та дії воєнного стану, що заборонено пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Разом з тим, адвокат Дуб С. В. вказує, що пунктом 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору, зазначену в позовній заяві) передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості (тієї частини розрахунку, яку можна прочитати) з 29.11.2019 відповідач перестав користуватись кредитною картою, а заборгованість була простроченою (відповідачу нараховувались відсотки за прострочену заборгованість та прострочений овердрафт), у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представником відповідача зазначено, що 24.04.2023 між АТ «ОТП БАНК» та позивачем було укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №2015354698 від 06.05.2017, укладеним між відповідачем та АТ «ОТП БАНК».

В матеріалах електронної справи наявний документ під назвою «витяг з додатку до договору факторингу №24/03/23», який на думку представника відповідача не є витягом, оскільки він не містить підпису та печатки АТ «ОТП БАНК».

З огляду на, що звертає увагу суду, що матеріали справи не містять належних доказів набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №2015354698 від 06.05.2017, укладеним між відповідачем та АТ «ОТП БАНК».

Щодо витратна професійнуправову допомогуадвокатом ДубС.В.наголошено,що вонає неспівмірною,зокрема,зі складністюсправи тавиконаних робіт(наданихпослуг);часом,витраченим навиконання відповіднихробіт (наданняпослуг);обсягом наданихпослуг.Оскільки ним не наведено, у чому полягає складність справи, у позові не наведено обґрунтованих пояснень, логічних та послідовних висновків, релевантної судової практики, не надано розрахунку витрат на правову допомогу.

Окрім того, позовна заява підписана та подана не адвокатом, а керівником позивача, не надано договору правової допомоги та доказів оплати правової допомоги, з огляду на що, якщо у разі ухвалення рішення суду на користь позивача, просить відмовити у покладенні судових витрат на відповідача, а у разі стягнення витрат, керуючись частиною 5 статті 137 ЦПК України, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Представником позивача 17.10.2024 до суду надано відповідь на відзив, згідно змісту якого просить суд позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» задовольнити. В обґрунтування своєї відповіді вказує, що враховуючи приписи ст.178 ЦПК України, суд має залишити відзив відповідача без розгляду та не приймати його, оскільки він поданий після закінчення строку на подання відзиву. При цьому жодних підстав поважності причин пропуску строків на подання відзиву не зазначено.

Вказує, що 06.05.2017 року відповідач звернувся до Банку із вимогою відкриття рахунку із кредитною лінією, тим самим підписавши Договір про надання споживчого кредиту та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився із тим, що Договір разом із Правилами, Тарифами, Публічним договором є невід`ємною його частиною та погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно їх виконувати .

Водночас відповідач не звертався до Банку з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз`ясненням положень, які були йому не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору, з огляду на що підписання Договору підтверджує укладення його в інтересах обох сторін та відповідає принципам справедливості та добросовісності.

Відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Відповідач користувавсякредитною лінієюу періодз 29.05.2017року до16.03.2021року.З наданого розрахунку заборгованості вбачається детальний опис здійснення операцій Відповідачем (оплата товарів/послуг в Інтернет магазині, заправці, зняття готівки тощо) із зазначенням типу операції, нарахування процентів, надходження коштів на рахунок. Крім того даний розрахунок містить суму використаних кредитних коштів, нараховані відсотки та загальну суму надходження коштів на рахунок. Що в свою чергу підтверджує факт користування кредитною карткою.

Враховуючи той факт, що Відповідачем не спростовано факт отримання кредитних коштів та не спростовано розмір заборгованості, не надано свого розрахунку заборгованості, то є всі підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Вказує, що з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину та воєнного стану, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, навіть враховуючи строк дії за Договором про надання споживчого кредиту №2015354698 від 06.05.2017 року (продукт CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , то трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі Позивачем не пропущено.

