Ухвала суду № 122695688, 23.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48453/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)

захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

підозрюваного - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні забезпечується групою прокурорів з числа прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.

28.05.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється у організації набуття, володіння, використання та розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, шляхом здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, переміщення, зміни форми (перетворення) такого майна, а також організував вчинення дій, спрямованих на приховування такого майна, права на таке майно та джерел його походження, достеменно знаючи, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Слідчий вказує, що на даний час, з метою виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки в ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Слідчий вказує, що відповідно до ст. 177 КПК України, метою продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам.

Так, підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією майна, останній може виїхати за межі населеного пункту у якому проживає - м. Одеса, або за межі України, зокрема до Королівства Іспанії, на території якої опосередковано володіє нерухомим майном, чи іншим чином переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

ОСОБА_6 на даний момент звільнений із Збройних Сил України за станом здоров`я зі зняттям з військового обліку, тим самим останній відноситься до категорії осіб, які мають право перетинати державний кордон.

Крім того, стороною захисту протягом останніх дев`яти місяців вживались активні заходи щодо отримання ОСОБА_6 форми № 088/о та подальшого направлення підозрюваного на МСЕК для оформлення інвалідності.

Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_6 може безперешкодно перетнути державний кордон у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

В ході дослідження матеріального стану підозрюваного та членів його родини, міцності їх соціальних зв`язків установлено, що члени сім`ї та близькі особи ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_8 , двоє його малолітніх дітей, матір ОСОБА_9 та теща ОСОБА_10 , протягом останніх шістнадцяти місяців безперервно перебувають за кордоном, де фактично забезпечені місцем проживання, яке було придбане за відсутності законних доходів, та об`єкти нерухомості, які тривалий час використовувались ними - перереєстровані на інших осіб, які можливо причетні до вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, звільнення з лав Збройних Сил України зі зняттям з військового обліку.

Крім того, в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження установлено складний механізм по легалізації членами сім`ї та близькими особами ОСОБА_6 коштів на загальну суму понад 8,2 мільйонів євро, щодо яких наявні підстави вважати, що вони одержані злочинним шляхом, внаслідок вчинення військового кримінального правопорушення та порушення податкового законодавства.

Наведене свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків ОСОБА_6 саме на території України та ретельну підготовку підозрюваного, членів його смі`ї та близьких осіб до зміни місця свого постійного проживання за кордоном з метою безперешкодного користування незаконно здобутим майном.

Крім того, відповідно до матеріалів оперативного підрозділу щодо виконання доручення слідчого, у період 22.07.2023 - 24.07.2023, тобто під час проведення обшуків на території м. Одеси та Одеської області, з метою пошуку ОСОБА_6 , останній переховувався від органів досудового розслідування, в тому числі шляхом зміни телефонних номерів, адрес проживання, використання реєстраційних номерних знаків на транспортних засобах, які не закріплені за будь-якими транспортними засобами, а також застосування інших різних засобів конспірації з метою унеможливлення вжиття щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження та отримання письмового повідомлення про підозру.

Також, із відповіді оперативного підрозділу щодо виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні № 62023000000000803, ОСОБА_6 , одразу після внесення застави по кримінальному провадженню № 42023164110000003, планував залишити межі України та користуватись незаконно здобутим майном, яке перебуває на території Королівства Іспанія.

Окрім цього, слідчий вказує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань в межах кримінального провадження № 42023164110000003 від 24.03.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

В ході досудового розслідування цього кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), у військовому званні «полковник», перебуваючи у невстановленому в ході розслідування місці, не пізніше ніж у період з 23.02.2022 по 25.04.2023, встановити більш точний час в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, набув активів на суму 142 927 001, що більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.

29.05.2024 зазначене кримінальне провадження скеровано до суду з обвинувальним актом.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування в межах кримінального провадження № 42023164690000030 від 06.07.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України.

