Рішення № 122710250, 29.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м.Київ № 640/4650/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати подання від 16.04.2021 про скасування оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.05.2021 №95 про заборону позивачу в`їзду в Україну;

- зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що судовими рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 320/6353/20 від 26 листопада 2020 року та окремою ухвалою від 30 вересня 2021 року відповідача було зобов`язано оформити заявникові набуття громадянства України за територіальним походженням з оформленням довідки про реєстрацію його особи громадянином України. На виконання зазначеного вище рішення від 26 листопада 2020 року, відповідачем 02 квітня 2021 року були оформлені набуття Аміні Мохаммадом громадянства України та довідка про його реєстрацію громадянином України № 1259/2021 від 15.04.2021 року. Разом з тим, 16.04.2021 за поданням відповідача, рішення від 02.04.2021 про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України було скасовано. 29 жовтня 2021 року на виконання зазначеної вище окремої ухвали від 30 вересня 2021 року відповідач повторно оформив позивачеві довідку про його реєстрацію громадянином України. Проте, листом відповідача від 30.12.2021 заявникові було повідомлено, що надання довідки від 29.10.2021 року про його реєстрацію громадянином України неможливо через скасування 16.04.2021 року свого рішення від 02.04.2021 про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України. Крім того, 17 травня 2021 року відповідач своїм рішення № 95 та дорученням від того ж дня № 8010.8.5-20279/80.1-21 Державній прикордонній службі України, заборонило позивачеві в`їзд в Україну строком на 3-роки через нібито систематичне порушення правил перебування в Україні. Зазначені рішення суб`єкта владних повноважень представник позивача вважає протиправними та такими, що порушують його права, інтереси та свободи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 14 червня 2022 року у адміністративній справі № 640/4650/22 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзиви на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення вимог позову через відсутність кровного споріднення позивача з особою громадянином України, як підставу для оформлення громадянства за територіальним походженням, а заборона його в`їзду обумовлена метою дотримання балансу державних інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ісламської Республіки ОСОБА_2 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/3300/19 від 03.12.2019 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.11.2018 про оформлення набуття громадянства України понад встановлений законодавством строк була визнана протиправною; зобов`язано відповідача прийняти рішення по заяві разом із поданими документами позивача з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

28.04.2020 рішенням відповідача заявникові було відмовлено у задоволенні його заяви від 22.11.2018 про оформлення йому набуття громадянства України за територіальним походженням.

16.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/3300/19 апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 3.12.2019 року у справі № 320/3300/19 була задоволена частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №320/3300/19, в частині зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України, скасовано, з прийняв у даній частині нового рішення.

Також, Шостий апеляційний адміністративний суд зобов`язав Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області розглянути заяву разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» та прийняти передбачене чинним законодавством рішення.

Відповідно до рішення Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області від 28 квітня 2020 року, позивачеві було відмовлено у задоволенні його заяви від 22.11.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням через не підтвердження поданими ним документами наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а саме, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження кровної спорідненості між ОСОБА_3 та заявником.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 320/6353/20 позов Аміні Мохаммад до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області від 28 квітня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 був задоволений; із зобов`язанням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по поданій 22.11.2018 до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві заяві, разом із доданими документами, громадянина Ісламської Республіки ОСОБА_4 про оформлення набуття громадянства України на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №320/6353/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 320/6353/20 було залишено без змін, а доводи відповідача, про відсутність кровного споріднення позивача з громадянином України, що є підставою для отримання моїм довірителем громадянства України в порядку ст.8 Закону України «Про громадянство», були повністю спростовані.

8 квітня 2021 року листом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області №8010.4-15002/80.3-21 представника ОСОБА_1 було повідомлено, що 02.04.2021 на виконання рішення суду позивачеві оформлено набуття громадянства України та для отримання довідки останньому необхідно звернутися до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області в робочі години.

29 квітня 2021 року листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.4.2-18121/80.3-21 представнику позивача було повідомлено, що за поданням від 16.04.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скасовано рішення від 02.04.2021 про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство», а тому, надання довідки №1259/2021 від 15.04.2021 про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України не представляється за можливе.

Підставою для прийняття вказаного подання та рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.04.2021 стала заява ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої, без її відома було внесено відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, як наслідок видане повторне свідоцтво про її народження, до якого внесені відомості про батька громадянина Ісламської Республіки ОСОБА_6 . Вказану особу ОСОБА_5 не знає, та ніяких контактів з ним не підтримує.

