Рішення № 122726193, 30.10.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3975/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

учасниками справи не з`явились,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків завданих дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) у якому просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 17910,11 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що 02.06.2023 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі водіїв автомобілів марок «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 та «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 . Автомобілі отримали технічні пошкодження. Позивач здійснив ремонт пошкодженого автомобіля та поніс витрати у розмірі 26 261,20 грн. Позивач звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку та отримав виплату страхового відшкодування у розмірі 5751,09 грн. Позивач із таким розміром страхованої виплати не погоджується, адже страхову виплату здійснено не в повному обсязі, а тому просить стягнути у розмірі 17 910,11 грн. У відповідності до ст. 141 ЦПК України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач відзив на адресу суду не подав. Однак згідно заяви про перегляд заочного рішення, зазначив, що відповідач не погоджується з заявленим позивачем розміром страхового відшкодування, оскільки 05.06.2023 представником ПрАТ «УПСК» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 . Звітом про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 20.06.2023, виконаного на замовлення ПрАТ «УПСК», встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 12957,78 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 8 351,09 грн; значення коефіцієнта фізичного зносу становить 0,7. Таким чином, відшкодуванню підлягала сума у розмірі 8 351,09 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 2 600 грн (франшиза) = 5 751,09 грн. Отже, відповідач здійснив розрахунок розміру страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи) та виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 5 751,09 грн.

05 вересня 2024 року ухвалою суду задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 22.04.2024 у справі №758/3975/24. Скасовано заочне рішення суду від 22 квітня 2024 року у справі у справі №758/3975/24 та призначити справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні на 30 вересня 2024 року.

Учасники справи не з`явилися, подали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивач позов підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити. Представник відповідача просить у позові відмовити.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Суд установив, 02 червня 2023 року об 11 год. 45 хв. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відносно ДТП складено учасниками пригоди електронний європротокол від 02.06.2023 №2E11C8F371.

Водієм ОСОБА_2 порушено вимоги п. 10.2 ПДР України.

Відповідно до страхового полісу, ліміт цивільно-правової відповідальності застрахованого відповідачем транспортного засобу становить 130 000 грн, розмір франшизи 2600 грн.

Установлено, що автомобіль марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 застрахований ПрАТ «УПСК», а автомобіль марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 застрахований АТ«ТАС».

Власник пошкодженого транспортного засобу марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «УПСК».

Відповідно до акту виконаних робіт від 26.06.2023 № 254К розраховано вартість робіт по ремонту пошкодженого транспортного засобу у сумі 11608,00 грн, згідно видаткової накладної від 26.06.2023 № 98к вартість заднього бамперу становить 14 653,00 грн (з урахуванням ПДВ), разом витрати на ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу становлять у розмірі 26261,20 грн.

Позивач звернувся із заявою до страхової компанії ПрАТ «УПСК» про виплату страхового відшкодування у розмірі 26261,20 грн, тобто у межах страхованого ліміту відповідальності та витрат здійснених ним на ремонт автомобіля.

Однак після огляду представником ПрАТ «УПСК» пошкодженого транспортного засобу, складено звіт про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 20.06.2023, виконаного на замовлення ПрАТ «УПСК».

Згідно звіту 210.23E SOS_-230621-262055 про визначення вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 20.06.2023, виконаного на замовлення ПрАТ «УПСК», визначено, що вартість відновлювального ремонту складає 12 957,78 грн; значення коефіцієнта фізичного зносу становить 0,7; відтак вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 8 351,09 грн.

Таким чином, на думку відповідача, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 5 751,09 грн, (8351,09 грн вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 2 600 грн (франшиза) = 5 751,09 грн).

Згідно платіжних інструкцій від 21.06.2023 та від 05.07.2023 відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 3769,05 грн та 1982,04 грн відповідно, загальна сума виплати становить 5 751,09 грн.

Оскільки позивач вважає зазначену суму значно заниженою та яка не співмірна із фактично понесеними витратами потерпілої сторони на відновлення пошкодженого транспортного засобу, просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичними витратами на ремонт транспортного засобу та отриманим розміром страхового відшкодування.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статей 3, 5 зазначеного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтю 6 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до статті 9 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статями 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При цьому у зв`язку з пошкодженням майна відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного- комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, згідно з п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 29, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу положень п.12.1 ст.12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Враховуючи що в матеріалах справи відсутні дані про узгодження з позивачем розміру відшкодування, докази проведення відновлювального ремонту та його вартості надані стороною позивача є належними та приймаються судом до уваги, а також враховуючи що відповідно до наявного звіту пошкоджена деталь (бампер) підлягав заміні та фарбуванню; наявні докази понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт, таким чином суд вважає, що оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 26261,20 грн, що з урахуванням коефіційнта фізичного зносу 0,7, такий становить у розмірі 16 003,96 грн.

Відтак, з урахуванням суми виплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 5751,09 грн, а також франшизи - 2 600 грн, суд дійшов висновку, що сума недоплаченого страхового відшкодування становить 7652,87 грн (16003,96 грн - 2600,00 грн - 5751,09 грн = 7652,87 грн).

У зв`язку з тим, що обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а також що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи передбаченої страховим полісом, тому за обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та становлять у розмірі 7652,87 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язок відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, у деліктних правовідносинах покладається саме на особу, яка її завдала, та не може покладатися на страховика, в силу договірних відносин та законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, оскільки саме особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що оскільки фактично ремонтні та відновлювані роботи автомобіля позивачем були проведені, відсутні дані про узгодження з позивачем розміру виплаченого страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу, а також виплаченої суми страхового відшкодування, з відповідача на користь позивача, який має право на відшкодування завданої шкоди, необхідно стягнути недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 7652,87 грн, а позов задовольнити частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 520,82 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, суд прийшов до наступного.

Із матеріалів справи убачається, що 10.03.2023 року між позивачем та адвокатом Єсін П. С. укладено договір про надання адвокатських послуг.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором. Розмір оплати праці адвоката визначається за домовленістю сторін (п. 4.1 договору). Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера від 11.09.2023 № 47.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновими вимогами, часткового задоволення судом позовних вимог; з огляду на приписи ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 7000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків завданих дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданих збитків у розмірі 7652 (сім тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 87 копійок.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 520,82 грн.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок № 40, код ЄДРПОУ 20602681.

Суддя О. І. Якимець