Постанова № 12269451, 08.11.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:55год. 08 листопада 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-344/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Колесник В.Ю.

за участю :

представника позивача: Королюк В.І.

представників відповідача: Ткач Д.Б., Кучуран М.М.

представника прокурора: Пацарена В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Лан» доДержавної податкової інспекції м.Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень, суд

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Лан» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (відповідача) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень від 10 червня 2009 року за №№0000910231/0 та 2403540350/0, від 06 липня 2009 року за №№0000910231/1 та 2403540350/1 та від 19 серпня 2009 року за №№ 0000910231/2 та 2403540350/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне.

На підставі акту про результати планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Лан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.08 від 27 травня 2009 року на адресу позивача направлено:

-податкове повідомлення-рішення від 10.06.09 №0000910231/0 з посиланням на порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (далі Закон №334), п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 №2181-ІІІ (далі Закон №2181) та ст.69 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким донараховано 226667,00 грн. податку на прибуток за основним платежем та 113333,50 грн. штрафних санкцій;

-податкове повідомлення-рішення від 10.06.09 №2403540350/0 з посилання на порушення п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97- ВР (далі Закон №168); п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, яким позивачу донараховано 216533,00 грн. податку на додану вартість за основним платежем та 108266,50 грн. штрафних санкцій.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 10.06.09 №0000910231/0, то підставою для донарахування податку на прибуток і накладення штрафних санкцій став висновок відповідача стосовно незаконності віднесення позивачем на валові витрати в ІІІ кварталі 2007 року вартості інформаційно-консультаційних послуг придбаних у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» (далі товариство), у звязку із тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва №2-1308/09 від 16 січня 2009 року статут ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» визнано недійсним з часу проведення реєстрації з 07.02.06р. та визнано недійсною нову редакцію статуту з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів з 02.09.08р.

Однак, на момент проведення господарських операцій в вересні 2007 року, зазначене товариство було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі, а його директором згідно того ж реєстру була ОСОБА_4 Крім того, витрати позивача на придбання інформаційно-консультативних послуг в сумі 906667,00 грн., у відповідності до вимог Закону №334, під час перевірки підтверджені первинними документами, які складені згідно із вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88. Розрахунок з товариством проведено на повну суму.

Крім того, чинним законодавством передбачено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Що стосується причинного звязку між отриманими інформаційно-консультативними послугами та господарською діяльністю відповідача (про цей зв'язок було зазначено у відповіді на другу скаргу, під час проведення перевірки це питання не вивчалося), то кінцевим результатом наданих товариством послуг стало укладення контрактів та здійснення експортних поставок рядку контрагентів в інших країнах, чим підтверджується намір позивача отримати реальну користь та фактичне одержання користі від отриманих послуг. Позивач зазначає, що такий зв'язок підтверджується також відповідними звітами, договорами, деклараціями та іншими документами.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 10.06.09 №2403540350/0 про донарахування 216533,00 грн. податку на додану вартість за основним платежем та 108266,50 грн. штрафних санкцій, позивач пояснив наступне.

Зменшення податкового кредиту за 2007 рік на 216533,00 грн. відповідачем аргументовано тим, що податкові накладні, якими підтверджується вказана сума, видані особою, що не зареєстрована в податковому органі та не є платником податку на додану вартість.

Однак, накладні по спірній сумі були видані в лютому та вересні 2007 року, позивачем відображені у складі податкового кредиту у вересні-жовтні 2007 року, в зазначений період товариство було включено до Єдиного державного реєстру та мало свідоцтво платника податків (свідоцтво було анульоване рішенням суду 16.01.09).

Під час перевірки відповідач не виявив недоліків в оформленні податкових накладних, не було встановлено відсутність накладних, податковий кредит був оформлений у відповідності до вимог п.п.7.4.1. ст.7 Закону № 168, а саме при наявності податкових накладних.

