Рішення № 12270846, 12.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.10                                                                                           Справа№ 25/159

За позовом: ТзОВ «Ліхтнер Бетон Львів», с. Тростянець, Миколаївський район

до відповідача: ТзОВ «Львівстильбуд», м.Львів

про стягнення 16221,00 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача - Брунець В.П.

від відповідача - н/з

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено товарисоврм з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів», с. Тростянець, Миколаївський район до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд», м.Львів про стягнення 16221,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.08.2010 року.

26.08.2010р.,05.10.2010р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Розпорядженням голови суду від 11.10.2010р. справу №25/159 передано судді Мороз Н.В. для подальшого розгляду.

В судовому засіданні 11.10.2010р. оголошувалась перерва до 12.11.2010р.

Представник позивача в судове засідання з"явився, подав уточнення (зменшення) позовних вимог та просить стягнути з відповідача 13305,75 грн. основного боргу, 791,94 грн. пені, та 3% річних в сумі 123,31 грн. Позов просить задоволити відповідно до поданого уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 05.10.2010р. подав відзив на позовну заяву, яким основний борг визнав, несплату боргу пояснив важким фінансовим становищем підприємства, у зв»язку з чим просить розстрочити сплату боргу рівними частинами на протязі 6 місяців.

В судове засідання 12.11.2010р. не з»явився, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №5 від 07.09.2009р.

Згідно умов вищевказаного договору, позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до 5.3 договору, відповідач зобов”язувався сплатити 100% вартості поставленого бетону у якості передоплати до моменту здійснення позивачем поставки бетону.

Згідно ст.. 538 ЦК України, виконання свого обов»язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов»язку, є зустрічним виконанням зобов»язання. Якщо зустрічне виконання обов»язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов»язку, друга сторона повинна виконати свій обов»язок.

На виконання умов вищевказаного договору, незважаючи на відсутність передоплати, позивач поставив відповідачу бетон на загальну суму 179777,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата здійснена частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 13305,75 грн., відповідно до поданого уточнення позовних вимог. Дана сума підтверджена актом звірки розрахунків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Направлена позивачем претензія від 26.04.2010р. залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.1 договору, позивачем правомірно нараховано пеню за період з травень-серпень 2010р., яка згідно розрахунку становить 791,94 грн. та підлягає стягненню.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 123,31 грн., що підлягає стягненню.

Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Оскільки, відповідачем не подано належних доказів в підтвердження наведених у відзиві обставин, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, відсутності грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості, що, в свою чергу, унеможливлює об”єктивно оцінити фінансовий стан підприємства та ступінь вини у виникненні спору, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення, відповідно до поданого уточнення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179,193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

г. .

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд», м.Львів, вул.. Кульпарківська, 172/36 (р/р 26003292 у філії «ПУМБ»м.Львів, МФО 3385350, код ЄДРПОУ 2484623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів», Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул.. Зелена, 6/1 (р/р 2600714635 в ЛФ «РАйффайзен Банк Аваль», м.Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 35462162) –13305,75 грн. основного боргу, 791,94 грн. пені, 123,31 грн. –3% річних, 142,21грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Рішення складено 15.11.2010р.