17 травня 2021 року ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київської області прийняло рішення № 95 та своїм дорученням від того ж дня № 8010.8.5-20279/80.1-21 Державній прикордонній службі України, заборонило позивачеві в`їзд в Україну строком на 3-роки через систематичне порушення правил перебування в Україні.

Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року справі №320/6353/20 визнано протиправними бездіяльність та дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що полягають у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року по справі №320/6353/20 із зобов`язанням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області оформити ОСОБА_1 довідку про набуття громадянства України.

18 грудня 2021 року листом №6.4-11588/3.1-21 Державна міграційна служба України повідомила представника позивача про оформлення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області 29.10.2021 довідки на ім`я ОСОБА_1 про реєстрацію особи громадянином України.

Разом з тим, з листа ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 8010.4.2-62750/80.3-21 від 30.12.2021 вбачається, що надання позивачеві ОСОБА_1 довідки від 29.10.2021 про його реєстрацію громадянином України неможливо через скасування 16.04.2021 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області рішення від 02.04.2021 про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України.

Крім того, судом встановлено, що на виконання окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі №320/6353/20, листом № 6.4-11588/3.1-21 від 18.12.2021 Державна міграційна служба України повідомила представника позивача про оформлення 29.10.2021 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області довідки на ім`я ОСОБА_1 про реєстрацію особи громадянином України. Проте, надати доручення УМУ ДМС у м.Києві та Київській області про видачу Аміні Мохаммаду довідки про реєстрацію особи громадянином України не можливе.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до п. 7 Положення, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2235-III).

Відповідно до ст. 1, 4, 6, 9 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Громадянство України набувається, зокрема, внаслідок прийняття до громадянства.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. ст. 24 Закону України «Про громадянство України» №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» № 2235-III, громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.

Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 визначений Порядок подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України (далі Порядок №215).

22 листопада 2018 року позивач звернувся до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві із заявою про набуття громадянства України згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», оскільки його неповнорідна сестра ОСОБА_3 народилася на території України до 24.08.1991 року.

Разом із заявою, позивачем були подані документи, передбачені п.п.24, 30 Порядком №215.

Відповідно до п. 1-5 Порядку № 215, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Положеннями п. 93 Порядку №215 передбачено, що відділ міграційної служби в районі, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Відповідно до положень п.94 Порядку №215, управління міграційної служби в області перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з яким Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Як зазначалося, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 по справі №320/3300/19 було встановлено, що відповідачу були надані документи, за якими батьком позивача та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є одна й та особа - Аміні Фазоллах. Тобто, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнорідною сестрою позивача, яка народилась до 24.08.1991 на території, яка стала територією України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.11.2020 у справі №320/6353/20 зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по поданій 22.11.2018 року до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві заяві, разом із доданими документами, громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оформлення набуття громадянства України на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

На виконання вказаного рішення суду, 02.04.2021 позивач на підставі рішення ЦМУ ДМС набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-111 з підстав того, що його неповнорідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Також, на виконання вказаного рішення відповідачем 15.04.2021 було оформлено позивачеві довідку №1259/2021 про реєстрацію особи громадянином України.

Між тим, судом встановлено, що 14.04.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до начальника ЦМУ ДМС (вх. №19146/1/8010-21 від 14.04.2021) з заявою, у якій зазначила про те, що без її відома внесено відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, що стало наслідком видачі повторного свідоцтва про її народження, відповідно до якого внесені відомості про батька громадянина Ісламської Республіки ОСОБА_6 . Також, зазначає, що вказану особу не знає, та ніяких контактів з ним не підтримує.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

На підставі вказаної обставини, Деснянським РВ ЦМУ ДМС підготовлено подання від 15.04.2021 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, на підставі якого у зв`язку з тим, що громадянство України позивачем набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а саме інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України, або приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого не може набути громадянства України відповідно до статті 8 Закону № 2235-ІІІ, відповідно рішення ЦМУ ДМС від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачу було скасовано.

Так, відповідно до змісту подання Деснянського РВ ЦМУ ДМС від 15.04.2021, підставами для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України згідно із статтею 21 Закону №2235-ІІІ зазначено, що громадянство України було набуто позивачем шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, приховування суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

На підставі вищевказаного подання рішенням ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області від 16.04.2021 рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, приховування суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Отже, підставою для прийняття спірних подання та рішення відповідачем є безпосереднє звернення особи, яку позивач вважає неповнорідною сестрою, до відповідача з заявою про заперечення жодних стосунків з позивачем та батьком позивача.

