Ухвала суду № 12271685, 21.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1162/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Попович О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" жовтня 2010 р. м. Київ

Справа № 2-а-1162/10/1070

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Попович О.В.,

Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,

при секретарі Черненко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Группа»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Группа»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Алекс-Группа»(далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000282301/0/2093 від 12.03.2009 р., № 0000282301/1/3050 від 26.05.2009 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами Відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Алекс-Группа»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки.

Перевіркою було виявлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 426145,00 грн. За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення- рішення №0000282301/0/2093 від 12.03.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 426145,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 213073,00 грн. Внаслідок процедури адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000282301/0/2093 від 12.03.2009 р. залишено без змін, в зв'язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення №0000282301/1/3050 від 26.05.2009 р. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування податного зобов'язання з ПДВ став висновок відповідача про те, що ТОВ «Алекс-Группа»завищено суми податкового кредиту з ПДВ в період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. по господарських операціях відповідно до договорів укладених з: ТОВ «Промміс-Контракт»договір №16-05/05 від 16.05.2005 р.), ТОВ «Технопрокс» (договір №11-09/06 від 11.09.2006 р.), ТОВ «Укрпросервіс АГ»(договір №3-03/08 від 03.03.2008 р.), оскільки податкові накладні, які були виписані на виконання вказаних договорів підписані невстановленими особами. Так, вказаним контрагентам позивачем було перераховано кошти, підписані акти виконаних робіт та виписані податкові накладні, однак жодних послуг вказані особи Позивачу не надавали.

Крім того, постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 07.05.2007 р. визнано недійсним Статут ТОВ «Промміс-Контракт»та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37098460 з моменту видачі. Директор ТОВ «Технопрокс»Горбоконь О.І. у поясненнях наданих працівникам правоохоронних органів повідомив, що директором ТОВ «Технопрокс»він ніколи не являвся, і чому його паспортні дані використані при реєстрації даного підприємства йому не відомо. Про підприємство ТОВ «Алекс-Группа»він ніколи не чув, і про його спільну дільність з ТОВ «Технопрокс»йому нічого не відомо; Директор ТОВ «Укрпромсервіс АГ»Нечухаєва М.І. у поясненнях працівникам правоохоронних органів повідомила, що дійсно працювала директором ТОВ «Укрпромсервіс АГ». Щодо діяльності вказаного підприємства повідомити нічого не може, так директором була лише формально. Жодних податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт для ТОВ «Алекс-Группа»вона не підписувала.

У відповідності до абз.1 п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, позивач обгрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги посилається на те, що вказані особи на момент укладення договорів були належним чином зареєтровані, на знаходились на податковому обліку в податкових органах у якості платників податків.

Однак, доводи Позивача спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

Так, постановою Обухівського районного суду Київської області від 08.02.2010 року по кримінальній справі №1-50/10 директора ТОВ «Алекс-Группа»ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.212 КК України «Ухилення від сплати податків у великих розмірах»згідно п. «в»Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 р. та провадження по справі закрито.

При цьому районним судом було встановлено, що злочин обвинуваченим був вчинений з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., даний злочин не є тяжким та не особливо тяжким, відповідно до ст.12 КК України, обвинувачений злочин вчинив вперше, він має неповнолітнього сина, який перебуває на його утриманні та відносно якого він не позбавлений батьківських прав.

У ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_5, займаючи посаду директора ТОВ «Алекс-Группа», укладав правочини з вищенаведеними контрагентами, з метою завищення валових витрат та ухилення від сплати податків.

Незважаючи на те, що провадження по вказана кримінальній справі була закрито у зв`язку з застосування до Позивача Закону України «Про амністію», колегія суддів звертає увагу на те, що факт вчинення ОСОБА_5 злочину був встановлений постановою Обухівського районного суду Київської області від 08.02.2010 року.

Аналізуючи у сукупності вищенаведені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нікчемності договорів між Позивачем та наведеними вище контрагентами.

Так, статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що вказані правочини були спрямовані на ухилення від сплати податків, то колегія суддів вважає, що вони відносяться до правочинів, що порушують публічний порядок, у силу норм ст. 228 ЦК України.

Пунктом .2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи нікчемність правочинів, які були укладені Позивачем, встановлення факту ухилення від сплати податків при укладенні вказаних договорів директором Позивача, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправоміність віднесення Позивачем сум ПДВ за вказаними правочинами до складу податкового кредиту.

Так, податковий кредит формується за рахунок коштів витрачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки, Позивачем не було використано вказані операції у своїй господарській діяльності, то і підстав для віднесення їх до складу податкового кредиту також відсутні.

Крім того, колегія суддв відзначає, що в силу положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні, якими позивач обгрунтовує правомірність формування свого податкового кредиту не можуть вважатись дійсними.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Группа» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.В. Попович

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Повний текст виготовлено: 26.10.2010 року