Рішення № 122703771, 21.10.2024, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1673/24

Провадження №2/148/650/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(Заочне)

21 жовтня 2024 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «МАРИН-ФІНАНС», подану представником адвокатом Альховською Іриною Богданівною до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В СТАН ОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «МАРИН-ФІНАНС» (надалі ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що між відповідачем та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № КК/73237.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 51994,01 грн., яка складається з: строкового тіла 0 грн; простроченого тіла 31605,28 грн; строкових відсотків 0 грн; прострочених відсотків 20388,73 грн.

В даних правовідносинах 08.11.2023 за вказаною заборгованістю здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні, проте заборгованість залишилась не сплаченою.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором № КК/73237 в розмірі 51994,01 грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява про проведення розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день і час судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відомостей про причини своєї неявки суду не надав, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 21.05.2021 укладено кредитний договір шляхом підписання позичальником Анкети-заяви № 73237 на отримання ліміту по кредитній картці та підписання сторонами Додатку про відкриття кредитної лінії №КК/73237 від 03.03.2021 до Заяви-Договору № 26202011344400/980/РКО від 21.11.2019 (а.с. 21, 22).

Відповідно до встановлених умов договору, сторони дійшли цей додаток, заява-договір, правила ФО, тарифи надалі іменуються як кредитний договір. Також сторони погодили максимальний ліміт кредитної лінії 200000, 00 грн. (п. 1.3.2.1.), термін (строк) кредитної лінії до 02.03.2024 (включно) (п. 1.3.2.2), розмір процентної ставки 36,00 % річних (п. 1.3.2.3.2.1), розмір орієнтовної реальної процентної ставки 55,10 % річних, орієнтовну загальну вартість кредиту для клієнта за кредитним договором в сумі 247383,33 грн.

Видача клієнту кредиту за кредитним договором здійснюється банком в межах поточного ліміту кредитної лінії, безготівковим шляхом з позичкового рахунку на поточний рахунок клієнта, на якому встановлений поточний ліміт кредитної лінії під час ініціювання клієнтом видаткової операції, якщо сума видаткової операції перевищує залишок власних коштів клієнта на поточному рахунку.

Датою видачі банком клієнту кредиту є дата проведення відповідної видаткової операції зі списання коштів з поточного рахунку клієнта в межах поточного ліміту кредитної лінії. Ціль видачі кредиту за кредитним договором поточні потреби клієнта (п. 1.3.2.6.1).

Клієнт зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором шляхом внесення коштів на поточний рахунок у будь-який спосіб, передбачений законодавством України (п. 1.3.2.7.1).

Клієнт зобов`язаний повністю погасити заборгованість за кредитом (кредитами), виданими в межах кредитної лінії, процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами, передбаченими кредитним договором не пізніше терміну, вказаного у п. 1.3.2.2 цього додатку або впродовж строку, передбаченого п. 1.3.2.7.5 цього додатку.

Банк має право в будь-який момент, без обгрунтування причин такого рішення, вимагати від клієнта повернути усю суму заборгованості за кредитним договором, за умови направлення клієнту попередження про це за 30 календарних днів до запланованої дати повернення. Попередження направляється банком клієнту у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення. Клієнт зобов`язаний повернути банку усю суму заборгованості за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня від дати відправлення банком відповідного повідомлення клієнту (п. 1.3.2.7.5).

Між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» 08.11.2023 укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами (а.с. 19).

Згідно додатку № 1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» перейшли права вимоги до відповідача за кредитним договором № КК/73237 від 03.03.2021, заборгованість за яким станом на 08.11.2023 становить 51994,01 грн (а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 02.11.2020 по 08.11.2023 за кредитним договором № КК/73237 від 03.03.2021 станом на 08.11.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 51994,01 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту (строкова) 0 грн., сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 31605,28 грн., сума заборгованості за відсотками (прострочена) 20388,73 грн. (а.с. 27).

Також, 30.01.2024 ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» надіслало відповідачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні (а.с. 20).

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № КК/73237 від 03.03.2021, згідно вищезазначених укладених договорів факторингу, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку із зміною кредитора.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

З огляду на встановлені на підставі наданих позивачем доказів обставини та враховуючи вищенаведені норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №КК/73237 від 03.03.2021, в сумі 51994,01 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту (строкова) 0 грн., сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 31605,28 грн., сума заборгованості за відсотками (прострочена) 20388,73 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, враховуючи те, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами та доказів на спростування розрахунку заборгованості, помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором суду не надав, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч. 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Згідно матеріалів справи, представник позивача в підтвердження витрат на правничу допомогу надав: ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1296542 (а.с. 14), акт наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2024 №01/05/24 від 31.05.2024 (а.с. 16), договір про надання правничої допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 (а.с. зворотній бік 17, 18).

Надаючи оцінку наданим доказам суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 599, 610-612, 625, 629, 1048 -1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «МАРИН-ФІНАНС», ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження якого:вул.Академіка Лазаренка Є.,4,каб.4,м.Львів,79026,заборгованість за кредитним договором № КК/73237, в розмірі 51994,01 грн (п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот дев`яносто чотири гривні одну копійку), з яких: сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 31605,28 грн., сума заборгованості за відсотками (прострочена) 20388,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «МАРИН-ФІНАНС», ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження якого: вул. Академіка Лазаренка Є., 4, каб. 4, м. Львів, 79026, судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: