Рішення № 12270251, 02.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/5402.11.10 За позовом          Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

                    1) Міністерства фінансів України

                    2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд"

про                    стягнення 11 588 993,99 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від прокуратури:          Лиховид О.С. (посвідчення)

Від позивача-1:          Курінська І.С. (Дов.)

Від позивача-2:          Дяченко Є.Г. (Дов.)

Від відповідача:          не з’явився

У судовому засіданні 02.11.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Позивача-1 - Міністерства фінансів України та Позивача-2 - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд" 11588993,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ТОВ "Київнафтабуд" кредитного договору № 64/08 від 23.09.2008р банк надав позичальникові кредит в сумі 7500000,00 грн. Прокурор вказав, що, в порушення умов договору, зобов’язання з повернення кредиту та сплати процентів позичальник не виконав. Посилаючись на вказану обставину прокурор просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 7500000,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 3065924,66 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 754212,32 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 268857,01 грн. Прокурор вказав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009 "Про капіталізацію акціонерного комерційного банку "Київ" держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку стала складати 99,9 %. Порушення позичальником кредитних зобов’язань призвело до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, зокрема, перед державою в особі Національного банку України. Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитним договором перешкоджає виконанню банком своїх зобов’язань по виплаті вкладникам банку (фізичним та юридичним особам) нарахованих процентів за депозитними вкладами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. порушено провадження у справі № 57/54 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2010р.

07.09.2010р. в судовому засіданні представник Позивача-1 - Міністерства фінансів України надав суду письмові пояснення по справі та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. відкладено розгляд справи № 57/54 на 01.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010р. відкладено розгляд справи № 57/54 на 19.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2010р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/54.

19.10.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 29.10.2010р.

29.10.2010р. в судовому засіданні представник прокуратури надав суду письмові пояснення по справі.

29.10.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 02.11.2010р.

02.11.2010р. у судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвали суду, позовна заява надсилались Відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 06.09.2010р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників прокуратури та позивачів, суд

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є Позивач-2 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі - Банк) та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд" (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 64/08 (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності на наступних умовах: сума кредиту: 5000000,00 грн.; строк користування кредитом: 12 місяців, по 22.09.2009 (включно); розмір плати за користування кредитом: 25 % річних.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2008 пункт 2.1.1. Договору викладено в новій редакції.

За новою редакцією Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит в сумі 7500000,00 грн.

На виконання умов Договору та додаткової угоди № 1 від 30.09.2008р. Банк надав Позичальнику кредит в сумі 7500000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями. Зокрема, 23.09.2008 банк перерахував грошові кошти у розмірі 5000000,00 грн., 30.09.2008 - у розмірі 2500000,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Договору Позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов’язань за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання з повернення кредиту та сплати відсотків Позичальник порушив.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009 "Про капіталізацію акціонерного комерційного банку "Київ" держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку стала складати 99,9 %.

Порушення Позичальником кредитних зобов’язань призвело до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, зокрема, перед державою в особі Національного банку України. Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитним договором перешкоджає виконанню Банком своїх зобов’язань по виплаті вкладникам банку (фізичним та юридичним особам) нарахованих процентів за депозитними вкладами.

З огляду на вказане, заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" пред’явив до Позичальника вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7500000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3065924,66 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вище вказувалося, що Позичальник зобов’язався повернути кредит у термін до 22.09.2009.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Відповідно до підпункту 4.4.9 пункту 4.4 Договору Позичальник зобов’язався перераховувати нараховані проценти за користування кредитом щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.

Додатковою угодою № 2 від 24.11.2008 сторони змінили строки сплати відсотків.

