Рішення № 122709338, 31.10.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/11287/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 262240026137 від 14.05.2024 із накладенням електронного підпису ОСОБА_2 та штрих-кодом на якому зазначено «Головне управління ПФУ в Житомирській області 14.05.2024 № 16756/03-16»;

- визнати половину строку навчання у виді 2 років 6 місяців у вищому навчальному юридичному закладі за денною формою навчання - Уральській державній юридичній академії за період з 1996 по 2001 рік до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), таким, що підлягає врахуванню під час розрахунку права на пенсію за вислугою років відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру».

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти нове рішення про призначення пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням врахування половини строку навчання у виді 2 років 6 місяців у вищому навчальному юридичному закладі за денною формою навчання - Уральській державній юридичній академії за період з 1996 по 2001 рік до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та у відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в редакції, яка діяла станом на 24.10.2001 а саме в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням від 07.05.2024 з урахуванням посадового окладу, надбавок за класний чин і вислугу років в розмірі, установленому на дату звернення за пенсією.

В обґрунтування позову вказує, що рішення про не зарахування страхового стажу періоду навчання в Уральській державні юридичні академії (м. єкатеринбург, російська федерації) суперечить вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» редакції від 14.10.2014 № 1697-VI, так і ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» редакції від 05.11.1991 N 1789-XII, яка є чинною на теперішній час. Нормами вказаних статей якої передбачено право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років. При цьому будь-яке згадування стосовно врахування страхового стажу законодавчо відсутнє і повністю кореспондується з нормами ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ч. 5 пункту «а» якого пенсії за вислугу років є окремим видом державних пенсій. Оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення» не визначено загальну норму, повинні застосовуватись спеціальні норми, визначені Законом України «Про прокуратуру». Як нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» редакції від 05.11.1991 №1789-XII, так і нормами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» редакції від 14.10.2014 № 1697-VI передбачено зарахування до вислуги років половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. При цьому диплом позивача про здобуття вищої юридичної освіти пройшов нострифікацію Міністерством освіти і науки України у червні 2014 року на підставі діючої на момент визнання в Україні іноземного документа про освіту Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000. Зазначення у рішенні від 14.05.2024 стажу роботи в органах прокуратури станом на 07.05.2024 у виді 22 років 06 місяців та 10 днів є підставою для зарахування до загальної вислуги років стажу роботи в органах прокуратури та половину період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та, відповідно, визнання наявної вислуги років 25 років та 10 днів, що є підставою для прийняття рішення про наявність підстав для призначення пенсії за вислугою років. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 28 червня 2024 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 18.07.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є такі дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсія громадянам, які проживали/ працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058). Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено: до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, Позивачем додано скановану копію паспорта. Оригінал паспорта заявником не надано. Заявником не надано довідку про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років ) станом на квітень 2024 року, що відповідає вимогам пункту 2 пункту 3 статті 86 Закону. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1996р. по 21.06.2001р. в Уральській юридичній академії, оскільки заявник навчався в м.Єкатеринбург, російська федерація. Стаж роботи в органах прокуратури станом на 07.05.2024 року складає 22 роки 06 місяців 10 днів. Відповідач зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України, "Про прокуратуру" в зв`язку з відсутністю на день звернення вислуги років (25 років). Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 19.08.2024 по 02.09.2024 та із 17.10.2024 по 30.10.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 07 травня 2024 року звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою від 07.05.2024 про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.05.2024 №262240026137 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 . У рішенні вказано: "Дата народження 11.06.1979. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 07.05.2024. Вік заявника 44 роки. Відповідно до статті 86 Закону України „Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII (далі-Закону) передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 1 жовтня 2020 року - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. .... З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 11 грудня 1991 року.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, заявником додано скановану копію паспорта. Оригінал паспорта заявником не надано.

Заявником не надано довідку про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) станом на квітень 2024 року, що відповідає вимогам пункту 2 пункту З статті 86 Закону.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1996 р. по 21.06.2001 р. в Уральській юридичній академії, оскільки заявник навчався в м.Єкатеринбург, російська федерація.

Стаж роботи в органах прокуратури станом на 07.05.2024 року складає 22 роки 06 місяців 10 днів.

Страховий стаж особи становить 22 роки 02 місяці 22 дні.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

Працює.

