Рішення № 122722363, 31.10.2024, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/305/23

Провадження по справі 2/281/60/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Данчука В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом. Зазначивши, що 31 липня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3260818329/452899. 19.04.2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19042022-Г відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. 26 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 0980739526. 24.11.2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24/11-22/2 відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. 10 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04939-07/2021. 18.01.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № відповідно до умов якого ТОВ «Інвеструм» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.Відповідач належнимчином зобов`язанняза кредитнимидоговорми невиконала,у зв`язкуіз цимутворилась заборгованістьза кредитнимдоговором №3260818329/452899від 31липня 2021року всумі 18000грн.00коп.,за договоромпозики №0980739526від 26липня 2021року всумі 33870грн.00коп. таза кредитнимдоговором №04939-07/2021від 10липня 2021року всумі 10400грн.00коп.Позивач проситьстягнути звідповідача насвою користьзаборгованість всумі 62270,00грн.та понесенісудові витрати.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 13.06.2024 року відкрито провадження в указаній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені достовірними доказами. Зокрема зазначено, що розрахунки заборгованості, які надав позивач не є первинними документами, що підтверджують отримання грошових коштів відповідачкою за договорами та користування ними, а тому укладення договорів не є належними доказами заборгованості. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 16.08.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 13.09.2024 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить наступного висновку.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорах.

Щодо договору про надання фінансового кредиту № 3260818329/452899 від 31 липня 2021 року.

31 липня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3260818329/452899 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 4500,00 грн. на строк 30 днів до 29.08.2021, відсоткова ставка 2,5 % на добу (а. с. 8).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором R21289.

ТОВ «Гоуфінгоу» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , згідно інформаційної довідки, виданої ТОВ «Платежі онлайн».

19.04.2022 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19042022-Г відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 3260818329/452899 від 31 липня 2021року перейшло до позивача, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19042022-Г від 19.04.2022 року.

Строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 7875,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 3375,00 грн. - заборгованість за відсотками (4500,00 грн х 2,5 відсоткова ставка за одну добу користування кредитом х 30 днів кредитування = 3375,00 грн).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу №19042022-Г від 19.04.2022 та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3260818329/452899 від 31 липня 2021року не можуть вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.

Щодо договору про надання договору позики № 0980739526/1 від 26 липня 2021 року.

26липня 2021року ТОВ«Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладенодоговір позики№ 0980739526/1відповідно доякого відповідачотримав кредитв сумі3000,00грн.,строк користуваннякредитом 29 днів, відсоткова ставка 1,75 % за один день.

Заявка-анкета на отримання кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7r4l8n.

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту, згідно квитанції №99597510 від 26.07.2021 року.

24.11.2022року міжТОВ «Інфінанс»та ТОВ«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» укладенодоговір факторингу№ 24/11-22/2відповідно доумов якого право вимоги за кредитним договором № 0980739526/1 від 26 липня 2021 року перейшло до позивача, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/11-22/2 від 24.11.2022 року.

Строк кредитування був погоджений сторонами та становив 29 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 4522,50 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1522,50 грн. - заборгованість за відсотками (3000,00 грн. х 1,75 відсоткова ставка за один день користування кредитом х 29 днів кредитування = 1522,50 грн).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу №24/11-22/2 від 24.11.2022 та розрахунок заборгованості за кредитним договором №0980739526/1 від 26 липня 2021 року не можуть вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику та кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Також,матеріали справине містятьта відповідачемне наданодоказів щодоспростування презумпціїправомірності договору фінансового кредиту № 3260818329/452899 від 31липня 2021року,договору позики № 0980739526/1 від 26 липня 2021 року. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких дані правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Щодо договору про надання фінансового кредиту № 04939-07/2021 від 10 липня 2021 року.

Встановлено, що 10 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04939-07/2021 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн. на строк 30 днів, загальна вартість кредиту 10400,00 грн.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W85924.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів (квитанції, платіжного доручення) про перерахунок коштів ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» на рахунок ОСОБА_1 в сумі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором фінансового кредиту № 04939-07/2021 від 10.07.2021, а відповідач ці кошти отримала.

Отже в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 04939-07/2021 від 10.07.2021 у розмірі 10400,00 грн. Відтак в цій частині позову необхідно відмовити.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., позов задоволено на 19,9% (ціна позову 62270,00 грн, задоволено 12397,50 грн. х 100% : 62270,00 грн = 19,9%). Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 534,12 грн. (2684,00х19,9% : 100% = 534,12 грн).

Тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 534,12 грн. на відшкодування судового збору.

На підставі ст. 509, 512, 526, 530, 1049,1054 ЦК України, керуючись ст. 2-3, 12, 19, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості задовольнити чакстково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» заборгованістьу розмірі12397(дванадцятьтисяч тристадев`яностосім)гривень 50копійок, з яких: за кредитним договором№ 3260818329/452899від 31липня 2021року в розмірі 7875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу; 3375 (три тисячі триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками; за договором позики № 0980739526/1 від 26 липня 2021 року в розмірі4522 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок, з яких: 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу; 1522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок - заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 534 (п`ятсот тридцять чотири) гривні 12 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Данчук