Позивач також зазначає, що перевірка проводилась за період з 01.01.07 по 31.12.08 року, а рішення суду про виключення товариства з Єдиного державного реєстру датоване 16.01.09р.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є нечинними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення в яких зазначив наступне.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інерпроф-будсервіс» укладалися усні угоди на виконання будівельних робіт та надання інформаційних послуг. Товариством надано інформаційно-консультативних послуг на суму 1088000грн. з ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). У первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) відсутня інформація про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що не дає можливості зробити висновок про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2-1308/09 від 16.01.09 визнано недійсним статут товариства з моменту реєстрації (07.02.06), недійсною нову редакцію статуту товариства з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів (02.09.08) та визнано недійсною реєстрацію товариства в якості платника податку на додану вартість з дня видачі свідоцтва (03.03.06).

Зазначені первинні документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти надання інформаційно-консультаційних послуг, а громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до рішення суду від 16.01.09 не були посадовими особами товариства та відповідно не мали юридичних прав підписувати документи товариства, таким чином в первинних документах, на підставі яких позивачем збільшено валові витрати на вартість інформаційно-консультаційних послуг, значаться неправдиві відомості щодо правових повноважень зазначених вище громадян. Отже, представлені при перевірці документи на придбання інформаційно-консультаційних послуг не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкових реквізитів справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені товариства.

Крім того, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказано таких обовязкових реквізитів, як - посади осіб, що підписували ці акти, не вказано які консультації надавалися, в договорі субпідряду від 01.06.07 №71 в розділі реквізити сторін зазначено неправдиві відомості щодо місцезнаходження товариства.

Тобто, позивач повинен був з врахуванням того, що судовим рішенням було скасовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства, провести зменшення раніше відображеного податкового кредиту в вересні та жовтні 2007 року на загальну суму 216533грн., що він не зробив і це призвело до його завищення за вересень 2007 року на 49004грн., за жовтень 2007 року на 167529грн.

Враховуючи викладене позивач відобразив суму 216533грн. у складі податкового кредиту без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, не сплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України.

А тому, оскаржувані податкові-повідомлення рішення, відповідач вважає обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України та не підлягають скасуванню.

В ході судового розгляду представники відповідача позов не визнали, наполягали на його безпідставності та на відмові у його задоволенні.

Представник прокуратури під час судового розгляду підтримав доводи викладені відповідачем в запереченні та також наполягав на відмові у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.04.09р. по 22.05.09р. проведено планову виїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Лан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07р. по 31.12.08р., за результатами перевірки 27 травня 2009 року складено акт №2040/23-1/30892100 (а.с. 25-73 т.1), в ході перевірки встановлено порушення:

-п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлено заниження податку на прибуток за 2007 рік на 226 667,00 грн.;

-п.п.7.2.3, 7.2.4 п. 7.2; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 встановлено заниження ПДВ за 2007 рік на 216 533,00 грн.

у звязку із включенням до валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року вартості інформаційно-консультативних послуг придбаних у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» (реєстрація товариства скасована рішенням суду), а також включення до податкового кредиту за 2007 рік сум на підставі податкових накладних виданих особою, яка не зареєстрована в податковому органі (ТОВ «Інтерпроф-будсервіс»).

На підставі зазначеного акту 10 червня 2009 року заступником начальника ДПІ у м.Чернівці були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№2403540350/0 від 10.06.09 про стягнення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах)» на суму 324 799,50 грн. (основний платіж 216 533,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 108 266,50 грн.)(а.с.74 т.1);

-№0000910231/0 від 10.06.09 про стягнення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 340 000,50 грн. (основний платіж - 226667,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 113333,50 грн.) (а.с.75 т.1).

Позивачем зазначені повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, а саме:

-19.06.09 за вих. №101 на адресу ДПІ у м. Чернівці направлено скаргу на податкові повідомлення-рішення від 10.06.09 №№ 2403540350/0 та 0000910231/0 з вимогою їх скасування (а.с. 76-81). Рішенням ДПІ у м. Чернівці від 06.07.09 за вих. №22222/25-014 про результати розгляду первинної скарги у її задоволенні позивачу було відмовлено (а.с.82-87 т.1). В звязку з чим направлені податкові повідомлення-рішення від 06.07.09 №№ 2403540350/1 та 0000910231/1 (а.с. 88-89 т.1).

-16.07.09 за вих. №117 на адресу ДПА у Чернівецькій області направлено скаргу на податкові повідомлення-рішення від 10.06.09 №№ 2403540350/0 та 0000910231/0 та від 06.07.09 №№ 2403540350/1 та 0000910231/1 з вимогою їх скасування (а.с.90-96 т.1). Рішенням ДПА в Чернівецькій області від 19.08.09 за вих. №5542/10/25-009 про результати розгляду повторної скарги у її задоволенні позивачу було відмовлено (а.с.97-100). В звязку з чим направлені податкові повідомлення-рішення від 19.08.09 №№ 2403540350/2 та 0000910231/2 (а.с.101-102 т.1).

-28.08.09 за вих. №152 на адресу ДПА України направлено скаргу на податкові повідомлення-рішення від 10.06.09 №№ 2403540350/0 та 0000910231/0; від 06.07.09 №№ 2403540350/1 та 0000910231/1 та від 19.08.09 №№ 2403540350/2 та 0000910231/2 з вимогою їх скасування (а.с. 103-110). Рішенням ДПА України від 28.10.09 за вих. №11002/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги у її задоволенні позивачу було відмовлено (а.с. 112-115 т.1).

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» зареєстроване як субєкт господарювання 07.02.06 (а.с.116).

14 квітня 2006 року ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» видано ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на будівельну діяльність, строк дії ліцензій з 14.04.06 по 14.04.11 (а.с. 117 т.1).

На адвокатський запит начальником управління з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики Голосіївської районної у м. Києві Державної адміністрації 11 серпня 2009 року надано відповідь, відповідно до якої ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» зареєстроване 07.02.06 Голосіївською райдержадміністрацією, за адресою: м. Київ, вул. М.Грінченка, 18, керівником призначено ОСОБА_6 11 травня 2006 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу у звязку із зміною керівника на ОСОБА_4, а 02.09.08 внесені зміни до відомостей про юридичну особу у звязку із зміною керівника на ОСОБА_5 На час надання відповіді керівником товариства значиться ОСОБА_5 (а.с. 118 т.1).

Факт надання інформаційно-консультативних послуг підтверджується:

актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 245020,83 грн. без ПДВ (а.с. 119 т.1);

актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 302708,33 грн. без ПДВ (а.с. 120 т.1);

актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 358937,50 грн. без ПДВ (а.с. 121 т.1);

податковими накладними на вказані суми відповідно від 06.09.07; 10.09.07; 24.06.07 (а.с.123-125 т.1);

звітами про надання інформаційно-консультативних від 06 вересня 2007 року; 10 вересня 2007 року та 24 вересня 2007 року (а.с. 126-149 т.1).

Згідно із рішенням від 16 січня 2009 року Голосіївського районного суду м. Києва у цивільній справі №2-1308/09 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроф-Будсервіс», третя особа Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва про визнання непричетними до господарської діяльності та визнання недійсними установчих документів підприємства (а.с. 161-163 т.1), позов задоволено частково, визнано:

статут ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві 07.02.06 недійсним з моменту реєстрації;

недійсною нову редакцію статуту ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а саме з 02.09.08;

недійсною реєстрацію ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» в якості платника податку на додану вартість, з дня видачі свідоцтва, тобто з 03.03.06;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

31.08.2010р. по справі Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведена судово-економічна експертиза за результатами якої складений висновок №2167 (а.с.129-133 т.2). Зроблені наступні висновки:

- дослідженням поданих документів не підтверджується документально та нормативно обґрунтованість висновку відповідача:

