Ухвала суду № 122691133, 31.10.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5776/22

№ 1-в/183/384/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника органу пробації ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду подання від 07.10.2024 р. начальника Новомосковського районного відділу філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області ОСОБА_6 про звільнення від покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року у відповідність до вимог закону щодо засудженого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, на утриманні дітей не має, працює в ТОВ "АТБ - Маркет" на посаді диспетчера, інвалід ІІ групи, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

-01.02.2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на три роки,

В С Т А Н О В И В:

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області стосовно ОСОБА_5 набрав законної сили 05.04.2023 р., надійшов для виконання до Новомосковського районного відділу філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області 22.05.2023 р..

09.08.2024 року набрав чинності Закон України від 18.07.2024 р. № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон). Законом змінено поняття «вартості вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна.

Відповідно до вказаного Закону дрібною крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, яка не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу податкова соціальна пільга визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року.

Так, підпунктом 169.1.1 ст. 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Відповідно до вироку суду, 19.04.2022, 20.04.2022 року ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємне викрадания чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. Вартість викраденого майна згідно вироку суду становить 1667 грн. 67 коп.

Таким чином, зазначеним Законом крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення у 2024 році 3028 грн, у 2023-2684 грн. у 2022 2481 грн, у 2021 році - 2270 грн, у 2020 році 2102 грн., віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

Отже, крадіжка майна вартістю 1667 грн. 67 коп. виключно становить адміністративне правопорушення.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №0306/7567/12, вказала, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України ранішe як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Водночас, у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ст. 5 КК України. Згідно із ч. 1 цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-1Х, який набрав чинності 09.08.2024 року, має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою Закону.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року вартість викраденого майна становить 1667 грн. 67 коп., що виключає (скасовує) кримінальну відповідальність за ст. 185 КК України.

Отже, ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання, призначеного судом за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, на підставі ч. 2 ст.539 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 74 КК України.

Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку суду, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Ураховуючи викладене, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ст. ст. 4, 5 КК України, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 58 Конституції України, керуючись Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-1X заявник подання просить звільнити від покарання ОСОБА_5 засудженого вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року.

Представник органу пробації в судовому засіданні підтримав своє подання.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.

В судовому засіданні засуджений погодився із заявленим поданням та не заперечував проти звільнення його від призначеного покарання.

Заслухавши представника органу пробації, прокурора, засудженого, дослідивши матеріали надані до суду як докази в їх сукупності, суд доходить до наступного.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на три роки.

Із вказаного вироку вбачається, що загальна вартість викраденого засудженим майна становить 1667, 67 грн. Події злочину мали місце 19 та 20 квітня 2022 р.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, яким ст.51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібної крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, вартість майна якої на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Крім того, суд бере до уваги правові висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що містяться в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), згідно яких, Закон №3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2022 року становить 2481 гривень, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян складає 1240,50 гривень на 2022 рік, а два неоподаткованих мінімумів (ч.2 ст. 51 КУпАП) становить 2481 гривень.

Як вбачається з вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року загальна вартість викраденого засудженим 19 та 20 квітня 2022 р. майна становить 1667, 67 грн., що є меншим розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 19 та 20 квітня 2022 р.. Тому таке діяння, станом на день розгляду подання, не є кримінально караним.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

За таких обставин засуджений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

На підставі викладеного заявлене подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 74 КК України, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання від 07.10.2024 р. начальника Новомосковського районного відділу філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області ОСОБА_6 про звільнення від покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року у відповідність до вимог закону щодо засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2023 року покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонним суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1