Рішення № 12271264, 15.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2010 Справа № 10/156-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Валігурському Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс"

про стягнення 78350 грн. 95 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Овечкіна С.Д. - ю/к, довір. № 07/1767-10 від 01.06.2010р.

від відповідача - Шум І.О. - ю/к, довір. 1/31 від 27.09.2010р., Ментус В.В.- головний бухгалтер, дов. б/н від 18.10.10 р.

Розгляд справи розпочато 19 жовтня 2010 року з перервами до 04 листопада 2010 року та до 15 листопада 2010 року відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Строк розгляду справи, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, продовжений ухвалою суду від 04.11.2010 р. за клопотанням позивача до 22 листопада 2010 року відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 62329 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 5466 грн. 31 коп. 3% річних, а також 10555 грн. 46 коп. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості спожитої електричної енергії у період з вересня 2007 року по липень 2010 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підставі постанови КМ України №20 від 11.01.2005 року встановлений механізм оплати за рахунок державного бюджету вартості спожитої електротранспортним підприємством електроенергії, згідно якого проведення розрахунків за спожиту електроенергію здійснюється державними структурами підрозділами, які виконують всі функції з розподілу і перерахуванню субвенцій до міських районних органів Державного казначейства. Такий механізм передбачає, що в обов'язки підприємства входить зняття показів із засобів обліку спожитої електроенергії, підписати з позивачем акт приймання-передачі використаної електроенергії і після видачі рахунку на оплату виставити в банк платіжне доручення про перерахування позивачу грошових коштів, яке виконується органом Державного казначейства після надходження фінансування із державного бюджету. Відповідач стверджує, що вчасно передавав до банку платіжні доручення для оплату позивачу вартості спожитої електроенергії. Оскільки фактично перерахування грошових коштів здійснюється органами Державного казначейства, позивач вважає, що його вина у несвоєчасній оплаті вартості спожитої електричної енергії відсутня, а тому немає підстав стягувати з нього інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Крім того, зазначає, що згідно Додатку №2 до Договору №595 від 01.01.2005 року встановлений строк оплати за спожиту електроенергію до 29 числа. З урахуванням вказаного строку позивач вказує, що рахунки позивача оплачувались ним своєчасно.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору "Про постачання електричної енергії" №595 від 01.01.2005 року (далі - Договір) Херсонські міські електричні мережі ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (позивач) зобов’язалось постачати електричну енергію, а МКП "Херсонелектротранс" зобов’язалось оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

У період з вересня 2007 року по липень 2010 року позивач здійснював постачання відповідачу електроенергії, що зокрема підтверджується актами про обсяги спожитої споживачем електричної енергії, актами прийому-передачі активної та реактивної електроенергії та рахунками, які виписувались позивачем відповідачу для оплати електроенергії і копії яких додані до матеріалів справи (а.с. 26 - 133 том 1) та не заперечується сторонами.

Згідно п. 3 Додатку №2 до Договору рахунки на оплату електричної енергії мають бути оплачені споживачем протягом 10 днів від дня отримання споживачем рахунка постачальника електричної енергії.

До того ж суд зауважує, що Протоколом №27 від 01.08.2005 року засідання комісії обленерго постановили:

1. ХМЕМ внести відповідні зміни до додатку №2 Договору щодо надання звіту 8 числа та порядку оплати за спожиту електроенергію споживачем.

2. Споживачу проводити оплату за спожиту електричну енергію до 29 числа при наявності підписаного ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" реєстру на погашення субвенції. У разі відсутності підпису реєстру на погашення субвенції з боку ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" споживач зобов'язаний провести оплату по рахунку протягом 5 діб з дня отримання споживачем.

З наданих до матеріалів справи копій рахунків виписаних позивачем та відомостями позивача про оплату відповідачем електроенергії, а також розрахунку пені, інфляційних, 3% річних здійснених бухгалтером відповідача вбачається, що відповідачем рахунки оплачувались несвоєчасно.

Додатком №2 до Договору, а саме п. 5 передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому суд зауважує, що позивачем безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені виходячи із строку оплати рахунків встановлених пунктом 3 Додатку №2 до Договору (десять днів з моменту виписки рахунку), оскільки, як зазначалось вище, цим же додатком в подальшому встановлено Споживачу проводити оплату за спожиту електричну енергію до 29 числа.

З огляду на вищевикладені умови Договору та норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 9765 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 1368 грн. 71 коп. 3% річних.

Розмір пені, що підлягає стягненню становить 5110 грн. 08 коп.

При цьому суд, враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету, за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, а отже, все майно відповідача є комунальною власністю і належить територіальній громаді. МКП "Херсонелектротранс" здійснює діяльність по перевезенню тролейбусним транспортом пасажирів, в тому числі окремих категорій громадян, яким надано пільги щодо оплати проїзду, тривалий час має місце несвоєчасна та не в повному обсязі компенсація з державного бюджету за пільговий проїзд окремих категорій громадян, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню до 1 грн.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що заборгованість з платежів виникла не з його вини, а тому нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних нараховані безпідставно судом не може бути прийнято до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" (вул. Зала Егерсег, 12, м. Херсон, 73000, р/р 260005083 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код ЄДРПОУ 03328635) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, код ЄДРПОУ 05396638, поточний рахунок 26001007597201 у ВАТ "СведБанк" у м. Києві, МФО 300164) - 9765 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 1368 грн. 71 коп. процентів річних, 1 грн. пені, 162 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 48 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Звільнити відповідача від сплати 5109 грн. 08 коп. пені.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 16.11.2010 р.