а) щодо відображення підприємством у регістрах бухгалтерсього обліку з ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» тільки в частині господарських операцій з перерахування грошових коштів, тобто без відображення вартісних показників господарських операцій з отримання результатів будівельних робіт та інформаційно-консультативних послуг;

б) щодо завищення позивачем валових витрат на суму 906667 грн. в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» інформаційно-консультативних послуг;

в) щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 216533грн., в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» будівельних робіт та інформаційно-консультативних послуг;

- дослідженням поданих документів підтверджується:

а) обґрунтованість включення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованого згідно податкових накладних №6 від 07.02.2007р, 252 від 06.09.2007 р.,№258 від 10.09.2007 року, №263 від 24.09.2007р.

б) документально здійснення позивачем відображення в бухгалтерському обліку здійснення господарських операцій як з придбання у ТОВ «Інтерпроф-Буд сервіс» інформаційно-консультативних послуг, так і оплати їх вартості.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 27.05.2009 року, винесені податкові повідомлення-рішення, в яких вказано на порушення позивачем п.5.2.1. п.5.2, п.5.3.9 п.5.3, ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон №334), а саме відповідач зробив висновок щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року вартості інформаційно-консультативних послуг, придбаних у ТОВ «Інтерпроф-будсервіс».

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334 включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХГУ (далі Закон №996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпунктів 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники / у натуральному та вартісному виразі; посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам ( підпункт 2.16 пункту 2 цього Положення ).

Як вбачається з матеріалів справи, витрати Позивача на придбання інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» в сумі 906667,0 грн. підтверджені первинними документами (платіжними дорученнями, податковими накладними, актами здачі-прийняття), які складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та містять всі необхідні реквізити. А саме, у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказані такі реквізити:

-назва підприємства, установи, від якої складено документ (ЗАТ «ЛАН», ТОВ «Інтерпроф-будсервіс»), назва документа (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)), дата складання (6, 10 та 24 вересня 2007 року), зміст господарської операції та її вимірники (інформаційно-консультативні послуги вартістю відповідно 245020,83 грн., 302708,33 грн., 358937,50 грн.), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції (директор ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» ОСОБА_4, голова правління ЗАТ «ЛАН» Фестич В.Р., та їх підписи, скріплені печатками) (а.с.119-125). Відсутні судові рішення або вирок суду, якими би акти здачі-прийняття були визнані недійсними, такими, що не мають юридичної сили та доказовості або підробленими.

Це також підтверджується висновком №2167 судово-економічної експертизи від 31.08.2010 року (а.с.129-133).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не мають юридичної сили, оскільки не мають всіх реквізитів, оскільки відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно якої бухгалтерський облік базується на основному принципі превалювання сутності над формою, тому відсутність у первинному обліковому документі якогось реквізиту або його неточність, навіть якщо така мала би місце, не являється достатньою умовою щодо позбавлення таких документів юридичної сили і доказовості.

Суд при прийнятті рішення, не бере до уваги пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.165-170), оскільки факт непричетності даних осіб до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» визнаний недоведеним судом. Так відповідно до рішення Голосіївського районного суду від 16.01.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звертались з позовною вимогою про визнання їх непричетними до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», однак в цій частині їм було відмовлено в задоволенні позову (а.с.161-163).

Таким чином, позиція відповідача про відсутність у ОСОБА_4 правових повноважень на підписання актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та висновок про те, що представлені документи не мають юридичної сили та доказовості через відсутність в них справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» є безпідставною.

Як вбачається з акту перевірки, основною підставою для донарахування за платежем з податку на прибуток стало рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі №2-1308/09 від 16.01.2009 року, оскільки останнім визнано статут ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві 07.02.2006 року недійсним з часу реєстрації, визнано недійсною нову редакцію статуту ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а саме з 02.09.2008 р.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Відповідно до ч.2 згаданої статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 04.06.2009 року ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» з 07.02.2006 року включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не виключений з реєстру на момент подання позову, відомості про судові рішення відсутні, керівником ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» станом на 04.06.2009 року є ОСОБА_5 (а.с.116 т.1).

