Рішення № 122716796, 30.10.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024м. ХарківСправа № 922/3125/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (пров. Лабораторний, 1, офіс 400, м. Київ, 01133) до Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" просп. Героїв Харкова, 199,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61037 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (просп. Героїв Харкова, 299, м. Харків, 61089) про стягнення коштів за участю представників:

позивача :не з`явився

відповідача: не з`явився

представника третьої особи : не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (ідентифікаційний код юридичної особи 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (ідентифікаційний код юридичної особи 35141676) 788 690,40 грн. основної суми боргу, 355 836,83 грн. інфляційних втрат, 29 149,32 грн. 1 % річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 17 605,15 грн.

Разом з тим позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні 02 жовтня 2024 року о 10:30. Залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 25.09.2024 надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі "Електронний суд" 24.09.2024), в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу, 1% річних та інфляційних втрат через наявність форс-мажорних обставин.

Представник відповідача зазначає, що враховуючи зміст листа Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія рф проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вважає правомірним та об`єктивним визнання того, що невиконання п. 12.2 спірного Договору №238-13/425-ВК щодо ненаправлення повідомлення про обставини непереборної сили є само по собі також наслідком обставин форс-мажору, оскільки через військові дії, паралізацію роботи не було об`єктивної можливості у лютому (з 24 лютого 2022 року) та у березні 2022 року направити відповідне письмове повідомлення Позивачу про форс-мажор з офіційними документами, що його засвідчують. А тому пункт 12.3 Договору про обов`язок відшкодувати другій стороні збитків, яких та зазнала, у разі невиконання вимог п.12.2 спірного Договору не має застосовуватися.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Обгрунтовуючи вищевказане клопотання, представник відповідача звертає увагу суду на таке.

По-перше, АТ «Завод «Електроважмаш», як боржник, що отримав продукцію від позивача, був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу - рф. Наразі відповідач з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ «Завод «Електроважмаш» на нових замовників, не отримує бюджетного фінансування або будь-яких дотацій чи преференцій.

По-друге, з 2019 року на рахунки АТ «Завод «Електроважмаш» (його правопопередника ДП «Завод «Електроважмаш») декілька разів було накладено арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету.

По-третє, на можливість виконувати зобов`язання вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.

По-четверте, ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ «Завод «Електроважмаш», так і Відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ «Завод «Електроважмаш» та Відповідача. Крім того, стягнення штрафних санкцій впливає на ділову репутацію Відповідача.

По-п`яте, Відповідач не обирав Позивача як свого контрагента, спірний договір укладено між Позивачем та Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш», яке заявлене Позивачем у якості третьої особи та його правопопередником Державним підприємством «Завод «Електроважмаш».

Лише 01.12.2021 між Відповідачем та третьою особою був підписаний передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (Товариство, що приєднується) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини (Товариство-правонаступник).

По-шосте, територія та майно Відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень, що, зокрема, підтверджується витягами з ЄРДР, рапортами на адресу начальника відділу Спеціальної поліції ГУНП в Харківській області, експертними висновками. Загальна сума заподіяної Відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 р. № 3661 Відповідач також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідач вважає, що зменшення розміру річних, інфляційного збільшення врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для всіх сторін, та просить суд зменшити розмір річних та інфляційних на 90% від заявлених Позивачем, тобто зменшити суми процентів річних до 2914,93 грн, а інфляційних втрат - до 35 583,68 грн.

Через систему "Електронний суд" 27.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру 1% річних та інфляційних втрат.

Щодо наявності військового стану представник позивача вказує, що ця обставина виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно умов Договору, а тому не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо стягнення нарахованих 1% річних та інфляційних втрат позивач зазначає, що заявлені Позивачем до стягнення інфляційні втрати та 1% річних ґрунтуються на підставі умов Договору № 238-13/425-ВК від 01.04.2019 р., а саме, пункту 10.5 Договору, яким передбачено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Позивач просить прийняти до уваги ту обставину, що Позивач і Відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому довготривале невиконання Відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий товар за Договором № 238-13/425-ВК від 01.04.2019 р. також несе негативний вплив на діяльність підприємства Позивача.