Вказане звернення, на думку суду, є підставою для скасування рішення ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області від 02.04.2021, оскільки наявність спорідненої сестри-громадянки України сама по собі не є підставою для автоматичного визнання громадянства України.

Крім того, з огляду на обставини даної справи, зокрема, наявності звернення особи ( ОСОБА_5 ) про спростування жодних родинних відносин з сім`єю позивача, суд вважає, що у даному випадку наявність кровної спорідненості між позивачем та його сестрою, як єдина підстава набуття ним громадянства України за територіальним принципом, має бути додатково встановлена та доведена позивачем.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на рішення суду у справах №320/6353/20, 320/3300/19 оскільки підставою для прийняття спірного рішення у даній справі є обставина (заява ОСОБА_5 від 14.04.2021), яка виникла вже після завершення розгляду справ №320/6353/20, 320/3300/19 та відповідно не входила до предмету їх розгляду.

Відтак, суд дійшов висновку, що подання та рішення ЦМУ ДМС від 15.04.2021, 16.04.2021 про скасування рішення ЦМУ ДМС від 02.04.2021 про оформлення громадянства України за територіальним походженням позивачу прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Аміні Мохаммад у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення ЦМУ ДМС України у м.Києві та Київській області від 17.05.2021 №95 про заборону Аміні Мохаммаду в`їзду в Україну, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ЦМУ ДМС від 17.05.2021, заборонено позивачеві в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Вказане рішення прийняте відповідачем на підставі подання Відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ВБЗТЛ ГУНП) від 23.04.2021 № 738/125/20/01-2021 про розгляд питання щодо заборони в`їзду на 3 (три) роки.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

У свою чергу Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлено порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, відповідно до частини 3 статті З цього Закону, згідно якого іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.

Так, не дозволяється в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що за наявності підстав, зазначених в абзацах 2, 7 і 8 частини 1 цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 1 Положення про ДМС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 (далі - Положення), ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначається Інструкцією про порядок прийняття ДМС та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах 2,3 та 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з пунктом 4 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно- розшукової діяльності.

Таким чином, вирішення питання про заборону в`їзду в Україну віднесене до дискреційних повноважень органів ДМС. Тобто, названому суб`єкту владних повноважень надається свобода дій, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень на підставі інформації, отриманої від уповноваженого органу.

У свою чергу, статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію України» визначено основні завдання поліції, поміж яких, забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидія злочинності.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями, які базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок чинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події'.

Пунктом 5 Інструкції визначено, що після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян російської федерації та республіки білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; г) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами 2, 3 та 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства, ВБЗТЛ ГУНП належить до числа суб`єктів, які мають право звертатися до органів ДМС щодо заборони в`їзду в Україну окремим особам за наявності для того відповідних підстав. При цьому таке звернення, окрім того що має відповідати встановленим формальним вимогам, має ґрунтуватися на об`єктивних відомостях про особу, стосовно якої пропонується встановити заборону в`їзду в Україну.

Подання ВБЗТЛ ГУНП від 23.04.2021 №738/125/20/01-2021 про встановлення заборони позивачу в`їзду в Україну, обґрунтоване необхідністю захисту прав і законних інтересів громадян України відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки наявна інформація про те, що позивач причетний до сприяння нелегальній міграції на територію України.

Як зазначено в поданні, згідно зі статті 23 Закону України «Про Національну поліцію України» ВБЗТЛ ГУНП відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Отже, зважаючи на наявну щодо позивача інформацію, в інтересах забезпечення охорони громадського порядку та з метою захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, ВБЗТЛ ГУНП на реалізацію своїх повноважень, визначених статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію України», здійснюючи превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, зокрема з метою забезпечення належних умов для гарантування безпеки та охорони дітей, обґрунтовано звернулася до ЦМУ ДМС з поданням про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 (три) роки.

Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення ЦМУ ДМС від 17.05.2021 №95 про заборону в`їзду в Україну позивачу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, оскаржувані подання та рішення є такими, що прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Аміні Мохаммад не надано беззаперечних, однозначних та достовірних доказів наявності у нього права на набуття громадянства України за територіальним принципом, та відповідно протиправності рішень відповідача про скасування оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням та про заборону позивачу в`їзду в Україну.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України, суд зазначає, що дана вимога є похідною від вимог позивача про визнання рішень відповідача про скасування оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням та про заборону позивачу в`їзду в Україну, тобто задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). А тому, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.