В ході досудового розслідування цього кримінального провадження було встановлено, що полковник ОСОБА_6 , у період з 09 год. 00 хв. 02.12.2022 по 18 год. 10 хв. 16.12.2022, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, проводив вказаний час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Він же, діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом іншого обману, у період з 21.12.2022 до 08.00 годин 20.01.2023 проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, чим вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.

Він же, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.02.2023, діючи умисно, використав завідомо підроблений документ.

04.10.2024 зазначене кримінальне провадження скеровано до суду з обвинувальним актом.

Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_6 в період з 17.01.2022 по 23.06.2023 перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах районних та обласного військкоматів м. Одеси, то, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучаснкиів розслідуваних злочинів, може застосовувати до колишніх підлеглих, які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні, але які були або могли бути очевидцями вчинюваних ОСОБА_6 кримінальних правопорушень чи яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадженні, заходи дисциплінарного впливу, в тому числі звільнення із займаної посади, або переведення зони активних бойових дій.

ОСОБА_6 може впливати на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які, на виконання його вказівок, вчиняли дії щодо набуття у власність майна, та проведення процесуальних дій із якими протягом останніх шістнадцяти місяців неможливе через перебування останніх за межами України. З урахуванням відомих ОСОБА_6 обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, не перебуваючи під вартою він зможе вступати у поза процесуальні відносини із ще не допитаними у кримінальному провадженні свідками.

Зокрема, відповідно до протоколу огляду сторінки телеграм-каналу ОСОБА_11 від 26.06.2023, останній у відеоролику від 02.05.2023 опублікував інформацію, відповідно до якої ОСОБА_12 ( ОСОБА_6 ) та його оточення, його представники, «виходять» на лідерів громадської думки та журналістів, які висвітлили цю тему (набуття родиною ОСОБА_12 у власність майна, що перевищує їх доходи) та пропонують кошти за те, щоб вони замовкли, зняли свої матеріали, не згадували ОСОБА_12 і так далі.

Вищевказане свідчить про реальну можливість у підозрюваного через третіх осіб, шляхом підкупу, впливати на учасників кримінального провадження, створює загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких показань щодо відомих їм обставин.

Зазначений ризик також обґрунтовується тим, що ряд очевидців, які приймали участь в фінансових операціях поза межами України, перебувають за кордоном. Орган досудового розслідування фактично позбавлений можливості самостійно провести процесуальні дії за участі вказаних осіб, у зв`язку із чим для проведення їх пошуку, допиту та встановлення обставин розслідуваних злочинів до компетентних органів скеровано відповідні запити по надання міжнародної правової допомоги.

Так, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 38 від 17.01.2022 ОСОБА_6 було призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 1996 року до моменту звільнення - а саме 23.06.2023, ОСОБА_6 проходив службу на посадах районних та обласного військкоматів міста Одеси.

За цей час, а особливо за час дії в Україні воєнного стану, у ОСОБА_6 з`явились міцні робочі та позаробочі зв`язки з працівниками державних, правоохоронних та контролюючих органів місцевого та загальнодержавного рівня, органів місцевого самоврядування, що в свою чергу збільшило корупційні ризики при перебуванні ним на займаній посаді. Вказані зв`язки можуть бути використані ОСОБА_6 для впливу на результати досудового розслідування кримінального провадження та його судового розгляду.

Окрім цього, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Також, слідчий вказує, що у кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) та процесуальних дій, однак через складність провадження, завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою не виявляється за можливе, оскільки для всебічного, повного та об`єктивного розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне: отримати переклад виділених із кримінального провадження № 42023164110000003 матеріалів виконання запитів про міжнародну правову допомогу з Іспанії, які було долучено до матеріалів кримінального провадження № 62023000000000803 від 18.09.2023, отримати ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий до речей та документів, арешт майна, після чого звернутись із запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Угорщини; отримати відомості щодо поточного місця перебування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , після чого підготувати до цієї країни запит про міжнародну правову допомогу, з метою допиту вказаних осіб щодо обставин організації ОСОБА_6 набуття, володіння, використання та розпорядження транспортними засобами та нерухомим майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, на загальну суму понад 142 мільйони гривень, обставин проведення сумнівних фінансово-господарських операцій на території України та на території країн Європейського Союзу; отримати ухвали слідчого судді про арешт майна ОСОБА_6 та інших співучасників розслідуваного злочину, а також арешт нерухомого майна на території Королівства Іспанії, направити відповідний запит про міжнародну правову допомогу компетентним органам Іспанії, після чого звернутись до слідчого судді з клопотанням про передачу арештованого Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; кваліфікувати дії виконавців (співвиконавців) розслідуваного кримінального правопорушення.

