Рішення № 122709271, 30.10.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року Справа№200/7056/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), через свого представника, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі- відповідач -1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі- відповідач -2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.09.2024 №052630004593;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, подану ОСОБА_1 20 вересня 2024 року з урахуванням висновків суду та призначити їй достроково пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особі з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з дня її звернення 20 вересня 2024 року.

В обґрунтування позову вказано, що 20 вересня 2024 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України особисто через Відділ обслуговування громадян №4 (сервісний центр), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Після опрацювання зазначеної заяви та наданих документів за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2024р. № 052630004593 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.06.2006 по 02.08.2006, оскільки в Державному реєстрі застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків; період перебування в центрі зайнятості згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 14.04.1999 року по 10.10.1999 року, оскільки згідно ст. 56 Закону України "Про Пенсійне забезпечення" отримання матеріальної допомоги не передбачено. Одночасно в рішенні зазначено, додані позивачкою документи до заяви не підтверджують , що вона належить до осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, тому підстави для призначення дострокової пенсії за віком відсутні.

Позивач вважаючи протиправною відмову у призначені дострокової пенсії, звернулась до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити з огляду наступне.

Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області за результатом якої прийнято відповідне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Отже, ГУ ПФУ в Донецькій області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду ГУ ПФУ в Запорізькій області.

З огляду на викладене, відповідач-2 є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідачем - 1 надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити з огляду наступне.

За наданими позивачем документами установлено, що вік позивача на час звернення становить 50 років 8 днів. Страховий стаж складає 31 рік 8 місяців 16 днів. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.10.2016 позивач є учасником бойових дій.

Позивачем надано посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 від 06.10.2016 та довідку від 15.07.2016 № 05/2356, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 , про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в період з 01.01.2016 по 15.07.2016. Підстава: наказ командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині від 30.06.2016 № 184.

Відповідачем установлено, що посвідчення НОМЕР_2 не містить посилання на пункт, частину, статтю Закону № 3551-XII. Крім цього, у довідці від 15.07.2016 № 05/2356 не зазначено повну підставу її видачі та не зазначено населений пункт.

Отже, додані до заяви документи не підтверджують, що позивач належить до осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, тому для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV немає підстав.

Період роботи позивача з 01.06.2006 по 02.08.2006, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 від 23.11.1992, до страхового стажу не зараховано, оскільки в Державному реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків, що підтверджується довідкою ОК-5.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи, зокрема, зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Абзацом 3 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 23.11.1992 позивач з 1998 року перебувала на обліку Дружківського центру зайнятості. З 14.04.1999 по 10.10.1999 отримувала матеріальну допомогу згідно з статтею 31 Закону України «Про зайнятість населення».

Враховуючи наведені норми, підстав для зарахування до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги з 14.04.1999 по 10.10.1999 немає, оскільки матеріальна допомога підлягає зарахування у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_2 .

З трудової книжки позивачки НОМЕР_3 від 23.11.1992 убачається, що з 03.05.2007 позивача призначено на посаду спеціаліста кадрового резерву Дружківського міськвійськкомату, присвоєно 14 ранг державного службовця. З 31.10.2020 звільнена за переведенням до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 01.11.2020 прийнята до ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаду головного спеціаліста, має 8 ранг державного службовця. З 13.07.2021 звільнена за переведенням до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 14.07.2021 прийнята на посаду головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування до ІНФОРМАЦІЯ_4 , присвоєно 7 ранг державного службовця в межах категорії «В», де працює по теперішній час.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданого управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_7 06.10.2016.

Довідка від 15.07.2016 №05/2356, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить інформацію, що працівник Збройних Сил України ОСОБА_1 , 01.01.2016 по 15.07.2016 безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України а районі/районах проведення антитерористичної операції.

Перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей забезпечення її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді головного спеціаліста відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині від 30.06.2016 №184.

22.12.2021 позивачкою було укладено контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України.

15.12.2023 позивачці видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_8 , військове звання - солдат.

