Рішення № 122700258, 28.10.2024, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/444/24

номер провадження 2/546/273/24

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2024 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Лівер І.В.,

за участю секретаря судового засідання В`язовської В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавська областів порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 1621184 посилаючись на те, що 26.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» був укладений Договір позики № 1621184, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000, 00 грн., строк позики становить 30 днів, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 25.04.2021 та сплатити проценти. Договором передбачено, що процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99, яка нараховується за кожен день користування позикою. Вказаний договір підписаний електронним підписом відповідача ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору та правилами надання грошових коштів у позику, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

30.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 30-12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, у т.ч. за договором позики № 1621184 від 26.03.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та боржником, яким є ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором позики № 1621184 від 26.03.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та боржником, яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку з повернення наданої йому позики в строки, передбачені договором позики.

Загальний розмір заборгованості по поверненню коштів та сплаті процентів за користування, що підлягає стягненню з позичальника станом на 10.05.2024, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20411,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 000, 00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 14208, 60 грн.; заборгованість з комісії - 0, 00 грн.; нараховані 3% річних 27, 61 грн.; інфляційні втрати 175, 24 грн.

31 травня 2024 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 червня 2024 року справу прийнято до провадження, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав суду заяву з проханням розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримав та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Судові повістки, копія позовної заяви та ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження надсилалась відповідачці на адресу зареєстрованого місця проживання. Судова кореспонденція повернулася на адресу суду з відмітками про отримання поштової кореспонденції.

Окрім цього, до суду відповідачем подавалися чотири заяви, а саме: від 30.07.2024, в якій було зазначено про перенесення судового засідання на іншу дату та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи; від 29.08.2024, в якій було зазначено про перенесення судового засідання та надання часу для урегулювання справи; від 14.10.2024 з проханням перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку, для врегулювання спору; від 28.10.2024, в якій відповідач черговий раз просив суд перенести розгляд справи на іншу справу, у зв`язку з його неможливістю з`явитися до суду. Вказані заяви подавалися до суду без поважності та відповідних підтверджуючих доказів. У зв`язку з цим судові засідання неодноразово відкладалися судом на іншу дату за заявами відповідача.

Відповідно до ч. 8ст. 178 ЦПК Українив разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив,суд вважає за можливе проводити розгляд справи та ухвалити рішення по справі.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 березня 2021 року між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» був укладений договір позики № 1621184, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000, 00 грн., строком 30 днів, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк 25.04.2021 та сплатити проценти за користування коштами на умовах визначених умовами договору правилами надання грошових коштів у позику.

Вказаний договір підписаний електронним підписом відповідача ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Договором позики передбачено, що процентна ставка за договором є базова, фіксована, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: знижена процентна ставка/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35 %, загальна орієнтовна вартість позики 9582, 00 грн.

Відповідно до договору позики проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту та правил надання грошових коштів у позику, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

30.12.2021 між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором позики № 1621184 від 26.03.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та боржником, яким є ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики № 1621184 від 26.03.2021, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та боржником, яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо новогокредитора переходятьправа первісногокредитора узобов`язаннів обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити проценти за користування коштами в порядку, визначеному цим договором та правилами надання коштів у позику.

Згідно ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом положень ч. 1, 2ст. 207 ЦК України,правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 2 ч. 1ст. 208 ЦК Українипередбачено, що в письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першоюстатті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України,договором єдомовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті6та627 ЦК Українивизначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивстановлено,що договірє укладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору.Істотними умовамидоговору єумови пропредмет договору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною другою статті 1054ЦКУкраїни встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050ЦКУкраїни встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 625ЦКУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем ОСОБА_1 не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 , під час укладення договору позики, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.

Таким чином, відповідачу банком (позикодавцем) була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу.

Таким чином, виписка за рахунком позичальника, розрахунок, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі позики та її розмір, а також заборгованість по позиці, розмір якої відображено довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 1621184 від 26.03.2021.

Відтак, суд вважає, що позов є обгрунтований в частині стягнення заборгованості за договором позики, оскільки встановлено, що дійсно відповідач прострочив погашення поточних платежів позики та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отримані кошти, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, останній не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов необхідно задовольнити.