Відтак, слідчий вказує, що із урахуванням обставин провадження та вищевказаних ризиків, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень.

Таким чином, слідчий просить суд продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме: до 28.11.2024 включно.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що підозра є необґрунтованою, не містить реальних доказів вчинння кримінального правопорушення, а тому доводи сторони обвинувачення є безпідставними.

В діях підозрюваного ОСОБА_6 відсутні будь-які докази легалізації ним майна, за викладених стороною обвинувачення обставинах.

Також, адвокат вказує, що підозрюваний не вчиняв жодних дій, які б вказували на його наміри здійснити втечу чи активний спротив працівникам правоохоронних органів у проведенні ними процесуальних дій.

Твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 може безперешкодно перетнути державний кордон, бо звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я, має закордонні паспорти та корумповані зв`язки серед прикордонників, не доведено.

Навпаки, не існує навіть висновку ВЛК за рішенням якої можливо внесення даних до військово-облікових документів про виключення його з військового обліку.

Відтак, захисник стверджує, що ризики, зазначені слідчим, є надуманими, оскільки підозрюваний немає намірів переховуватись від слідства, а посилання на саму суворість покрання не може бути підставою вважати, що останній втече.

ОСОБА_6 вже майже 15 місяців як фактично безперервно перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору у пов`язаних кримінальних провадженнях. Має державні нагороди. Він учасник бойових дій. Також має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які потребують його батьківської уваги. Він раніше не судимий. З військової посади його звільнено у відставку за станом здоров`я ще рік тому, відтак впливати незаконно на свідків, колишніх підлеглих позбавлений навіть самої можливості. Як і приховати чи знищити якісь службові документи, як це безпідставно вважає сторона обвинувачення.

Також, підозрюваний має серйозні проблеми зі здоров`ям, чисельні важкі вогнепальні поранення нижніх кінцівок, потребує постійного лікування та медичного нагляду, що неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятору.

Таким чином, на думку адвоката адекватним розміром застави може бути розмір у граничних межах встановлених процесуальним законом.

Відтак, стороною обвинувачення за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої ст.194 КПК України), також не доведено такої обставини, як наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Станом на теперішній час, зі сплином часу, суттєво зменшилися ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені судом щодо підозрюваного ОСОБА_6 при початковому застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням зазначеного, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання або ж застосувати відносно підозрюваного запобіжнийй захід не пов`язаний з триманням під варто або зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, ризики нічим не підтвердженні та застава є непомірно великою.

Так, захисник зазначила, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України, не відноситься до кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, не відноситься також до кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи, як і не відноситься до кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, національної безпеки тощо.

З урахуванням викладеного логічним є висновок, що як для держави, так і для суспільства нагальна потреба в ізоляції ОСОБА_6 відсутня, тим більше такий тривалий час, а саме з 24.07.2023 по 28.05.2024 та повторне поміщення до слідчого ізолятора після внесення застави, з 28.05.2024 по теперішній час.

Також, захисник зазначає щодо наявності у ОСОБА_6 права безперешкодного перетину кордону, оскільки останній знятий з військового обліку, сторона захисту наголошує, що поняття «знятий з військового обліку» не є тотожним поняттю «виключений з військового обліку».

Щодо тяжкості покарання сторона захисту вважає, що сам факт вручення підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 27, ч. З ст. 209 КК, не може свідчити про намір особи переховуватись від слідства та/або суду.