Окрім викладеного вказує, що відповідачем не надається жодного доказу на підтвердження того, що він звертався щодо надання доказів на підтвердження відступлення грошової вимоги, біль ш того ним не оскаржується зазначений договір факторингу та не визнається недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином незгода відповідача з укладеним Договором факторингу на підставі зазначених фактів у відзиві не може бути підставою для відмови у позові.

Щодо витрат на правову допомогу представником позивача зазначено, що надані докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість є достатніми для стягнення витрат на правничу допомогу в разі задоволення позовних вимог, і у зв`язку з поданням відповіді на відзив їх вартість збільшилась.

Положеннями ч. 2 ст.247ЦПК Українипередбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а також доводи представника відповідача в обгрунтування поданого відзиву на позовну заяву, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 06.05.2017 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2015354698, розмір та валюта кредиту: 4700 грн; строк кредиту - 4 місяців (а.с.13-14).

Відповідно до п.2.1. договору про споживчий кредит за умовами належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standard, відкриває відновлювальну кредитну лінію .Пунктом 2.4. договору визначено, що за користування кредитною лінією, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку та на дату укладання угоди розмір процентної ставки становить 40 % річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки а банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% за день.

Пунктом 2.5 договору встановлено розмір процентної ставки в період дії пільгового періоду, який визначається Правилами, який становить 0,01 %річних.

Відповідно до п. 2.3 договору вказано, що строк дії кредитної лінії становить 3 роки з моменту підписання банком і позивачальником цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору невід`ємною частиною цьгго договору є правила кредитування, що розміщені на сайті банку. Підписанням цього договору позивачальник підтвердив, що ознайомлений із правилами кредитування, погоджується з ними та зобов`язується їх неухильно виконувати, а також підтверджує факт отримання ним примірника Правил кредитування. (а.с. 12)

24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками, зазначеними у реєстрі боржників (а.с.6-9).

Судом досліджено Витяг з реєстру боржників як додатку до договору факторингу від 24.03.2023 з відомостями про боржника ОСОБА_1 та інформацією про суму заборгованості за кредитним договором від 06.05.2017, згідно якого розмір заборгованість становить 61306,07 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту 34952,35 грн, заборгованості по відсотках 26353,72 грн (а.с.10).

01.05.2024 позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №0501/4, однак так і не була виконана (а.с.85).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.1ст. 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першоюстатті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що у зв`язку з ухиленням позичальника від виконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість.

Щодо поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача у своєму відзиві на позовну заяву заявлено вимогу про поновлення строків подання такого відзиву, який пропущений з поважних причин. Так ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 було надано термін для подання такого відзиву на протязі 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Представником відповідача до суду через підсистему «Електронний суд» 01.10.2024 подано клопотання про вступ його у якості представника відповідача до електронної справи № 201/7302/24, після чого було неодноразово подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи датоване 01.10.2024, потім 09.10.2024 подано клопотання про відсутність матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд».

Таким чином оскільки представник відповідача був ознайомлений із ухвалою про відкриття провадження 09.10.2024, а відзив на позовну заяву представником відповідача подано 11.10.2024, таким чином представником відповідачем подано у 15 денний строк наданий судом для подання відзиву на позовну заяву, і такий строк представником відповідача не пропущений.

Щодо доводів представника відповідача щодо застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256Цивільного кодексуУкраїни позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Передбачено два види позовної давності: загальна і спеціальна. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Зокремапостановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020року №211«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Також «Прикінцеві таперехідні положення» ЦК Україниу березні 2022 року було доповнено 19 пунктом відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом ПрезидентаУкраїни "Провведення воєнногостану вУкраїні"від 24лютого 2022року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи те, що відповідач припинив погашати кредит 13.11.2019, то згідно виписки поданого представником позивача до матеріалів справи останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було б 13.11.2022, а з березня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а з лютого 2022 року на строк дії воєнного стану, який на теперішній час досі діє на території України.

Внесення змін доперехідних положень ЦПК України, на які посилався представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву як на підставу припинення дії положень законодавства щодо зупинення строку позовної на період карантину та воєнного стану, з огляду на що суд не бере до увагу, оскільки вони стосуються процесуальних строків та не стосуються закріплених уЦК Україниположень щодо перебігу та застосування строку позовної давності.

Таким чином строк на подачу позовної заяви банком не порушено з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв`язку із воєнним станом.

Щодо строків нарахування відсотків у період дії карантину та воєнного стану, необхідно зазначити таке.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Пунктом 15Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українив редакціїЗакону № 540-ІХпередбачено, щоу разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однакне звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Так само,Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого,розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу Українипунктом 18.

Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно заявлених позовних вимог представником позивача лише заявлено заборгованість за тілом кредиту та за відсотками за користування кредиту, щодо стягнення неустойки (пені, штрафу), відповідальності за ст.. 625 ЦК України, позивачем не було заявлено взагалі, з огляду на, що суд доходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог заявлених представником відповідача в цій частині.

Щодо доводів представника відповідача щодо неналежності та не допустимості доказів нарахування заборгованості за відсотками, наданих позивачем.

Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банкуУкраїни від 04.07.2018р №75,виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами з огляду на що вважає, що вони є належними та допустимими.

При цьому слід наголосити, що кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами протягом тривалого часу, договір ним виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору. Також матеріали справи не містять, а ні відповідачем ні його представником не надані доказів того, що він не користувався кредитом, або розрахунок банку є неправильним.

Таким чином, враховуючи, що жодних доказів на спростування заборгованості за кредитом відповідачем (його представником) суду не надав, а доводи представника відповідача щодо поганої якості матеріалів позовної заяви, суд не бере до уваги, оскільки виписка та розрахунок виконані якісно, клопотання про направлення йому окремих документів, які мають перебувають у неякісному їх виконанні від представника відповідача до суду не надходило, тому дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Частиною 1 та 2ст.89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо доводів представника відповідача в частині переходу права грошової вимоги.

24 березня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, у відповідності до умов якого Акціонерне товариство «ОТП Банк» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» приймає належні Акціонерному товариству «ОТП Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 5-9).

Пункт 1.2 за цим договором Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.1.2 цього договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов цього договору.

Згідно п.3 за цим договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 61306,07 грн., з яких: 34952,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 26353,72 коп. - заборгованість за відсотками.

Представником відповідача у своєму відзиві посилається на те, що ніби то вказаний витяг не підписаний та не має печатки, однак це не відповідає дійсності, у матеріалах справи міститься витяг підписаний директором ТОВ «Брайт Інвестмент» ОСОБА_2 , та скріплений печаткою вказаного товариства, тому вказані доводи представника відповідача, суд також не враховує.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі. в частині стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 61306,07 грн., з яких: 34952,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 26353,72 коп. - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Згідно позовних вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» просить стягнути 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість,за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку,що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зістаттею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинстває відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторіндо досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу,що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позов поданий до суду та підписаний директором ТОВ «Брайт Інвестмент» - Кириченко О.М., доказів того, що вказаним товариством було укладено договір про правничу допомогу з адвокатом суду не надано, також не надано опис виконаних робіт саме адвокатом, тим більш позивачем не надано навіть підтвердження сплати послуг правової допомоги.

Враховуючи те, що ТОВ «Брайт Інвестмент» не надано до суду доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд відмовляє у стягненні таких витрат, які заявлені представником позивача у розмірі 20000,00 грн.

У відповідності достатті 141 ЦПК Україниз відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 11, 509, 512-514, 525-527, 530, 610, 611, 615, 1077, 1082 ЦК України, ст.12, 13, 76, 81, 141, 247, 258-296 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» суму заборгованості за кредитним договором №2015354698 від 06.05.2017, яка виникла станом на 24.03.2023 у розмірі 61 306 (шістдесят одна тисяча триста шість) гривень 07 копійок, з яких: 34952,35 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту та 26 353,72 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», ЄДРПОУ 43115064, адреса: вул. Академіка Белелюбського, 54 офіс 402, м. Дніпро, 49019.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя О. В. Томинець