Рішення № 122710225, 30.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/20398/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Харківводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство «Харківобленерго» про визнання протиправною та нечинною постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі також - КП «Харківводоканал», позивач) із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП, Регулятор, відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі також - АТ «Харківобленерго», третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення та порядку його прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 11.09.2024 позиції присутніх представників учасників справи (позивача, відповідача та третьої особи), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою таких учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2023 відповідачем прийнято постанову «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», якою вирішено, зокрема:

«Унести до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05 жовтня 2018 року № 1175, такі зміни:

1) у главі 8:

у пункті 8.1:

абзац перший доповнити знаком, словами та цифрами «, що визначається відповідно до додатка 31 до цього Порядку»;

в абзаці другому слова «на відповідному класі» замінити знаком та словами «, віднесених до відповідного класу»;

абзац перший пункту 8.2 викласти в такій редакції:

« 8.2. Віднесення умовних одиниць енергетичного обладнання до 1 або 2 класу напруги здійснюється таким чином:».

2) доповнити новим додатком, що додається.».

В свою чергу, змісту додатку, яким доповнено Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 № 1175, містить визначення класу напруги споживачів та, відповідно, такі положення:

« 1. Тариф на послуги з розподілу електричної енергії розраховується для споживачів та операторів установок зберігання енергії відповідного класу напруги.

2. Споживачі та оператори установок зберігання енергії, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі та оператори установок зберігання енергії, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні - та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі та оператори установок зберігання енергії, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги.

3. Клас напруги встановлюється споживачу та оператору установки зберігання енергії окремо за кожною межею балансової належності.».

Не погоджуючись з такою постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

НКРЕКП діє на підставі Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП).

Відповідно до статті 1 Закону про НКРЕКП Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень. визначених законом.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 3 Закону про НКРЕКП встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу,- 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є, серед іншого, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших Держав,- забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.

При цьому, постановою від 07.11.2023 у справі 640/27570/21 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022, яким передбачено, зокрема: «визнати протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії»; визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1431 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052».

Вказаними нормативно правовими актами, визнаними нечинними у судовому порядку, врегульовувались питання диференціації підходу до встановлення тарифів з урахуванням класів напруги.

Таким чином, з 07.11.2023 склалась ситуація щодо відсутності нормативно-правових актів, якими б врегульовувалися питання диференціації підходу до встановлення тарифів з урахуванням класів напруги.

Отже, для врегулювання вказаної ситуації, належного визначення прогнозного обсягу витрат при формуванні тарифів на розподіл електричної енергії по класам напруги на основі технологічних аспектів процесу розподілу електричної енергії НКРЕКП було розроблено проект постанови «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», яким доповнено зазначений порядок відповідним визначенням класів споживачів.

Відповідно до частин 2 - 5 статті 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.

Повідомлення про оприлюднення проекту рішення повинно містити:

1) стислий виклад змісту проекту рішення;

2) поштову та електронну адресу, на які можуть надсилатися зауваження та пропозиції;

3) інформацію про спосіб оприлюднення проекту рішення та відповідного аналізу впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект рішення та аналіз його впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений Регулятором);

4) інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб;

5) інформацію про спосіб надання органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями та іншими заінтересованими особами зауважень та пропозицій.

Оприлюднення проекту рішення Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту.

Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше 10 днів та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень. Обчислення такого строку розпочинається з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.

У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, їх об`єднання, інші заінтересовані особи мають право подавати до Регулятора пропозиції про необхідність підготовки проектів рішень Регулятора, а також про необхідність їх перегляду. Регулятор протягом 30 днів з дати отримання пропозицій повідомляє про результати їх розгляду.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2023 на засіданні НКРЕКП, яке було проведено у формі відкритого слухання, було схвалено проект постанови НКРЕКП «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», оприлюднений шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП разом з аналізом його впливу, обґрунтуванням та порівняльною таблицею з метою отримання зауважень та пропозицій до 27.11.2023 (https://www.nerc.gov.ua/news/oprilyudnyuyetsyaproyekt-postanovi-zmini-do-poryadku-vstanovlennya-formuvannya-tarifiv-na-poslugiz-rozpodilu-elektrichnoyi-energiyi).

Пропозиції та зауважень до Проекту не надходило, про що була розміщена інформація на офіційному веб-сайті НКРЕКП (https://www.nerc.gov.ua/news/nkrekpinformuye-pro-vidsutnist-zauvazhen-ta-propozicij-do-proyektu-postanovi-zmini-doporyadku-vstanovlennya-formuvannya-tarifiv-a-poslugi-z-rozpodilu-elektrichnoyienergiyi).