Таким чином, доводи викладені у клопотанні слідчого про наявність ризику переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та/або суду з огляду на наявність права безперешкодного перетину кордону, оскільки ОСОБА_6 знятий з військового обліку, є безпідставними та не можуть братись до уваги судом під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий не наводить у клопотанні жодного обґрунтування, як ОСОБА_6 може вплинути на отримання слідчим перекладу вже наявних матеріалів виконання запитів про міжнародну правову допомогу, на підготовку слідчим запитів про міжнародну правову допомогу.

У даному кримінальному провадженні свідки не перебувають у будь-якій залежності, у тому числі службовій, від ОСОБА_6 .

Більше того, матеріали клопотання слідчого, матеріали даного кримінального провадження, кримінального провадження №42023164110000003, кримінального провадження №420231646900030 не містять жодного доказу, який би підтвердив хоча б теоретичну схильність або можливість здійснення ОСОБА_6 тиску, впливу на свідків з метою зміни їх поведінки або контролю їх показань.

Також, сторона захисту переконана у відсутності ризику перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином.

Інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 КК України, є із формальним складом, тобто вважається закінченим особою хоча б однієї з альтернативних дій, визначених в об`єктивній стороні кримінального правопорушення, відповідно ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , відсутній.

Таким чином, захисник вважає, що ризики, які зазначає сторона обвинувачення є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, на майно ОСОБА_6 та майно його дружини - ОСОБА_8 (транспортні засоби, грошові кошти, банківські рахунки) в межах кримінального провадження №42023164110000003 накладено арешт, що позбавляє можливості ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розпоряджатись таким майном, з метою його реалізації для внесення застави у даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_6 із 24.07.2023 по 28.05.2024 та з 28.05.2024 по теперішній час перебуває під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», що позбавляє його можливості отримувати будь-які доходи протягом вказаного періоду.

Разом із тим, у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей - ОСОБА_13 2016 року народження та ОСОБА_14 2019 року народження, що підтверджується відповідними посвідченнями серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Таким чином, визначений розмір застави 69 700 000 грн. позбавляє ОСОБА_6 реалізувати право на її внесення з метою звільнення його з- під варти.

Відтак, захисник просила зменшити розмір застави, оскільки розмір застави, який просить сторона обвинувачення є непомірним та таким, який порушує права підозрюваного.

Окрім цього, захисник ОСОБА_5 звернула увагу суду, що ОСОБА_6 встановлено такі діагнози: гіпертонічна хвороба II ст. Гіпертензивне серце. Ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз. СН І. Наслідки вогнепального наскрізного поранення правої гомілки з пораненнями магістральних судин та нервів (06.03.2022), лікованого оперативно. ПТФС правої гомілки та недостатності артеріального кровотоку. ХВНII ст. Рекомендований нагляд в динаміці.

ОСОБА_6 потребує постійного нагляду ангіохірурга, невропатолога та кардіолога, а тому останній потребує невідкладної спеціалізованої медичної допомоги, яка за умови подальшого тримання його під вартою, не може бути забезпечена, що завдає ОСОБА_6 нестерпного болю та страждань.

З врахуванням зазначених обставин, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання або ж застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під варто або зменшити розмір застави.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Так, судовим розглядом встановлено, що 28.05.2024 ОСОБА_6 повідомлено про те, що він підозрюється у організації набуття, володіння, використання та розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, шляхом здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, переміщення, зміни форми (перетворення) такого майна, а також організував вчинення дій, спрямованих на приховування такого майна, права на таке майно та джерел його походження, достеменно знаючи, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Надалі, 28.05.2024 о 14 год. 29 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Підставою для затримання підозрюваного ОСОБА_6 слугувало те, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива його втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності, як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто підстава зазначена в абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

30.05.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.07.2024 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 140 мільйонів гривень.

За результатами розгляду Київським апеляційним судом апеляційної скарги захисників ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.05.2024, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишено без змін.

23.07.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 28.08.2024, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 75 700 000 (сімдесят п`ять мільйонів сімсот тисяч) гривень.

26.08.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 24.10.2024 включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 69 700 000 (шістдесят дев?ять мільйонів сімсот тисяч) гривень.

Строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні обчислюється з 28.05.2024.

