Рішення № 122704492, 31.10.2024, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2212/24

Провадження № 2/317/768/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням №16/0/9-22 від 06.04.2022 змінив територіальну підсудність судових справ Великобілозерського районного суду Запорізької області на Запорізький районний суд Запорізької області.

У квітні 2024 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2111562983059 від 25.04.2021 у розмірі 47783,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує наступним.

25.04.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2111562983059, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 4700,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами вказаного договору, його додатків та правил.

У порушення вимог договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування грошовими коштами не сплачує.

01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір №1-12, відповідно до умов якого ТОВ ««СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором №2111562983059.

У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023, в тому числі і за договором №2111562983059.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на 30.11.2021 (дата, що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») за договором №2111562983059 від 25.04.2021, що підлягає стягненню з відповідача становить 75223,97 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 70523,97 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 34968,00 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням; 30268,00 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, що укладений між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №2111562983059 від 25.04.2021 в сумі 87239,05 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за кредитом; 30268,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30.11.2021 право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; 52271,05 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом за період з 01.12.2021 по 24.04.2022.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2111562983059 від 25.04.2021, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 87239,05 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 82539,05 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47783,00 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43083,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

ТОВ КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 87), представника у судове засідання не направило, клопотань та/або заяв від позивача до суду не надходило. У позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с. 4/разворот).

Відповідач ОСОБА_1 належним чиномповідомлений продату,час тамісце судовогорозгляду (а.с.84,89),у судовезасідання нез`явився,причини неявкисуду неповідомив, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за йогої відсутності до суду не зверталався.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

25.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2111562983059 «Стандартний» відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4700,00 грн. шляхом переказу на картковий рахунок, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z3 (а.с. 6-9).

Згідно умов договору кредит надається на 16 днів. Також відповідно до п.п. 1.3., 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, які нараховуються за ставкою 2% за кожен день строку користування кредитом; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.6; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.в; тип процентної ставки - фіксована.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору )1 рік.

Відповідно до п. 4.14 договору додатками до договору є: заява-анкета, графік платежів, паспорт кредиту (а.с. 8/разворот-12).

Згідно листа ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей»від 13.03.2024 вбачається, що 25.04.2021 за кредитним договором №2111562983059 здійснено переказ грошових коштів на карту № НОМЕР_1 у сумі 4700 грн. (а.с. 13).

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторинг №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111562983059 від 25.04.2021(а.с.18-20).

Відповідно до Реєстру Боржників від 01.12.2021до Додатку №3 до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ОСОБА_1 мав загальну заборгованість у розмірі 34968,00 грн. (а.с. 21-23)

Разом з тим, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2111562983059 від 25.04.2021 (а.с. 24-27).

Відповідно до Реєстру Боржників від 10.03.2023до Договору факторингу № 10-03/2023/01від 10.03.2023 ОСОБА_1 мав загальну заборгованість у розмірі 87239,05 грн. (а.с. 27/разворот-30).

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором №2111562983059 від 25.04.2021в сумі 34968,00 грн., з яких: 4700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30268,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 13/разворот-15).

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором №2111562983059 від 25.04.2021 в сумі 87239,05 грн, з яких: 4700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками на адату відступлення прав вимоги 30268,00 грн, 52271,05 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 16).

Згідно із розрахунком заборгованості станом на 08.04.2024 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором №2111562983059 від 25.04.2021 в сумі 87239,05 грн (а.с. 17).

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуваннямтого,що увідповідача передпозивачем існуєзаборгованість,яка нимдобровільно несплачується,а одностороннявідмова відвиконання зобов`язанняне допускається,суд вважаєвимоги позивачаобґрунтованими,з відповідачана користьпозивача належитьстягнути заборгованістьза Договоромпро наданняфінансових послуг№2111562983059 від25.04.2021,яка становить 87239,05 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 82539,05 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47783,00 грн, з яких: 4700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43083,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, представником відповідача у відзиві заявлено про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано: договір №02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правової допомоги,прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №583 від 01.03.2024, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024, платіжною інструкцією №0421270000 від 15.03.2024 (а.с. 41/разворот - 46).

Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 13000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Таким чином враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у витязі з акту про надання юридичної допомоги від 08.03.2024, згідно із договором про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.03.2023, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про стягнення на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з ОСОБА_1 13000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, що буде співмірним з наданим обсягом послуг, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім того, на підставі до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім під час звернення до суду із позовною заявою, у розмірі 3028 грн (а.с. 47).

Керуючись ст.207,526,549,551,610,612,625-626,628,634,638,1048-1050,1054-1055ЦК України,ст.4,12,13,19,76-81,141,247,258-259,263-265,279,280-284,289,352,354-355ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість у розмірі 47783,00 грн (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят три гривні 00 коп), яка складається з наступного: 4700,00 грн (чотири тисячі сімсот гривень 00 коп) заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 43083,00 грн (сорок три тисячі вісімдесят три гривні 00 коп) заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя М.О. Ткаченко