Виходячи зі змісту вказаної угоди, починаючи з 01.11.2008р. по 31.03.2009р. Відповідач зобов’язався сплатити відсотки не пізніше 31.03.2009р.; починаючи з 01.04.2009р. по дату погашення кредиту Відповідач зобов’язався сплачувати відсотки не пізніше останнього дня кварталу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги наведене, дослідивши додані до позовної заяви виписки по особових рахунках, надані Позивачем розрахунки, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання з повернення кредиту та сплати відсотків Відповідач не надав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Зазначене кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 7500000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3065924,66 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на прострочення Відповідачем повернення кредиту та сплати відсотків, Позивач пред’явив вимоги про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 754212,32 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 268857,01 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність здійснених Позивачем розрахунків, суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 754212,32 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 268857,01 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Також в позовній заяві Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 64/08 від 23.09.2008р. звернути стягнення на нерухоме майно, а саме:

- жилий будинок літера "А-2", загальною площею 203,7 кв.м, що знаходиться на вулиці Мельникова, 17 у місті Харкові;

- жилий будинок літера "В-2", загальною площею 216,7 кв.м, що знаходиться на вулиці Мельникова, 17 у місті Харкові.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору виконання Позичальником (Відповідачем) зобов’язань за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, № 17 літ. "А-2" літ. "В-2".

Договір іпотеки підписується не пізніше наступного дня після підписання цього Договору (п. 3.2. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2008 пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції, згідно з якою виконання Позичальником (Відповідачем) зобов’язань за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, № 17 літ. "А-2" літ. "В-2" та майновими правами на квартири, що будуються за адресою: м. Київ, вул. Сосніних, 4-а загальною площею 193,45 кв.м, які належать ТОВ "Елітжитло".

23 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є Позивач-2 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд" укладено іпотечний договір (надалі - Договір іпотеки).

Договір іпотеки 23.09.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 982.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки Відповідач (Іпотекодавець) передає в іпотеку Позивачу-2 (Іпотекодержателю) з метою забезпечення належного виконання своїх зобов’язань, що виникли з кредитного договору № 64/08 від 23.09.2008 року, укладеного між Позивачем-2 (Іпотекодержателем) та Відповідачем (Іпотекодавцем), а також усіх інших додаткових угод, що можуть бути укладені ними у майбутньому стосовно розміру кредиту, відсоткової ставки, термінів повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, надалі за текстом - Основне зобов’язання, Відповідач (Іпотекодавець) передає і іпотеку:

- житловий будинок літера "А-2", що розташований за адресою: Україна, м. Харків, вулиця Мельникова, будинок № 17;

- нежитлову будівлю літера "В-2", що розташована за адресою: Україна, м. Харків, вулиця Мельникова, будинок № 17, надалі за текстом - Предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.5.3. Договору іпотеки Позивач-2 (Іпотекодержатель) має право у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем (Іпотекодавцем) Основного зобов’язання щодо повернення кредиту та/або сплаті відсотків, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.3.1. Договору іпотеки Позивач-2 (Іпотекодержатель) може звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України "Про заставу").

В частині 7 ст. 20 Закону України "Про заставу" зазначено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України (ст. 24 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про заставу" якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення Відповідачем (Іпотекодавцем) зобов’язання щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, суд вважає за необхідне задовольнити забезпечені іпотекою вимоги Позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33156083; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22; ідентифікаційний код 14371869) заборгованість за кредитом у розмірі 7500000 (сім мільйонів п’ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за процентами у розмірі 3065924 (три мільйони шістдесят п’ять тисяч дев’ятсот двадцять чотири) грн. 66 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 754212 (сімсот п’ятдесят чотири тисячі двісті дванадцять) грн. 32 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 268857 (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот п’ятдесят сім) грн. 01 коп.

                    В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 64/08 від 23.09.2008р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33156083) та передане в іпотеку ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" згідно договору іпотеки від 23.09.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 982, а саме:

-          житловий будинок літера "А-2", загальною площею 203,7 кв.м, що знаходиться на вулиці Мельникова, 17 у місті Харкові;

-          нежитлову будівлю літера "В-2", загальною площею 216,7 кв.м, що знаходиться на вулиці Мельникова, 17 у місті Харкові.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київнафтабуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33156083; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 08.11.2010р.