19.07.2024 постановою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_15 , досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 28.08.2024 включно.

22.08.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 28.11.2024.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, найбільш вагомими серед яких є: рапорт від 05.07.2023 № 596/10-2-05-02/30/23 про виявлене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 та ч. 3 ст. 209 КК України; лист ТУ ДБР у м. Миколаєві до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону № 16-08-11571-23 від 26.04.2023 про виявлені ознаки кримінального правопорушення в діях ОСОБА_6 , з додатками; заява про вчинення кримінального правопорушення Всеукраїнської політичної партії Братство від 03.05.2023, з додатками; повідомлення про корупцію громадянина ОСОБА_16 від 26.04.2023; заява ОСОБА_17 щодо корупційної діяльності ОСОБА_6 від 08.05.2023, з додатками; рапорт про внесення відомостей до ЄРДР від 01.05.2023 з додатками; лист щодо виконання доручення другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одеса) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 22.06.2023 № 5-4-3705ВИХ-23 та додані до нього матеріали; протокол огляду від 27.06.2023; лист ТУ ДБР у м. Миколаєві щодо виконання доручення вих. № 1913/16-08/23 від 01.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 10.07.2023; протокол огляду від 26.06.2023; протокол огляду речей і документів від 26.06.2023; протокол огляду сторінки в мережі Інтернет від 26.06.2023; протокол огляду від 26.06.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 06.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 02.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 09.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 02.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 02.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_24 від 17.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_24 від 02.05.2023 з додатком; відповідь РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, вих. № 31/15-2718 від 02.05.2023, з додатками; обґрунтований висновок Національного агентства з питань запобігання корупції щодо виявлення ознак кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією від 19.07.2023 матеріали моніторингу способу життя ОСОБА_6 до обґрунтованого висновку НАЗК; відповідь ГОУ ДБР про виконання доручення № 1003/10-3/23 від 04.07.2023 з додатками; відповідь ТУ ДБР у м. Миколаєві про виконання доручення № 16-08-21380-23 від 11.07.2023; рапорт оперативного співробітника ТУ ДБР у м. Миколаєві від 11.07.2023; запит ТУ ДБР у м. Миколаєві на Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській області № 16-05-20729-23 від 07.07.2023; відповідь на запит вих.№ 31/15-4170 від 10.07.2023 з додатками; відповідь ТУ ДБР у м. Миколаєві про виконання доручення слідчого № 16-08-21097 від 10.07.2023 з додатками;відповідь ГОУ ДБР про виконання доручення № 1091/10-3/23 від 24.07.2023 з додатками; лист щодо виконання доручення Головного оперативного управління ДБР № 1089/10-3/23 від 21.07.2023; лист щодо виконання доручення Головного оперативного управління ДБР № 188/10-3-04/14/23 від 21.07.2023; відповідь ГОУ ДБР щодо виконання доручення слідчого від 24.07.2023; рапорт оперативного співробітника ГОУ ДБР від 24.07.2023 з додатками; рапорт оперативного співробітника ГОУ ДБР № 224/10-3-04/14/23 від 14.08.2023 відповідь ГОУ ДБР про виконання доручення слідчого № 1211/10-3-04/23 від 15.08.2023 з додатками; копія заяви ОСОБА_8 від 11.08.2023 в інтересах ОСОБА_6 ; протокол допиту свідка в режимі відео-конференції ОСОБА_17 від 04.05.2023; стенограма до протоколу допиту свідка в режимі відео-конференції ОСОБА_17 від 04.05.2023; рапорт про опитування свідка ОСОБА_25 в режимі відео-конференції від 22.08.2023; рапорт про опитування свідка ОСОБА_26 в режимі відео-конференції від 12.01.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_27 від 28.12.2023; протокол огляду від 16.01.2024 карти пам`яті microSD із відеозаписом допиту свідка ОСОБА_27 ; рапорт про опитування свідка ОСОБА_28 в режимі відео-конференції від 21.12.2023; заява ОСОБА_29 від 21.12.2023; відповідь на запит ДБР від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області вих. № 31/15-2685 від 01.05.2023 з додатками; висновок спеціаліста ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО» № 12/07-2023; висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 06.03.2024 № 25718/25719/23-72; матеріали виконання трьох запитів про міжнародну правову допомогу з Королівства Іспанія (Супровідні листи Управління міжнародного співробітництва ДБР № 460/10-9/23 від 11.08.2023, № 608/10-9-01/24 від 06.06.2024, № 679/10-9-01/24 від 24.06.2024, № 887/10-9-01/24 від 15.08.2024, № 904/10-9-01/24 від 22.08.2024 з додатками); матеріали виконання запиту про міжнародну правову допомогу з Республіки Польщі (Супровідний лист Управління міжнародного співробітництва ДБР № 577/10-9-01/24 від 30.05.2024, № 605/10-9-01/24 від 04.06.2024, з додатками); матеріали виконання запиту про міжнародну правову допомогу з Португальської Республіки (Супровідний лист Управління міжнародного співробітництва ДБР № 960/10-9-01/24 від 05.09.2024 з додатками); узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0589/2023/ДСК від 06.07.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0591/2023/ДСК від 10.07.2023, для службового користування, прим. № 1 додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0607/2023/ДСК від 19.07.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0671/2023/ДСК від 28.07.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0701/2023/ДСК від 08.08.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0742/2023/ДСК від 21.08.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0804/2023/ДСК від 07.09.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу№ 0813/2023/ДСК від 14.09.2023, для службового користування, прим. № 1 додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0870/2023/ДСК від 29.09.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0903/2023/ДСК від 18.10.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0938/2023/ДСК від 26.10.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0960/2023/ДСК від 31.10.2023, для службового користування, прим. № 1;додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0986/2023/ДСК від 16.11.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 1078/2023/ДСК від 13.12.2023, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0041/2024/ДСК від 18.01.2024, для службового користування, прим. № 1; додатковий узагальнений матеріал Держфінмоніторингу № 0887/2023/ДСК від 05.10.2023, для службового користування, прим. № 1; матеріали виконання доручення слідчого Головного оперативного управління ДБР № 626/10-3-04/24 від 27.05.2024; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінальних правопорушень вірогідним та достатнім для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, суд аналізуючи доводи сторони обвинувачення дійшов висновку, що підозра можливого вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою, а відтак наявні підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.

Разом з цим, слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Таким чином, на думку слідчого судді, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією майна.

Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження та особи підозрюваного, а тому він є наявним.

Окрім цього, слідчий суддя враховує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань в межах кримінального провадження № 42023164110000003 від 24.03.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, обвинувальний акт був направлений до суду.

Також, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування в межах кримінального провадження № 42023164690000030 від 06.07.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України, обвинувальний акт також направлений до суду.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і , зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відтак, усвідомлюючи тяжкість потенційного покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у разі ухвалення обвинувального вироку, підозрюваний може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, зокрема, шляхом залишення території України.

Таким чином, посилання сторони захисту на те, що станом на день розгляду клопотання наявні обмеження, встановлені ухвалою слідчого судді у вигляді заборони відлучатись із визначеного місця, відсутності у ОСОБА_6 документів, необхідних для перетину кордону та те, що останній не виключений з військового обліку, є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини стороною захисту не свідчать про те, що ризик переховування підозрюваного на території України, відсутній.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним.

Таким чином, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує, що станом на день розгляду клопотання досудове розслідування триває, стороні обвинувачення необхідно виконити ще ряд слідчих та процесуальних дій, а тому такий ризик має місце, оскільки мета кримінального провадження має бути досягнута.

Відтак, посилання сторони захисту щодо його відсутності є необґрунтованим, оскільки слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення він є доведеним.

Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_6 в період з 17.01.2022 по 23.06.2023 перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах районних та обласного військкоматів м. Одеси, то, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучаснкиів розслідуваних злочинів, може застосовувати до колишніх підлеглих, які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні, але які були або могли бути очевидцями вчинюваних ОСОБА_6 кримінальних правопорушень чи яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадженні, заходи дисциплінарного впливу, в тому числі звільнення із займаної посади, або переведення зони активних бойових дій.