Враховуючи викладені вище норми та обставини справи, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача за за договором позики № 1621184 від 26.03.2021 в частині стягнення 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 14208,60 грн. заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги.

Щодо стягнення інфляційних у сумі 175,24 грн. та 3% річних у сумі 27,61 грн., суд зазначає, що відповідно до ст.514ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц.

Відповідно до розрахунку, поданого представником позивача 3 % річних від простроченої суми, який враховує період з дати закінчення строку дії кредитного договору 30.12.2021 і до дня, що передує дню оголошення в Україні воєнного стану, тобто до 23.02.2022 включно, складає 27, 61 грн. та інфляційні втрати 175, 24 грн.

Відповідно до п. 18 перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто розрахунок не включає в себе період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, а також жодним чином не спростований відповідачем.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннямистатті 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що договір позики, договори факторингу, витяг з реєстру боржників, а також виписки, розрахунки заборгованості є доказами, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості, оскільки дані докази досліджуються та оцінюються в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Відтак, суд приходить до висновку, що дані докази є належними та допустимими в розумінні ст.ст.77,78 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

У зв`язку з тим, що відповідач не надав до суду заперечень (відзиву) проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

А саме підлягають до задоволення вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 20 411, 45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 000, 00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 14208, 60 грн.; заборгованість з комісії - 0, 00 грн.; нараховані 3% річних 27, 61 грн.; інфляційні втрати 175, 24 грн.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписівст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції № 0434600014 від 17 травня 2024 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (а.с. 1).

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисуд присуджує з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положенняст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

Разом із позовною заявою, позивача надав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в якому зазначає, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклало договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 з АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС». Крім того, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» підписали заяву на надання юридичної допомоги № 26 від 26.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023, а також акт № 1 надання юридичної допомоги від 03.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023. Окрім цього, позивачем долучено до справи акт № 1 надання юридичної допомоги від 03.05.2024 до договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023. (зазначено, що мається технічна описка в акті)

Щодо розрахунків витрат на правову допомогу зазначає прайс-лист АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та платіжну інструкцію № 0433350000 від 10.05.2024, з якої вбачається що позивач сплатив АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 45000,00 грн. :

- надання усної консультації 2 години;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 години.

Разом: 4 годин.

При наданні правової допомоги за договором, адвокатським бюро, було витрачено 4 годин. За попередньою домовленістю Адвокатським бюро зі адвокатом, 2 години за усну консультацію сплачується 3000, 00 (1500 грн за 1 годину) грн та 2 години складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у розмірі 6000 (3000 грн за 1 годину) грн. Просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9 000 грн.

Приписами ч. 1ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокатське бюро діє на підставі договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС». Заяви на надання юридичної допомоги № 26 підписаної між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АБ «ЛІГАЛ АССІСТАНС» від 26.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023, а також акт № 1 надання юридичної допомоги від 03.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023. Акту № 1 надання юридичної допомоги від 03.05.2024 до договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023. (зазначено, що мається технічна описка в акті).

Як передбаченост. 15 ЦПК України- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч. 1ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5ст. 135 ЦПК Українисума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст.137, ч. 7 ст.139та ч. 3 ст.141цьогоКодексу, а також їх документального обґрунтування.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст.141ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Матеріали справи свідчать, що фактично вчинені адвокатським бюро такі дії: надання усної консультації 2 години; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 години. Разом - 4 години.

Будь-яких інших процесуальний дій адвокатом не вчинялось.

Крім того, розгляд справи відбувався без участі позивача та його представника.

За вказаних обставин, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на адвоката необхідно брати до уваги як нескладність самої справи, так і усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, ціни позову (заборгованості), її розгляд в суді без участі позивача та його адвоката, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 9 000 грн. до 5 000, 00 грн.

Таким чином, у відповідності дост. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 028, 00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ст. 76-89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики № 1621184 від 26 березня 2021 року станом на 10 травня 2024 року, у розмірі 20411 (двадцять тисяч чотириста одинадцять) гривень 45 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 14208,60 грн.; заборгованість з комісії - 0,00 грн; нараховані 3% річних 27,61 грн.; втрати від інфляції 175,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач Товариство зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»,ЄДРПОУ - 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 31.10.2024.

Суддя - І.В. Лівер