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що позивач у змісті позовної заяви особисто зазначає, що «при цьому формальна процедура була дотримана, але процедурні документи та висновки у їх тексті були спотворені та не відповідали вимогам, передбаченим чинним законодавством.», проте не вказує, які конкретні висновки не відповідали конкретній нормі законодавства.

Виходячи з наведеного суд констатує дотримання відповідачем визначеної законом процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач у посилається на положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV).

Так, відповідно до частини 2 статті 3 Закону №1160-IV дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема, актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оскаржувана постанова №2321 є нормативно-правовим актом, що має ознаки регуляторного акту, та вносить зміни до Порядку №1175, який регулює відносини щодо формування ліцензіатами та/або суб`єктами господарювання, які планують здійснювати діяльність з розподілу електричної енергії (далі - ліцензіати), тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та встановлення цих тарифів НКРЕКП.

Наведене вище свідчить, що положення Закону №1160-IV жодним чином не регулюють правовідносини, які виниклі між Регулятором та позивачем у даній справі, та не можуть бути застосовані до аналізу оскаржуваної постанови №2321, оскільки це прямо передбачено положеннями частини 2 статті 3 Закону №1160-IV.

Щодо посилання позивача на висновки судів у судових справах №№922/4199/17, 922/4198/17 та 922/1545/18, суд зазначає таке.

Предметом розгляду справи № 922/1545/18 були правовідносини, що виникли між КП «Харківводоканал» та АТ «Харківобленерго» з приводу внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01, на підставі того, що договір № 1.01 на теперішній час не відповідає вимогам Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 13.08.1998 № 1052 (далі - Порядок), що є безумовною підставою для приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки КП «Харківводоканал» відповідає всім критеріям, наявність яких за змістом підпункту 4 пункту 3.1 Порядку є підставою для віднесення позивача до споживачів 1 класу, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією, натомість у додатку № 3.1 до зазначеного договору «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію», сторонами на момент його підписання, а також на час підписання додаткових угод від 01.10.2011, від 01.11.2011, від 14.02.2012 та від 29.02.2012, визначили 2 клас напруги для кожної точки приєднання КП «Харківводоканал», що використовується АК «Харківобленерго» як підстава для розрахунку вартості електричної енергії за тарифом для 2 класу споживача.

У межах справи № 922/4199/17 були розглянуті правовідносини, що виникли між КП «Харківводоканал» та АТ «Харківобленерго» з приводу зобов`язання АТ «Харківобленерго» здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП «Харківводоканал» у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року у відповідності до Договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01, шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року.

Предметом розгляду справи № 922/4198/17 були правовідносини, що виникли між КП «Харківводоканал» та АТ «Харківобленерго» з приводу зобов`язання АТ «Харківобленерго» здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії за жовтень 2014 року - жовтень 2017 року відповідно до договору від 07.05.2004 №4 шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунку.

Тобто, як вбачається з предмету, що був спірним у справах №№ 922/4199/17, 922/4198/17 та 922/1545/18, а також із змісту відповідних рішень судів, спірні правовідносини виникли до 01.07.2019 - дати набрання чинності Закону України «Про ринок електричної енергії», яким введено нову модель ринку електричної енергії, та мало наслідком прийняття низки регуляторних та нормативно-правових актів, що мають суттєві відмінності та жодним чином не можуть бути преюдиційними для адміністративної справи № 320/20398/24.

Разом з тим, при прийнятті Постанови № 2321 НКРЕКП застосовано інший підхід до визначення класу споживачів, який не базується на місячному споживанні (передбачене постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052 «Про Порядок визначення класів споживачів»), яке було предметом дослідження у межах справ №№ 922/4199/17, 922/4198/17 та 922/1545/18.

Таким чином, висновки судових рішень у справах №№ 922/4199/17, 922/4198/17 та 922/1545/18, не є релевантними до суті спірних правовідносин у справі № 320/20398/24, з огляду на те що останні прийняті на підставі акту законодавства України, який не регулює правовідносини, які виниклі між Регулятором та позивачем у даній справі та не можуть бути застосовані судом під час прийняття рішення.

Однак вказані судові справи підтверджують наявність у позивача охоронюваного законом інтересу та права на звернення до суду з позовом, що розглядається у межах даної справи.