20 вересня 2024 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України особисто через Відділ обслуговування громадян №4 (сервісний центр), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.09.2024р. № 052630004593 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, визначальною підставою відмови зазначено, що додані до заяви документи не підтверджують, що позивач належить до осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, тому для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV немає підстав. Також спірним рішенням відмовлено позивачці у зарахуванні періодів з 14.04.1999 по 10.10.1999 та з 01.06.2006 по 02.08.2006.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірним питанням у справі є правомірність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії у відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду з 01.06.2006 по 02.08.2006.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі також - Закон №1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.06.2006 по 02.08.2006 працювала бухгалтером у ТОВ «Керамлайн», вказаний стаж не зарахований у зв`язку із відсутністю інформації про сплату страхових внесків.

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, № 2464-VI (далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок

Зокрема ч.1 ст.4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів, суд дійшов висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні права позивачки, зокрема, її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового/пільгового стажу, фактично, позбавляючи особу права власності на пенсію у належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

Щодо підстав не зарахування до страхового стажу періоду з 14.04.1999 по 10.10.1999.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 25 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі Закону № 803-XII), у редакції, чинній в період отримання позивачкою матеріальної допомоги по безробіттю, було передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;

г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Згідно з ч. 1 ст. 31 «Матеріальна допомога по безробіттю» Закону № 803-XII було встановлено, що безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім`ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі, встановленому законодавством.

Кожному з членів сім`ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 процентів установленої законодавством мінімальної заробітної плати.

Умови подання матеріальної допомоги по безробіттю та іншої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» у «в» ст. 25 Закону № 803-XII слова "матеріальної допомоги по безробіттю" виключені. Також виключено ст. 31 Закону № 803-XII.

Аналогічні зміни були внесені також до Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Отже, Законом № 803-XII у спірний період (з 14.04.1999 по 10.10.1999) були передбачені окремі компенсації, зокрема, «допомога по безробіттю» і «матеріальна допомога по безробіттю».

Указані компенсації не виключають одна одну, оскільки «матеріальна допомога по безробіттю» може надаватися тільки після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю за визначених ст. 31 Закону № 803-XII умов.

Закон № 1788-XII і Закон № 1058-IV передбачають право особи на включення до страхового стажу періоду одержання «допомоги по безробіттю». Водночас пенсійне законодавство як на момент отримання позивачкою «матеріальної допомоги по безробіттю» так і після цього не передбачало включення періоду отримання цієї компенсації (матеріальної допомоги по безробіттю) до страхового стажу.

У суду відсутні підстави вважати, що вказаними законодавчими актами законодавець надав право особам на включення до їх страхового стажу (стажу роботи) періоду отримання «матеріальної допомоги по безробіттю» після закінчення строку виплати «допомоги по безробіттю».

Тому відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивачки період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 14.04.1999 по 10.10.1999 з підстав, що зарахування такого періоду не передбачено, зокрема ст. 24 Закону № 1058-IV.

Щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV.

Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бо

Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

На час надання позивачці статусу учасника бойових дій діяла наступна редакція пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: «учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» від 22 травня 2018 року № 2443-VIII який набрав чинності 25 липня 2018 року у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в абзаці першому пункту 19 статті 6 слова «та працівники» і «працівники» виключено.

Згідно із пунктом 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 263/14242/17, правом на дострокове призначення пенсії за віком за визначених умов наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які є військовослужбовцями, резервістами чи військовозобов`язаними, або особами, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Так, у частині дев`ятій статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містяться визначення категорій громадян України щодо військового обов`язку, відповідно до яких:

військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - це особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Судом встановлено, що позивач є особою, якій надано статус учасника бойових дій як працівнику Збройних Сил України, яка безпосередньо брала участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО.

22.12.2021 позивачкою було укладено контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України.

Тобто на час надання статусу учасника бойових дій, позивач не мала статусу військовослужбовця, резервіста чи військовозобов`язаного, а тому на неї не розповсюджуються пільги щодо призначення дострокової пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №360/2417/21, від 07.09.2022 у справі №219/5161/17.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2024 №052630004593 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.06.2006 по 02.08.2006 та зобов`язання відповідача -1 зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу позивача.

Разом із тим, суд зазначає, що враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Відповідача 1.

За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ в Донецькій області оскільки останнє не наділено владними повноваженнями у спірних правовідносинах.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Про інші судові витрати не заявлено.

Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 13844159, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний,158-Б), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2024 №052630004593 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.06.2006 по 02.08.2006.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.2006 по 02.08.2006 згідно записів у трудовій книжці.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 30.10.2024.

Суддя І.В. Буряк