Крім того, сума основного боргу за Договором 238-13/425-ВК від 01.04.2019 р. у розмірі 788 690,40 грн. попередньо визнана Відповідачем актом щодо підтвердження суми заборгованості Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» від 31 серпня 2021 р.

Щодо клопотання про зменшення розміру 1% річних та інфляційних втрат, то наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, викладені Відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання та значної тривалості його невиконання.

Щодо посилання відповідача на COVID-19 представник позивача звертає увагу на те, що позивачем не було отримано жодного повідомлення (листа, заяви або інш.), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від Відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами договору № 238-13/425-ВК був укладений 01 квітня 2019 року. Відповідач здійснював регулярні замовлення Товару, завчасно усвідомлюючи всі ризики, що можуть настати для останнього, що спростовує твердження Відповідача про неможливість ведення господарської діяльності.

Також представник позивача зазначає, що скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього накладених арештів на банківські рахунки є насамперед результатом господарської діяльності Відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру 1% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню за Договором № 238-13/425- ВК був укладений 01 квітня 2019 року. Довготривале невиконання Відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий товар за Договором № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 року несе негативний вплив на діяльність підприємства Позивача.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що спірний договір укладено не з відповідачем, позивач повідомляє, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» були предметом дослідження судів, зокрема, у справі № 922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ «Завод «Електроважмаш») на його правонаступника АТ «Українські енергетичні машини» на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року та постановою Верховного Суду від 16.03.2023 року, вбачається, що згідно з п. 1 Передавального акту від 01.12.2021 року правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ «Завод «Електроважмаш» переходить правонаступнику - АТ «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021 року.

Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки та зобов`язання АТ «Завод «Електроважмаш», що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ «Завод «Електроважмаш», що приєднується, переходять у повному обсязі до АТ «Українські енергетичні машини» - правонаступника, навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будьяких причин не були включені в Передавальний акт.

Також позивач зазначає, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 р. до Договору № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р., відповідно до якої усі права та обов`язки ДП «Завод «Електроважмаш» за Договором № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р. перейшли до АТ «Завод «Електроважмаш».

Згодом було укладено Додаткову угоду № 6 від 01.12.2021 р. до Договору № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р. у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» та Акціонерного товариства «Укренергомашини». Згідно якої усі права та обов`язки Замовника за Договором № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р. перейшли до Акціонерного товариства «Укренергомашини» з 01.12.2021 року.

Тобто факт наявності передавального акту додатково був підтверджений цією Додатковою угодою. Отже, можна зробити висновки, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству «Українські енергетичні машини», а тому належною стороною, що має грошові зобов`язання перед Позивачем за Договором № 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р. є Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини».

У судовому засіданні 02.10.2024 постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, судове засідання відкладено на 30.10.2024 на 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 02.10.2024.

03.10.2024 від представника Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» надійшло заперечення (Документ сформований в системі "Електронний суд" 02.10.2024), де відповідач повідомляє, що він не погоджується з обґрунтуваннями Позивача, викладеними у відповіді на відзив, виходячи з наступного.

Відповідач наголошує на тому, що до 01.12.2021, коли був підписаний передавальний акт з АТ «Завод «Електроважмаш», він не мав господарських стосунків з Позивачем та не мав відношення до спірного договору й виниклої за ним заборгованості.

З моменту виникнення зобов`язань у Відповідача перед Позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів (з 01.12.2021 до 24.02.2022). Оскільки до Відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ «Завод «Електроважмаш» на суму більше 2 млрд грн, більше ніж 260 кредиторів, цей строк був занадто малим, щоб вирішити будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед Позивачем.

Втрата ринку рф, відсутність об`єктивної можливості переорієнтувати виробництво та неможливість знаходження на заміну російським інших рівноцінних споживачів не дає можливості Відповідачу з переданих активів від АТ «Завод «Електроважмаш» отримувати прибуток для погашення заборгованості, яка утворилася під час здійснення господарської діяльності АТ «Завод «Електроважмаш» та ДП «Завод «Електроважмаш».

