Рішення № 122708959, 25.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 рокуСправа №160/22700/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Томаківського селищної ради про визнання висновку протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Томаківського селищної ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок комісії утвореної Виконавчим комітетом Томаківської селищної ради, із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) щодо не підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати комісію утворену Виконавчим комітетом Томаківської селищної ради, із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) повторно скласти та видати акт про встановлення факту здійснення догляду з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем були надані усі необхідні документи для підтвердження факту здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю. Позивач зауважує, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуваний висновок. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги.

26.08.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.09.2024 року Виконавчий комітет Томаківського селищної ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що під час безпосереднього здійснення відвідування місця проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, а саме: ОСОБА_2 , встановлено, що вона самостійно пересувається по житловому приміщенню та присадибній ділянці, без допомоги сторонньої особи та засобів пересування та при особистому спілкуванні було встановлено, що остання цілком може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, підтримувати діалог, при цьому жодних ознак порушення розумової діяльності не спостерігалося. Також відповідач зазначає, що станом на момент приїзду комісії позивача за даною адресою не було, він приїхав через 5-7 хвилин після приїзду комісії. На підставі означеного комісію прийнято акт №7 від 10.07.2024 року. Таким чином відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.09.2024 року Виконавчий комітет Томаківського селищної ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву у новій редакції.

В обґрунтування даного відзиву відповідач зазначив, що складений акт №7 від 10.07.2024 року є законним, складений з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: Порядку №560. Відповідач наголошує, що ОСОБА_2 потребує сторонньої допомоги, а не постійного догляду. Крім цього відповідач зауважує, що акт складається комісією, яка є колегіальним органом. Також відповідач зауважив, що при задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача скласти та видати новий акт є втручанням в дискреційні повноваженнями позивача. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Комісією із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) при виконавчому комітеті Томаківської селищної ради складений акт №7 від 10.07.2024 року про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яким встановлено, що у ОСОБА_2 наявні інші члени сім`ї, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд), а саме: донька ОСОБА_3 ; підстави неможливості здійснювати нею догляд відсутні; відсутні причини неможливості здійснення постійного догляду членами сім`ї першого ступеня споріднення з причин; факт здійснення постійного догляду не підтверджено.

Непогоджуючись із висновком із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) щодо не підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року, військовозобов`язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними упунктах 9,13,14частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відокремлений відділ перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка потребує догляду, з використанням відомостей Державного електронного реєстру військовозобов`язаних України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Матеріали за результатами перевірки надсилаються керівнику виконавчого органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який здійснює догляд.

У разі виявлення невідповідності наведених у заяві військовозобов`язаного даних або непідтвердження факту встановлення здійснення ним догляду (постійного догляду) комісією заява не розглядається.

Для встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) військовозобов`язаний, який здійснює догляд (постійний догляд), звертається із заявою на ім`я керівника виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Розгляд заяви здійснює комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), рішення про утворення якої приймається керівником виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного, який звернувся із відповідною заявою.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше п`яти осіб.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом матеріалів складаєакт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)(додаток 8). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених упункті 13частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за умови наявності кількох військовозобов`язаних осіб, особа з інвалідністю I чи II групи складає заяву за формою згідно здодатком 15, де зазначає особу, яку вона обирає для здійснення свого утримання (догляду).

Отже комісією складено акт №7 від 10.07.2024 року, відповідно до якого комісія дійшла висновку про непідтвердження факту здійснення позивачем постійного догляду за його матір`ю ОСОБА_2 .

Фактично позивач не погоджується із висновком комісії, який викладений в даному акті.

При цьому позивач не наводить будь-яких підстав щодо протиправності або необ`єктивності дій комісії під час проведення даного обстеження та складання відповідного акту.

Також суд звертає увагу, що фактично вказаний акт є таким, який не породжує будь-які правовідносини між позивачем та відповідачем, а є документом, який складається за фактом здійснення особою догляду або постійного догляду.

При цьому вказаний акт складається комісією як колегіальним органом.

Щодо належності способу захисту, а саме: визнання протиправним та скасування висновку, викладеного в акті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що в даному випадку позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає правам позивача, які він вважає, що порушені відповідачем.

Таким чином суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування висновку комісії, утвореної Виконавчим комітетом Томаківської селищної ради, із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) щодо не підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання комісії, утвореної Виконавчим комітетом Томаківської селищної ради, із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) повторно скласти та видати акт про встановлення факту здійснення догляду, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що саме відповідач в даному випадку відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, наділений повноваження щодо встановлення факту здійснення особою догляду.

Так питання встановлення факту здійснення особою догляду є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз нормКодексу адміністративного судочинства Українисвідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Крім цього з огляду на той факт, що основна вимога позивача не підлягає задоволенню, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги позивача.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Томаківського селищної ради про визнання висновку протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Томаківського селищної ради про визнання висновку протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський