Рішення № 12270831, 16.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.10                                                                                           Справа№ 21/84 (10)

За позовом: ЗАТ “Виробничо-комерційна фірма “Варто”, м. Снятин, Івано-Франківська область,

до відповідача: ПП “Ефективна відгодівля тварин –Захід”, м. Львів,

про стягнення 281 528 грн.

суддя Чорній Л.З.

при секретарі Фарина М.

За участю представників:

від позивача –Сторожук А.В.

від відповідача –Духнич В.В.

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Суть спору: Позов заявлено закритим акціонерним товариством “Виробничо-комерційна фірма “Варто”, с.Снятин, Івано-Франківська область до приватного підприємства “Ефективна відгодівля тварин –Захід”, м. Львів про стягнення 281528 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 28.10.2010 р.. Ухвалою суду від 28.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 09.11.10 р. 09.11.10 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.10р..

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 07.05.2009 р. між сторонами був укладений договір №07/05/2009 про погашення боргу, відшкодування витрат та прощення боргу за договором №040708 від 08.07.2008 р., за яким позивач зобов’язався сплатити відповідно до графіка платежу до 12.06.2009 р. борг в сумі 339411,94 грн., що виник на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р. у справі №12/90. Позивач частково виконав умови договору, сплативши загальну суму 281528 грн. Однак, рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2010 р. у справі №45/398 договір №07/0-5/2009 від 07.05.2009 р. про погашення боргу, відшкодування витрат та прощення боргу за договором №040708 від 08.07.2008 р. був визнаний недійсним. Згідно із ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину. Просить позов задоволити.

Представник відповідача позов визнав частково, в сумі 10000 грн., а решту вимог заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що позивач сплатив з 281528 грн. 271528 грн. не на виконання недійсного договору, а на виконання наказу №2374 господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2009 р., яким вирішено стягнути з ЗАТ “ВКФ “Варто” на користь ПП “Економічна відгодівля тварин –Захід” 856574,20 грн. основного боргу, 8565,75 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 85600 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Просить в цій частині позову відмовити. Крім того подано клопотання про розподіл судових витрат в сумі 5000грн. в порядку ст.49 ГПК України, оскільки в процесі вирішення спору між сторонами у відповідача виникла необхідність скористатися послугами адвоката.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 р. у справі №12/90 за позовом приватного підприємства “Ефективна відгодівля тварин –Захід” до ЗАТ “Виробничо-комерційна фірма “Варто” позов було задоволено та вирішено стягнути з ЗАТ “ВКФ “Варто” на користь ПП “Економічна відгодівля тварин –Захід” 856574,20 грн. основного боргу, 8565,75 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 85600 грн. витрат на оплату послуг адвоката, - усього 950848,95 грн.. Згідно із ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

З матеріалів справи, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2010 р. ВП №17817213 вбачається, що рішення набрало законної сили, а постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.03.2010 р. ВП №17817213, виконавче провадження було закінчене у зв’язку із погашенням боргу в повному об’ємі платіжними дорученнями №3206 від 16.03.2009 р. на 25000 грн., №3351 від 27.03.2009 р. на 200000 грн., №10 від 31.03.2009 р. 125000 грн., №207 від 17.04.2009 р. на 100000 грн., №208 від 17.04.2009 р. на 50000 грн., №339 від 30.04.2009 р. на 50000 грн., №471 від 17.05.2009 р. на 67882 грн. (згідно акту звірки від 31.10.2008 р. ВИТРЕБУВАТИ), №521 від 21.05.2009 р. на 67882 грн. (згідно договору №040708 від 08.07.2008 р.), №591 від 28.05.2009 р. на 67882 грн. (згідно договору №040708 від 08.07.2008 р.), №3407 від 09.06.2009 р. на 67882 грн. (згідно договору №040708 від 08.07.2008 р. –42928,20 грн., 118 грн. –ІТЗ, 7119,74 грн. –держмито, 17716,06 грн. - юрпослуги). При цьому, з листа позивача №51 від 12.03.2010 р. та банківських виписок вбачається факт проплати за платіжним дорученням №3816 від 23.07.2009 р. на 5000 грн. (згідно договору №040708 від 08.07.2008 р.) та №3865 від 28.07.2009 р. на 5000 грн. (згідно договору №07/05/09 від 07.05.2009 р.), що разом складає 831528 грн..

Після відкриття виконавчого провадження, але до його закінчення, а саме 07.05.2009 р. між позивачем (боржник) та відповідачем (кредитор) був укладений договір №07/05/2009 про погашення боргу, відшкодування витрат та прощення боргу за договором №040708 від 08.07.2008 р., згідно із яким боржник визнав повністю свій борг перед кредитором за договором №040708 від 08.07.2008 р. станом на 07.05.2009 р. у сумі 246574,20 грн. та збитки внаслідок неналежного виконання вказаного договору в розмірі 92837,74 грн. та зобов’язався відповідно до графіку сплатити їх до 12.06.2009 р.. Позивач посилається на сплату за зазначеним договором на користь відповідача 281528 грн. Однак, жодних доказів такої оплати, про яку позивач зазначає у позовній заяві, позивач суду не надав. Проплати, на які посилається позивач у позовній заяві, а саме, згідно платіжних доручень №471 від 14.05.2009 р. на 67882 грн., №521 від 21.05.2009 р. на 67882 грн., №591 від 28.05.2009 р. на 67882 грн., №3407 від 09.06.2009 р. на 67882 грн., №3816 від 23.07.2009 р. на 5000 грн., були проведені з інших підстав, що підтверджується банківськими виписками. Лише платіжним дорученням №3865 від 29.07.2009 р. на 5000 грн. була проведена проплата на виконання зазначеного договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2010 р. у справі №45/398 за позовом ТзОВ “Промислово-інвестиційна компанія “ВБК” до ЗАТ “Виробничо-комерційна фірма “Варто” та до ПП “Ефективна відгодівля тварин –Захід” про визнання недійсним договору про погашення боргу, відшкодування витрат та прощення боргу від 07.05.2009 р. №07/05/2009, укладеного між відповідачами, позов був задоволений повністю, а договір про погашення боргу, відшкодування витрат та прощення боргу від 07.05.2009 р. №07/05/2009, укладений між сторонами цієї справи був визнаний недійсним. Рішення набрало законної сили, що підтверджується наказом господарського суду м. Києва від 19.02.2010 р. №45/398. Сторони не заперечували факту недійсності вказаного правочину.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного, позов слід задоволити частково, в частині суми, сплаченої на виконання недійсного правочину –5000 грн.

Крім того, позивач у своїх письмових пояснення від 09.11.10р. стверджує, що відповідно до платіжного доручення №3407 від 09.06.09р. ним на рахунок відповідача було перераховано витрати на послуги адвоката в сумі 17 716,36 з яких зайво сплачені 10716,36грн., оскільки відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №12/90 від 25.02.09р. було зобов”язано сплатити витрати на послуги адвоката в сумі лише 7000грн. Суд з такими твердженнями позивача не погоджується, оскільки підставою позову у даній справі є стягнення грошових коштів отриманих відповідачем на виконання договору, недійсність якого визнано судом. Згідно постанови ВДВС Снятинського РУЮ та листа ЗАТ ВКФ “Варто” переплата виникла під час добровільного виконання рішення суду по договору №040708 від 08.07.2008р., як зазначено в платіжному дорученні №3407 в графі призначення платежу. Відтак, зайво сплачені кошти в сумі 10716,36грн. є підставою позивачу для пред”явлення іншого позову до відповідача.

Судові витрати, включаючи витрати на послуги адвоката, покладаються у відповідності до ст. 49 ГПК України на обидві сторони, пропорційно до задоволених вимог, а саме, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1,78 грн., а стягненню з відповідача підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на державне мито в сумі 50 грн. З урахуванням зарахування зустрічних вимог, стягненню з відповідача підлягають витрати на державне мито в сумі 48,22 грн. Судові витрати, понесені відповідачем в сумі 5000грн. витрат на оплату послуг адвоката (договір №11/10/10 про надання послуг адвоката від 11.10.10р., акт здачі-приймання наданих послуг від 26.10.10р., квитанція до прибуткового касового ордеру №13 від 26.10.10р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1038), підлягають стягненню з позивача у відповідності до ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог в сумі 4911,20грн.

Керуючись ст.ст.216,525,629 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 83-85 ГПК України, суд

вирішив:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Ефективна відгодівля тварин –Захід” (м. Львів, вул. Хвильового, буд.30; код ЄДРПОУ –33420204) на користь закритого акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Варто” (Івано-Франківська область, Снятинський район, м. Снятин, вул. Гоголя, буд. 75; код ЄДРПОУ –30895651) 5 000 грн. 00 коп., 48 грн. 22 коп. державного мита та 4 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині решти вимог - у позові відмовити.

4.          Стягнути з закритого акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Варто”, (Івано-Франківська область, Снятинський район, м. Снятин, вул. Гоголя, буд. 75; код ЄДРПОУ –30895651) на користь приватного підприємства “Ефективна відгодівля тварин –Захід”, (м. Львів, вул. Хвильового, буд.30; код ЄДРПОУ –33420204) –4911 грн. 20 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя