Постанова № 12271555, 09.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р.Справа № 12/75-10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 09.11.2010р.:

від позивача: Коваленко О.В., довіреність №0016 від 12.01.2010р.;

від відповідача: не з’явилися;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „DFT-Південь”

на рішення господарського суду Херсонської області

від 08 вересня 2010 року

по справі №12/75-10

за позовом Дочірнього підприємства „Українська горілчана компанія „Nemiroff”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „DFT-Південь”

про стягнення 26037,93 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 09.11.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2010р. по справі №12/75-10 (суддя Пінтелійна Т.Г.) позов ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” до ТОВ „DFT-Південь” про стягнення 26037,93 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 18494,14 грн. основного боргу, 595,92 грн. - 3% річних, 3751,60 грн. - пені, 2299,62 грн. - інфляційних витрат, 271,40 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконано умов договору №05-05-2009/DFT-UA щодо оплати поставленої позивачем продукції, у зв’язку з чим у відповідача станом на 01.07.2010р. утворилася заборгованість у розмірі 18494,14 грн., оскільки відповідачем своєчасно та в повному обсязі не сплачено вартість поставленої продукції 87744грн. позивачем нараховано пеню у розмірі 3751,60 грн., 3% річних у сумі 595,92 грн., інфляційних витрат у розмірі 2299,62 грн., між тим проценти за користування чужими грошовими коштами, які просив стягнути позивач, договором купівлі-продажу №05-05-2009/DFT-UA від 04.06.2009р. не передбачені, їх та розмір чинним законодавством не встановлений, а отже стягненню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ „DFT-Південь” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2010р. по справі №12/75-10 повністю, прийняти нове рішення щодо стягнення заборгованості з ТОВ „DFT-Південь” в сумі 18494,14 грн., 3088,33 грн. пені, 2284,21 грн. інфляційних втрат, 488,79 3% річних, а також 487,41 грн. витрат на держмито та ІТЗ судового процесу, всього 24842,99 грн., мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції прийнято до уваги заяву позивача про збільшення позовних вимог, без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, стягнуто додаткові суми у вигляді пені, та штрафу 3% річних за прострочення платежу, проте господарським судом не враховано тієї обставини, що позивачем було затримано поставку продукції, у зв’язку з чим відповідач опинився у скрутному становищі.

20.10.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ „DFT-Південь”, в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Херсонської області без змін оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник ТОВ „DFT-Південь” в судове засідання не з’явився, пояснення не надав, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, проте відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення на 25.10.2010р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „DFT-Південь”, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду змінити з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 04.06.2009р. між Дочірнім підприємством „Українська горілчана компанія „Nemiroff” (продавець) та ТОВ „DFT-Південь” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 05-05-2009/DFT-UA, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язався продати, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити продавцю лікеро-горілчані вироби (товар).

Згідно з п. 4.1.1 договору платіж за кожну партію товару проводиться у національній валюті України –гривні на підставі рахунку-фактури, шляхом переведення грошових коштів на банківський рахунок позивача не пізніше тридцяти календарних днів з дати отримання вантажу уповноваженою особою покупця з відміткою у товаророзпорядчих документах.

У п. 9.3 договору встановлено, що при затримці платежу за поставлений товар, що перевищує встановлені строки, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки платежу.

Додатком №1 від 04.06.2009р. до договору купівлі-продажу №05-05-2009/DFT-UA від 04.06.2009р. сторони узгодили асортимент товару, який мав бути переданий продавцем покупцю, та його вартість.

Як свідчать матеріали справи, 30.11.2009р. ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” поставило ТОВ „DFT-Південь” товар –лікеро-горілчані вироби торгової марки „Nemiroff” на суму 87744,14 грн. згідно з CMR № 0160700, ВМД № 401030000/9/001447 та інвойсу №625 від 26.11.2009р. (арк. спр. 34 –40).

ТОВ „DFT-Південь” не виконало зобов’язання по оплаті товару у строк, встановлений п 4.1.1 договору.

З 05.01.2010р. по 26.05.2010р. ТОВ „DFT-Південь” здійснило платежі на виконання зобов’язання по оплаті товару на суму 69250 грн., наведене не заперечується відповідачем.

Як свідчать матеріали справи ТОВ „DFT-Південь” не сплатило ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” заборгованість повністю, станом на 01.07.2010р. неоплаченою залишається сума в розмірі 18494,14 грн., що стало підставою для звернення ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „DFT-Південь” про стягнення 26037,93 грн. : 18494,14 грн. –основного боргу, 3088,33 - пені, 2299,62 грн. –інфляційних витрат, 488,79грн. –3% річних, 1667,05 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами, 260,38 грн. –витрат по сплаті державного мита, 236 грн. – витрат на ІТЗ судового процесу.