Таким чином, суд вважає, що Відповідач не довів обізнаність Позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків, всіх інших обставин стосовно посадових осіб ТОВ «Інтерпроф-будсервіс».

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що у ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» у періодах, коли надавалися послуги були відсутні власні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності в будівельній галузі, а також на товаристві не працювали фахівці, якими могли би надаватися інформаційно - консультаційні послуги та виконуватися роботи за договорами цивільно-правового характеру є безпідставними і не підтверджені доказами у справі.

Зокрема такий висновок ніяким чином не випливає з рішення суду про визнання недійсними установчих документів та реєстрації ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс», а натомість наявність у останнього будівельної ліцензії №051999 від 14 квітня 2006 року (а.с.117 т.1), спростовує даний висновок. Так, у відповідності до Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва №112/182 від 13.09.2001 року ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» могло отримати ліцензію тільки при умові укомплектованості підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікації, укомплектованості підприємства обчислювальною, розмножувальною та організаційною технікою, відповідним програмним забезпеченням, необхідним для провадження виробничого процесу, дотриманні кваліфікаційних вимог до керівника та головних спеціалістів суб'єкта господарювання, і воно таку ліцензію отримало.

Стосовно діяльності товариства у сфері надання інформаційних послуг, то суд зазначає, що така діяльність ліцензуванню згідно чинного законодавства не підлягає, отже твердження відповідача, що на товаристві не працювали фахівці, якими могли би надаватися інформаційно-консультаційні послуги та виконуватися роботи за договорами цивільно-правового характеру нічим не підтверджений, і по суті своїй є припущенням.

В своїх запереченнях відповідач вказує, що інформаційно-консультативні послуги, надані ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» Позивачу не пов»язані з господарською діяльністю останнього.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту перевірки, зв'язок отриманих інформаційно-консультативних послуг з господарською діяльністю Позивача не перевірявся, ніяких зауважень та запитань з цього приводу Позивач не одержував ні при перевірці, ні при розгляді скарг. Тільки у рішенні про результати розгляду повторної скарги №5542/10/25-009 від 19.08.2009 року ДПА у Чернівецькій області з посиланням на п.5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» приходить до висновку про наявність ще однієї підстави для зменшення валових витрат та донарахування податку на прибуток, а саме вважає недоведеним зв'язок витрат на послуги з господарською діяльністю.

Спростовуючи вищенаведений висновок відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що такий зв'язок підтверджується іншими первинними документами, а саме звітами про надання інформаційно-консультативних послуг, договорами з нерезидентами, укладеними за допомогою та на підставі звітів та іншими документами.

Суд звертає увагу, що порушення п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не наведене в податковому повідомленні-рішенні №000091023/0 від 10 червня 2009 року, як підставу для його прийняття.

Натомість, зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю Позивача вбачається зі звітів про надання інформаційно-консультативних послуг. Статут Позивача та довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій передбачають такі види діяльності, як торгова діяльність, посередництво в торгівлі, оптова торгівля. Позивач імпортував хімреагенти з Польщі та Німеччини для інтенсифікації технологічних процесів виробництва цукру-піску. З метою розширення ринку продажів в Росії, Білорусії та Молдові Позивач замовив товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпроф-будсервіс» інформаційно-консультативні послуги за темою «Запровадження нових видів реагентів для інтенсифікації технологічних процесів та розширення ринку продажів в Росії, Білорусі, Молдові». Кінцевим результатом виконаних інформаційно-консультативних послуг стало укладення контрактів та здійснення експортних поставок ряду підприємств контрагентів з вищеназваних країн, що підтверджує намір Позивача одержати реальну користь та фактичне одержання користі від послуг. Таким чином, очевидний причинний зв'язок між придбанням інформаційно-консультативних послуг та економічною вигодою від цього придбання, що свідчить про виконання Позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням вище зазначено, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.5.2.1. п.5.2, п.5.3.9 п.5.3, ст.20 Закону №334.

Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки від 27.05.2009 року, винесені податкові повідомлення-рішення, в яких вказано на порушення позивачем п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, ст..10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168), зокрема встановлено заниження ПДВ за 2007 рік у сумі 216533,0 грн., у тому числі за вересень 2007 року на 49004,0грн., за жовтень 2007 року на 167529,0 грн.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.2.3. пункту 7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки від 27.05.09р. зменшення податкового кредиту за 2007 рік на 216533 грн. (в т.ч. за вересень 2007 року в сумі 49004,0 грн., за жовтень 2007 року 167529,0 грн.) аргументовано тим, що податкові накладні, якими підтверджується дана сума, видані особою, не зареєстрованою в податковому органі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи спірні податкові накладні були видані у лютому та вересні 2007 року, а відображені Позивачем у складі податкового кредиту у вересні-жовтні 2007 року. У цих періодах ТОВ «Інтерпроф - будсервіс» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ видане 03.03.06, анульоване за рішенням суду з дати видачі свідоцтва 16.01.2009 року та 25.02.2009 року складений акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість).

Однак, з врахуванням вищезазначених норм законів, суд приходить до висновку, що на час здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тому Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, оскільки Позивач був необізнаний щодо неї.

При цьому суд ураховує вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, визнання недійсними установчих документів ТОВ «ІнтерпрофБудсервіс» та подальше анулювання свідоцтва самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації товариства до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Дослідивши податкові накладні №61 від 07.02.2007 року на загальну суму 211200грн. в т.ч. ПДВ 35200,22грн. - будівельні роботи; №252 від 06.09.2007 року на загальну суму 294025грн. в т.ч. ПДВ 49004,17грн. - інформаційно-консультаційні послуги; №258 від 10.09.2007 року на загальну суму 363250грн. в т.ч. ПДВ 60541,67 грн. - інформаційно-консультаційні послуги; №263 від 24.09.2007 року на загальну суму 430725,0 грн. в т.ч. ПДВ 71787,5 грн. - інформаційно-консультаційні послуги суд вважає, що вони є в силу ст.70 КАС України належними і допустимими доказами по справі.

Крім того, дослідивши вказані податкові накладні вбачається, що як на момент здійснення господарських операцій і виписки податкових накладних (лютий та вересень 2007 року), так і на момент включення їх сум до податкового кредиту Позивача (вересень, жовтень 2007 року) ТОВ «Інтерпроф-Будсервіс» знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких обґрунтовано не спростований відповідачем, наявності у Позивача податкових накладних на момент перевірки та їх відповідності вимогам п.7.2.1 Закону №168, суд вважає, що Відповідач не мав підстав для висновку про завищення Позивачем сум податкового кредиту.

Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень п.п.7.4.1. ст.7 Закону №168 та вимог п.п.7.4.5 ст.7 цього ж Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідач не довів наявність недоліків в оформленні податкових накладних, відсутності накладних, а навпаки на момент виписки та включення до податкового кредиту ТОВ «Інтерпроф-будсервіс» був зареєстрованим платником податку на додану вартість, таким чином висновок про завищення суми податкового кредиту на 216533,0 грн. необґрунтований, а оскаржуване повідомлення - рішення винесене неправомірно.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спірні рішення прийняті всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Чернівці №0000910231/0 від 10 червня 2009 року, №2403540350/0 від 10 червня 2009 року, №0000910231/1 від 06 липня 2009 року, №2403540350/1 від 06 липня 2009 року, №0000910231/2 від 19 серпня 2009 року, №2403540350/2 від 19 серпня 2009 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Лан» судові витрати в сумі 3,40грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 15 листопада 2010 р. (13.11.2010р., 14.11.2010р. вихідні дні).

Суддя В.О. Ковтюк