Стосовно впливу COVID-19, Відповідач не обґрунтовує що дана хвороба та викликані нею епідемія та карантин є самі по собі форс-мажорною обставиною, що унеможливлюють виконання зобов`язань, про що зазначає Позивач. Разом з тим COVID-19 був тією обставиною, що обмежував господарську діяльність АТ «Завод «Електроважмаш» у 2020-2021 роках, що було однією з причин, які впливали на можливість останнього виконувати вчасно наявні зобов`язання.

Стосовно накладених арештів, такі арешти також негативно впливали на можливість здійснення господарської діяльності АТ «Завод «Електроважмаш».

Відповідач обґрунтовує, що у зв`язку з приєднанням АТ «Завод «Електроважмаш» на Відповідача був покладений тягар збереження унікального виробництва АТ «Завод «Електроважмаш», що є державним інтересом, а не досягнення мети отримання прибутку Відповідачем від активів АТ «Завод «Електроважмаш», зважаючи на збитковість АТ «Завод «Електроважмаш».

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 20.03.2024 об 11:00, не з`явився.

Учасники справи в судове засідання 30.10.2024 року, не з`явились.

Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, з метою повідомлення стороні про розгляд даної справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області щодо відкладення судового засідання від 02.10.2024 року направлені до електронних кабінетів сторін.

Сторони ухвалу Господарського суду Харківської області про відкладення розгляду справи від 02.10.2024 отримав 02.10.2024, про що свідчить довідки про доставку електронного листа, яка містяться в матеріалах справи.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач визнається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Розглянувши справу № 922/3125/24 в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» - ЄДРПОУ 35141676 та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» - ЄДРПОУ 00213121 (зараз - Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», код за ЄДРПОУ 05762269), було укладено Договір поставки № 238-13/425-ВК.

На виконання умов цього договору Позивач здійснив ряд поставок продукції Відповідачу, що підтверджується належним чином завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, які додаються до даної заяви.

Проте, станом на сьогодні, Відповідач не оплатив поставлений Позивачем Товар.

Відповідно до цього, Позивач вимушений звернутися з цією позовною заявою та вважає, що з Відповідача підлягають стягненню: основна сума боргу, 1 % річних та інфляційні втрати.

Щодо інформації про Відповідача, хочемо зауважити, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємцІв та громадських формувань 26.08.2021 року Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з ОСОБА_1 як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).

За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш».

Отже, з 26.08.2021 року боржником перед позивачем є Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш».

26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом», відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом» (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Турбоатом» відповідно до законодавства.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини».

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» знаходиться в стані припинення, 17.09.2021 р., 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Зокрема, Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 «Щодо АТ «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ «Завод «Електроважмаш» та АТ «Українські енергетичні машини». ,

Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких надаються до позовної заяви:

Лист-вимога від TOB «Науково-виробниче підприємство «Укрп ром впровадження» № 128 від 16.06.2023 р. до АТ «Укренергомашини»;

Лист від АТ «Завод «Електроважмаш» N° 261-22/567 від ЗО.12.2021 р.;

Лист щодо пред`явлення вимоги кредитора відТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» № 06/10/21 від 06.10.2021 р.;

Лист від АТ «Завод «Електроважмаш» N° 261 -22/126 від 20.09.2021 р;

Лист від АТ «Завод «Електроважмаш» N° 201-66-12/52 від 07.09.2021 р.

Слід зазначити, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» були предметом дослідження судів, зокрема, у справі N° 922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ «Завод «Електроважмаш») на його правонаступника АТ ((Українські енергетичні машини» на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року у справі N° 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року та постановою Верховного Суду від 16.03.2023 року, вбачається, що згідно з п. І Передавального акту від 01.12.2021 року правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ «Завод «Електроважмаш» переходить правонаступнику - АТ «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021 року.

Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки та зобов`язання АТ «Завод «Електроважмаш», що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ «Завод «Електроважмаш», що приєднується, переходять у повному обсязі до АТ «Українські енергетичні машини» - правонаступника, навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Також варто зазначити, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Угоду про заміну сторони правонаступником від 27.08.2021 р. до Договору N° 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р-, відповідно до якої усі права та обов`язки ДП «Завод «Електроважмаш» за Договором N° 238- 13/425-ВК від 01 квітня 2019 р. перейшли до АТ «Завод «Електроважмаш».