В подальшому ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” подало до господарського суду Херсонської області заяву про збільшення суми позовних вимог, в якій додатково просило стягнути пеню в сумі 3751,60 грн. ( замість раніше заявлених 3088,33 грн.), 3% річних у розмірі 595,92 грн. (замість раніше заявлених 488,79 грн.), проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1998,33 грн. (замість раніше заявлених 1667,05 грн.), інші раніше заявлені позовні вимоги –без змін.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” належно виконало свої зобов’язання за договором купівлі-продажу: поставило товар 30.11.2009р. на суму 87744,14 грн., а ТОВ „DFT-Південь” прийняло лікеро-горілчані вироби під торговою маркою „Nemiroff”, проте не виконало свої зобов’язані по сплаті товару у строк та у повному обсязі.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” про стягнення з ТОВ „DFT-Південь” заборгованості за поставлений товар у сумі 18494,14 грн..

Також у позовній заяві та заяві про збільшення суми позовних вимог ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” просило стягнути від відповідача пеню, передбачену п. 9.3 договору купівлі-продажу, у розмірі 3751,60 грн. за період з 31.12.2009р. по 05.08.2010р..

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 9.3 договору сторони встановили, що при затримці платежу за поставлений товар, що перевищує встановлені строки, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки платежу.

Однак, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, при нарахуванні пені, позивачем не враховано той факт, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами договору не передбачено нарахування пені за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, а отже в даному випадку слід застосовувати вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Граничний строк оплати наступив відповідно до п. 4.1.1 договору 30.12.2009р., тобто нарахування штрафних санкцій розпочалося 31.12.2009р., а закінчення строку нарахування пені повинно було відбутися 30.06.2010р..

Між тим, позивачем нараховано пеню за період з 31.12.2009р. по 05.08.2010р., тобто за період, який перевищує шість місяців.

У зв’язку з вищенаведеним позовна вимога про стягнення пені у розмірі 3751,60 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3691,40 грн..

У позовній заяві ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” також просило стягнути 3% річних за період з 31.12.2009р. по 05.08.2010р. з врахуванням здійснених відповідачем оплат та інфляційні витрати за період з 31.12.2009р. по 31.03.2010р. з врахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Дослідивши розрахунки 3% річних та інфляційних, здійснені ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff”, апеляційний господарський суд вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, таким чином господарським судом цілком правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 595,92 грн. та інфляційних втрат у сумі 2299,62 грн..

У позовній заяві ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” також просило стягнути з ТОВ „DFT-Південь” проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 1998,33 грн., посилаючись при цьому на ст. ст. 536 та 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проте, умовами договору купівлі-продажу № 05-05-2009/DFT-UA від 04.06.2009р. розмір процентів за користування чужими грошовими коштами на період прострочення виконання грошового зобов’язання не встановлений.

ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff” у позовній заяві наполягала на застосування ст. 1048 Цивільного Кодексу України, згідно з якою, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Однак, ст. 1048 Цивільного Кодексу України, що регулює відносини позики, кредиту та банківського викладу, не може застосовуватися до договору купівлі продажу.

Враховуючи вищенаведене, господарським судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами за період з у сумі 1667,05 грн. за період з 31.12.2009р. по 26.05.2010р., оскільки договором і законом розмір процентів за користування чужими коштами не встановлений.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „DFT-Південь” слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2010р. по справі №12/75-10 змінити в частині стягнення пені.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.09.2010р. по справі №12/75-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю DFT-Південь” (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Горького, 29, оф.1, р/р №26005300556 в ХВ ПАТ „Західінкомбанк”, МФО 352327, ідентифікаційний код 30330003) на користь Дочірнього підприємства „Українська горілчана компанія „Nemiroff” (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 31, р/р 26006011102600 в АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005 або р/р № 26009302212599 в Філії „Відділення Промінвестбанк м. Хмельницький”, МФО 315278 ідентифікаційний код 30805594) 18494 (вісімнадцять тисяч чотириста дев’яносто чотири) грн. 14 коп. основного боргу, 3691 (три тисячі шістсот дев’яносто одна) грн. 40 коп. –пені, 595 (п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 98 коп. –3% річних, 2299 (дві тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 250 (двісті п’ятдесят ) грн. 81 коп. –витрати по сплаті державного мита, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 10 коп. –витрати на ІТЗ судового процесу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Українська горілчана компанія „Nemiroff” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю DFT-Південь” державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 50 коп.

Зобов’язати господарський суд Херсонської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11.11.2010р.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.