Рішення № 122709982, 30.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року № 320/34683/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині не врахування до судового стажу 2 роки 3 місяці 11 днів навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка, 2 роки та 2 дні строкової військової служби, 2 роки 19 днів на посаді помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової рефрми, 11 місяців та 29 днів роботи на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України, 1 рік 8 місяців та 28 днів роботи на посаді Голови Державної судової адміністрації України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 половину строку його навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка у період з 01.08.1980 по 25.02.1985, строкову службу в армії у період з 11.11.1973 по 13.11.1975, роботу на посаді помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової рефрми у період з 02.02.1993 по 21.03.1995, роботу на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України у період з 21.03.1995 по 04.03.1996 та роботу на посаді Голови Державної судової адміністрації України у період з 01.10.2003 по 29.06.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 80% суддівської винагороди судді починаючи з 27.12.2023 та виплатити різницю між фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та належними до сплати з 27.12.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при частковому перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно, всупереч положенням частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII) відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у юридичному навчальному закладі за денною формою навчання, період проходження строкової військової служби, а також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на відповідних посадах у Міністерстві юстиції України та Державній судовій адміністрації України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.12.2017 № 4080/0/15-17 позивач був звільнений з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.03.2024 № 930080317780 ОСОБА_2 проведено частковий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахування норм Рішення Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №1-8/2016 №4-рп/2016.

Згідно з витягу з пенсійної справи ОСОБА_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці останнього було розраховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виходячи з такої тривалості стажу: страховий стаж до 01.01.2004 - 29 років 2 місяці 17 днів; страховий стаж після 01.01.2004 - 13 років 6 місяців 1 день, в тому числі судді - 26 років 4 місяці 22 дні.

З матеріалів справи, а саме даних трудової книжки серії НОМЕР_1 , диплома НОМЕР_2 та військового квитка серії НОМЕР_3 , вбачається, що позивач у періоди:

11.11.1973 - 13.11.1975 - служив в Радянській армії;

01.08.1980 - 31.07.1985 - навчався на денній формі юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Шевченка;

25.02.1985 - 19.05.1992 - обраний народним суддею Шевченківського районного суду м. Києва;

02.02.1993 - 21.03.1995 - працював на посадах помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової реформи;

21.03.1995- 04.03.1996 - працював на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України ;

05.03.1996- 30.09.2003 - працював суддею Вищого арбітражного суду України;

01.10.2003 - 29.06.2005 - працював на посаді Голови Державної судової адміністрації України;

31.01.2006 - 14.12.2017 - працював на посаді судді Вищого господарського суду України.

Таким чином, загальний суддівський стаж ОСОБА_1 становить 35 років 9 місяців та 9 днів.

Вважаючи, що пенсійним органом протиправно було враховано лише 26 років 4 місяці та 22 дні його стажу судді, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.137 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №1402-VIII), чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Отже, наведеною нормою права, яка була чинна на час звернення позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді період служби в армії, половини періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі та роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Однак, у період роботи позивача на посаді судді, зокрема, до 30 вересня 2016 року чинним був Закон України від 07.07.2010 №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі Закон №2453-VI), п.11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладену у постанові від 19.06.2018 (справа №243/4458/17), яка обов`язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Так, Верховний Суд у вказаному рішенні, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.

Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду військової служби та роботи слідчим, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 11.11.2020 у справі №243/4501/17, від 14.12.2020 у справі №592/4591/17, від 31.03.2021 у справі №419/356/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21.

Як установлено судом, позивач у періоди:

11.11.1973 - 13.11.1975 - служив в Радянській армії;

01.08.1980 - 31.07.1985 - навчався на денній формі юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Шевченка;

25.02.1985 - 19.05.1992 - обраний народним суддею Шевченківського районного суду м. Києва;

02.02.1993 - 21.03.1995 - працював на посадах помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової реформи;

21.03.1995- 04.03.1996 - працював на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України ;

05.03.1996- 30.09.2003 - працював суддею Вищого арбітражного суду України;

01.10.2003 - 29.06.2005 - працював на посаді Голови Державної судової адміністрації України;

31.01.2006 - 14.12.2017 - працював на посаді судді Вищого господарського суду України.

Таким чином, позивач працював на посаді судді більше 10 років.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до стажу, який дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача підлягає зарахуванню половину строку його навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка у період з 01.08.1980 по 25.02.1985, строкову службу в армії у період з 11.11.1973 по 13.11.1975, роботу на посаді помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової рефрми у період з 02.02.1993 по 21.03.1995, роботу на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України у період з 21.03.1995 по 04.03.1996 та роботу на посаді Голови Державної судової адміністрації України у період з 01.10.2003 по 29.06.2005.

Отже, з урахуванням вказаних вище періодів, що підтверджується матеріалами справи, стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 35 років 09 місяців 09 днів.

Тому дії відповідача щодо не зарахування вищевказаного стажу, суд вважає протиправними.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Отже, з урахуванням стажу позивача його щомісячне довічне грошове утримання має становити 80% суддівської винагороди (50% за 20 років стажу та 30% додатково за 15 років понаднормового стажу).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування вищевказаного стажу для обчислення щомісячного грошового утримання позивача та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку його навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка у період з 01.08.1980 по 25.02.1985, строкову службу в армії у період з 11.11.1973 по 13.11.1975, роботу на посаді помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової рефрми у період з 02.02.1993 по 21.03.1995, роботу на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України у період з 21.03.1995 по 04.03.1996 та роботу на посаді Голови Державної судової адміністрації України у період з 01.10.2003 по 29.06.2005, - та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди починаючи з 27.12.2023, і виплатити різницю щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вже виплачених сум.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині не врахування до судового стажу 2 роки 3 місяці 11 днів навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка, 2 роки та 2 дні строкової військової служби, 2 роки 19 днів на посаді помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової рефрми, 11 місяців та 29 днів роботи на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України, 1 рік 8 місяців та 28 днів роботи на посаді Голови Державної судової адміністрації України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 половину строку його навчання у Київському державному університеті ім. Т. Шевченка у період з 01.08.1980 по 25.02.1985, строкову службу в армії у період з 11.11.1973 по 13.11.1975, роботу на посаді помічника Міністра юстиції України, начальника управління організаційного забезпечення діяльності суддів та судово - правової реформи у період з 02.02.1993 по 21.03.1995, роботу на посаді начальника організаційно - кадрового управління Вищого арбітражного суду України у період з 21.03.1995 по 04.03.1996 та роботу на посаді Голови Державної судової адміністрації України у період з 01.10.2003 по 29.06.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 80% суддівської винагороди судді починаючи з 27.12.2023 та виплатити різницю між фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та належними до сплати з 27.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.