Таким чином, слідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків і експерта з боку підозрюваного з використанням свого авторитету та кола зв`язків, з метою схилити їх до надання неправдивих показань у ході досудового розслідування або ж зміни показань у подальшому під час допиту в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, експертів слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик впливу на свідків, не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність існування даного ризку, а посилання сторони захисту щодо відсутності доказів впливу підозрюваного на свідків ще не свічить про те, що ризик є необґрунтований або ж станом на день розгляду відсутній, оскільки з урахуванням обставин провадження та особи підозрюваного він є наявний.

Слідчий суддя вважає, що посилання сторони обвинувачення на наявність зазначених ризиків є обґрунтованими, підтверджується обставинами провадження та особою підозрюваного, який дійсно в силу свої професійних обов`язків набув серйозних сталих зв`язків, які свідчать про можливість того, що останній може ними скористатись.

Разом з цим, що стосується посилання сторони обвинувачення на те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що такі ризики є допустими в силу статусу особи підозрюваного, однак посилання сторони обвинувачення є досить формальними, а тому не є достатньо обґрунтованими.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо цих обов`язків можуть мати місце, однак не спростовують того, що основні ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, є наявними та доведеними.

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризики є сталими та доведеними та на момент розгляду клопотання не зменшились. Також, слідий суддя враховує тяжкість покарання, обставини вчинення криімнального правопорушення, які лише приводять до висновку, що більш м`який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.

Відтак, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_6 запобіжного заходу або його зміни на менш м`який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, соціальні зв`язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, суд прийшов до висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, який, на думку суду, належним чином зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання, так як станом на день розгляду клопотання, останній не підозрюється у вчиненні насильницького злочину.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов`язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 39 364 000 (тридцять дев`ять мільйонів триста шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., з одночасним покладанням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин, оскільки розмір застави, який просить суд орган досудового розслідування, на думку суду є надмірним для підозрюваного та не свідчить, що при такому розмірі не буде досянуто належного балансу між цілями досудового розлідування та правами підозрюваного.

Також, після визначення попереднього розміру застави пройшов певний період, а тому з метою дотримання позицій Європейського суду з прав людини необхідно зменшити розмір застави, оскільки заявлений розмір слідством є обтяжливим, так як підозрюваний тривалий час перебуває під вартою, що стороною захисту частково було доведено.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Окрім цього, під час розгляду клопотання стороною захисту було повідомлено слідчому судді щодо незадовільного стану здоров`я підозрюваного та необхідності спостереження за його станом здоров`я та надання належної медичної допомоги.

Так є очевидним, що здоров`я ув`язнених має адекватно охоронятись. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених.

Відповідно до п. 135 Рішення ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року, Заява № 42184/09, Суд зазначає, влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров`я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнозах й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув`язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов`язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов`язанням дії, а не зобов`язанням результату.

Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року Заява № 9607/06, Суд також зазначає, лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою. Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув`язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.

Викладені в рішеннях Європейського Суду вимоги, є такими, що підлягають обов`язковому застосуванню відповідними державними інституціями, для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.

Відповідно до положень ст. 212 КПК України невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію погіршення стану здоров`я затриманого покладено на службову особу, відповідальну за перебування затриманих.

Так, ч. 1 ст. 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

За вказаних обставин, враховуючи заявлені стороною захисту в засіданні факти щодо незадовільного стану підозрюваного, приходжу до висновку на підставі статті 206 КПК України, зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023, забезпечити надання ОСОБА_6 належної медичної допомоги та огляду у разі необхідності.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023 - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, строк тримання під вартою, до 28.11.2024 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 39 364 000 (тридцять дев`ять мільйонів триста шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_6 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 28.11.2024 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_6 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_6 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі статті 206 КПК України, зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні № 62023000000000803 від 18.09.2023, забезпечити надання ОСОБА_6 належної медичної допомоги та огляду у разі необхідності.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1