Згодом було укладено Додаткову угоду N° 6 від 01.12.2021 р. до Договору N° 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р .у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 р. передавального акту Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» та Акціонерного товариства «Укренергомашини».

Згідно якої усі права та обов`язки Замовника за Договором N° 238-13/425-ВК від 01 квітня 2019 р .перейшли до Акціонерного товариства «Укренергомашини» з 01.12.2021 року.

Тобто, факт наявності передавального акту додатково був підтверджений цією Додатковою угодою.(копії надаються)

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновки, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021 року.

А тому, належним Відповідачем у даному спорі є Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (ЄДРПОУ 05762269).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад Замовника.

Загальна вартість поставленого Позивачем згідно Договору товару становить 2 111 920,80 грн„ що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, що додаються до позову.

Відповідачем було оплачено Товар на суму, що складає 1 323 230,40 гри, згідно платіжних доручень/інструкцій (копії додаємо).

Таким чином, станом на момент звернення Позивача до суду, сума поставленого, але не оплаченого товару складає 788 690,40 грн.

Крім того, сума заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2021 р., що був підписаний уповноваженими особами з обох сторін та підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які додаються до позовної заяви.

Позивач звертався до Відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного згідно Договору, а також з проханням надати графік погашення такої заборгованості шляхом надсилання відповідного листа-вимоги № 128 від 16.06.2023 р на офіційну електронну адресу Акціонерного товариства «Укренергомашини»: office@ukrenergymachines.com (копія листа-вимоги надається до позовної заяви).

Проте, вищевказана вимога було залишена без задоволення, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до відповідача адресу акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» як правонаступника акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору, було поставлено товар на загальну суму 2 111 920,80 грн що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних.

Відповідачем було оплачено Товар на суму, що складає 1 323 230,40 гри, згідно платіжних доручень/інструкцій (копії додаємо).

Таким чином, станом на момент звернення Позивача до суду, сума поставленого, але не оплаченого товару складає 788 690,40 грн.

Проте, замовник в порушення умов договору, не здійснив розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та у визначений у договорі строк не здійснив повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар у розмірі у сумі 788 690,40 грн., доказів сплати суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договорами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує борг за поставлений товар у сумі у сумі 788 690,40 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 1% річних у розмірі 29 149,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 355 836,83 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Пунктом 10.5. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 1% річних у розмірі 29 149,32 грн., суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 1% річних у розмірі 29 149,32 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Водночас перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційний втрат у розмірі 355 836,83 грн., з урахуванням погоджених умов договору, положень законодавства та обставин справи, суд зазначає, що обґрунтованим, правомірним та арифметично вірним до стягнення є інфляційні втрати у розмірі 355 836,83 грн., що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини, неможливість набувати кошти та здійснювати господарську діяльність з початком війні суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок введення воєнного стану він об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Щодо зменшення 1% річних та інфляційних нарахувань , суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

У даній справі, відповідачем доведено, що належні до сплати інфляційні втрати та 1 % річних є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані , а тому суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та одного відсотка річних на 50%.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також ступінь виконання відповідачем частини своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру інфляційних втрат та одного відсотка річних на 50%.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір 1% річних та інфляційних на 50% , які підлягають стягненню 1% річних в сумі 14 574.66 грн. та інфляційні нарахування в сумі 177 918,42 грн.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача .

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (просп. Героїв Харкова, 199. м. Харків, 61037, ідентифікаційний код юридичної особи 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (пров. Лабораторний, 1, офіс 400, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 35141676)- 788 690,40 грн. основної суми боргу, 1% річних в сумі 14 574.66 грн. та інфляційні нарахування в сумі 177 918,42 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 17 605,15 грн.

Зменшити розмір 1% річних та інфляційних на 50%.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (пров. Лабораторний, 1, офіс 400, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 35141676).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (просп. Героїв Харкова, 199. м. Харків, 61037, ідентифікаційний код юридичної особи 05762269).

Повне рішення складено "30" жовтня 2024 р.

Суддя О.О. Присяжнюк