А тому їх преюдиційність суд визнає виключно у даному аспекті, що, водночас, спростовує протилежні доводи відповідача щодо відсутності порушення прав та спірних інтересів позивача у межах спірних правовідносин та, відповідно, відсутності у нього права на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Зазначене, крім іншого, прямо підтверджується правовою позицією Верховного Суду по справі № 640/27570/21 (постанова від 17.09.2024).

Водночас, щодо посилання позивача на преюдиційний характер постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/27570/21 до спірних правовідносин, з огляду на те, що у межах такої справи розглядалось питання правомірності внесення до постанови НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 змін, аналогічних по суті тим, що внесені відповідно до оскаржуваної у даній справі постанови НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321, суд вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки вже зазначеною вище постановою Верховного Суду по справі № 640/27570/21 від 17.09.2024 така постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/27570/21 від 07.11.2023 була скасована, як і рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022, з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову КП «Харківводоканал».

Окремо суд звертає увагу на те, що розрахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів електричної енергії здійснювався відповідачем відповідно до Порядку № 1175 для 1 або 2 класу напруги, у зв`язку з різними величинами технологічних витрат електричної енергії, які виникають при розподілі електричної енергії споживачам, приєднаним до мереж на різних рівнях напруги.

Як вказав відповідач, що не було заперечено позивачем, при розподілі електричної енергії від виробника до споживача обсяг технологічних витрат електричної енергії залежить від режимних та технологічних факторів.

Так, обсяг технологічних витрат електроенергії має зворотну залежність від перетину провідника. Чим більший перетин у провідника лінії електропостачання, тим менше технологічні витрати переданої по ньому електроенергії. Величина технологічних витрат також залежить від величини струму в цій лінії. Рівень втрат має пряму залежність від квадрату значення струму. Для зменшення цього фактору в розподільних мережах при транспортуванні на значні відстані застосовується трансформація на більш високий рівень напруги із відповідним зменшенням рівня струму.

Також, технологічні витрати електричної енергії виникають при трансформації електричної енергії в магнітопроводі та обмотках трансформаторів.

Таким чином, при розподілі електричної енергії мережами високої напруги технологічні витрати електричної енергії суттєво менші ніж при розподілі мережами середньої та низької напруги за рахунок меншої кількості ступенів трансформації та розподілу того ж обсягу електричної енергії із меншим середнім значенням струму.

Тобто, при поверненні до положень визначеним Порядком визначення класів споживачів, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052, ціна на централізоване водопостачання та водовідведення у споживачів м. Харкова буде знижена за рахунок зменшеної вартості за електричну енергію, у зв`язку із віднесенням відповідних обсягів електричної енергії до 1-го класу напруги, за рахунок збільшення рівня тарифу на електричну енергію для непобутових споживачів 2 класу напруги Харківської області.

З урахуванням зазначеного, та з метою удосконалення механізму формування тарифів на розподіл електричної енергії по класам напруги на основі фізико-технічних аспектів процесу розподілу електричної енергії користувачам, а саме з урахуванням різних величин витрат електричної енергії в мережах різних рівнів напруги без надання штучних преференцій окремим категоріям користувачів системи розподілу, та з метою покращення дисципліни надання на розгляд НКРЕКП планів розвитку систем розподілу, НКРЕКП була розроблена та затверджена Постанова № 2321.

Отже, прийнятий НКРЕКП підхід щодо віднесення споживачів до 1 та 2 класу базується виключно на фізико-технічних аспектах процесу розподілу електричної енергії користувачам, а саме з урахуванням різних величин витрат електричної енергії в мережах різних рівнів напруги оператора системи розподілу, який формує відповідний тариф з урахуванням необхідності покриття всіх обґрунтованих витрат на здійснення діяльності з розподілу електричної енергії мережами різних рівнів напруги.

Вказані доводи позивачем за час розгляду справи судом спростовані не були.

Таким чином, вбачається, що у результаті прийняття Регулятором оскаржуваної постанови № 2321 забезпечується механізм розрахунку тарифів для усіх користувачів без надання штучних преференцій окремим категоріям користувачів.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги КП «Харківводоканал» до НКРЕКП є безпідставними та необґрунтованими, у свою чергу, постанова НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії» відповідає вимогам Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії», прийнята у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позову шляхом визнання її протиправною та нечинною відсутні.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Харківводоканал» (61052, місто Харків, вулиця Конторська, будинок 90; код ЄДРПОУ 03361715) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19; код ЄДРПОУ 39369133), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство «Харківобленерго» (61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149; код ЄДРПОУ 00131954), про визнання протиправною та нечинною постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.