Особа матиме право на пенсійну виплату з 12.06.2024 або при набутті необхідної вислуги років, наданні паспорта в оригіналі та довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за івійськовим званням, надбавка за вислугу років ) станом на квітень 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в зв`язку з відсутністю на день звернення вислуги років (25 років). "

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії).

Статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам прокуратури.

Згідно з абзацами першим, дванадцятим частини першої статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону № 1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.

За змістом частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Згідно з частиною тринадцятою статті 86 Закону № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Отже, призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII можливе за умови одночасного дотримання, станом на день звернення з заявою про призначення пенсії, двох обов`язкових умов:

- вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, не менше - 25 років (перша умова),

- стаж роботи на посадах прокурорів не менше 15 років (друга умова).

Відсутність однієї із необхідних умов свідчить про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач визнає, що у позивача наявний "стаж роботи в органах прокуратури 22 роки 06 місяців 10 днів".

Однак, норми ст. 86 Закону № 1697-VII не містять такого поняття, як "стаж роботи в органах прокуратури", а містить поняття: "стаж роботи на посадах прокурорів" та "вислуга років, що дає право на пенсію згідно за статтею 86 Закону України "Про прокуратуру"".

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутня інформація про кількість вислуги років, що дає право на пенсію згідно за статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" та про стаж роботи на посадах прокурорів, однак вказано: "відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в зв`язку з відсутністю на день звернення вислуги років (25 років)".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а його зміст є таким, що містить визначення, які не передбачені Законом № 1697-VII.

Окрім того, як вказує позивач та не заперечує відповідач, половина періоду навчання в Уральській юридичній академії не включено до вислугу років позивача.

Однак, приписами ч. 6 Закону № 1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Відповідачем не заперечується, що Уральська юридична академія є вищим юридичним навчальним закладом та що позивач навчався на денній формі навчання.

Підставою для неврахування вказаного періоду до вислуги років вказано припининеня участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Щодо вказаних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Відповідачем визнається, що при зверненні із заявою про призначення пенсії позивач надав документ про освіту, що містить інформацію, що у період з 01.09.1996 по 21.06.2001 позивач навчався в Уральській юридичній академії ( м.Єкатеринбург, російська федерація). Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, вказаний період не враховано до страхового стажу позивача у зв`язку з прийняттям Постанови КМУ №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".

Так Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

За наявності чинних у період навчання особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду навчання до страхового стажу позивача.

Окрім того, як вбачається з відомостей про трудову діяльність застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Міністерством освіти і науки України визнано диплом ДВС 1148751 від 22.06.2001, виданим Уральською державною юридичною академією.

Суд, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, вважає необґрунтованим та безпідставним не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до вислуги років позивача половина строку навчання в Уральській юридичній академії.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №262240026137 від 14.05.2024 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно зобов`язання відповідача прийняти нове рішення про призначення пенсії, суд приймає до уваги дискреційність повноважень пенсійних органів у питаннях щодо призначення та перерахунку пенсій та виходить із наступного.

На законодавчому рівні відсутнє поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, проте, у судовій практиці сформовано позицію щодо цього поняття, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними у разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, за настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що цей вибір здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.

Повноваження пенсійного органу і порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Закону України «Про прокуратуру».

Однак, як встановлено судом при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем протиправно не враховано позивачу до вислуги років половину строку навчання в Уральській державній юридичній академії.

Окрім того, у рішенні № 262240026137 від 14.05.2024 відсутня інформація про кількість вислуги років, що дає право на пенсію згідно за статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" та про стаж роботи позивача на посадах прокурорів, тоді як відсутність у такому рішенні вказаних обставини унеможливлюють суд перевірити чи дотримано позивачем умов, які є обов`язковими для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII.

Отже, з урахуванням вказаних вище обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимоги у спосіб визначений позивачем у даному позові, оскільки розрахунок вислуги років та стажу роботи позивача на посадах прокурорів відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Суд також зауважує, що є передчасною позовна вимога в частині, що стосується врахування чи не врахування довідок.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 07.05.2024 за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку. що позовні вимоги підлягають шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 07.05.2024, із зарахуванням половини період навчання в Уральській державні юридичні академії до вислуги років, що дає право на пенсію згідно відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.05.2024 №262240026137 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2024 та прийняти рішення із урахуванням висновків суду та зарахувавши половину періоду навчання в Уральській державні юридичні академії до вислуги років, що дає право на пенсію згідно відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

31.10.24