Постанова № 122689200, 11.10.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/9485/23

Пров. №3/766/974/24

11.10.2024

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , не працює, пенсіонер

встановила:

20.10.2023 о 17 годині 02 хвилини в Херсонській області, селі Степанівка, вул. Джона Говарда, 65, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку відмовився. Дана подія фіксувалась на бодікамеру №475927, 471613, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав в тому, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, пояснив, що він їхав із цвинтару, де відвідував могилу недавно померлої дружини. Перебуваючи на цвинтарі вжив невелику кількість алкоголю, від якого не сп`янів, не втратив реакції на реагування на дорожню обстановку, керував авто впевнено. Відстань від цвинтаря до його помешкання незначна, до того ж немає активного руху транспорту. Просив не застосовувати до нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він проживає один у селі Степанівка під Херсоном, в якому через воєнний стан дуже обмежено працюють заклади торгівлі, немає аптеки, лікарів, а громадський транспорт із містом Херсоном майже відсутній, а тому він в силу похилого віку та стану здоров`я тільки власним транспортним засобом може дістатися до магазину, аптеки чи до лікаря в разі необхідності, а також до комунальних установ, яких у селі Степанівка ніколи не було, а є тільки у Херсоні. Осіб, які б могли надати йому побутову допомогу, немає, оскільки через небезпеку для життя, викликану постійними обстрілами, та у зв`язку з руйнуванням житла більшість мешканців виїхали із села. Має хворого одинокого 50-річного племінника у селі Киселівка, якому допомагає, зокрема і доставляючи необхідні продукти харчування та ліки. В разі позбавлення права керування транспортними засобами він буде позбавлений можливості допомагати племіннику, а в селі також відсутні особи, які б могли йому надавати необхідну допомогу. Пояснив, що з часу отримання права на керування транспортними засобами ніколи не був учасником дорожньо-транспортних пригод, раніше не притягувався до відповідальності за таке правопорушення і не керував авто у стані алкогольного сп`яніння.

Представник ОСОБА_1 адвокат Вічна І.М. підтримала позицію довірителя, надала письмові пояснення та клопотання у справі, в яких обґрунтувала необхідність і можливість незастосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний серед іншого з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 ПДД водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджена наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 519110 від 20.10.2023, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- матеріалами відеофіксації правопорушення, які долучені до протоколу, а саме: відеофайлів (дисків) з назвою: « ОСОБА_2 519110 20.10.2023, ІІ- ОСОБА_1 519110 20.10.2023, », на якому зафіксовано зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 його відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснення наслідків такої відмови.

Докази, яким надано оцінку під час судового розгляду, узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому доказують в діях останнього адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.

До обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративним правопорушенням, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративним правопорушенням, судом не встановлено.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП встановлює накладання штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Отже, наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є як істотне грошове стягнення, так і тривале обмеження порушника у справі керування транспортним засобом, тобто адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є цілком співмірним з кримінальним покаранням (розмір штрафу за частиною 2 ст.53 КК України визначається в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а позбавлення права керувати транспортним засобом).

Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 6 вересня 2023року 6-р(1) 2023 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 ( справа №3-32/2023(66/23) щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини шостої статті 481 Митного Кодексу України, Конституційний Суд України у своїх рішеннях викладав юридичні позиції щодо змісту принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, закріпленої частиною другою статті 61 Конституції України, зокрема:

- для забезпечення дотримання прав особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 травня 2015року № 5-рп/2015).

- «унормовуючи порядок притягнення особи до юридичної відповідальності, законодавець має виходити також із рекомендацій, які містяться в Мінімальних стандартних правилах стосовно заходів, не пов`язаних із тюремним ув`язненням (Токійські правила)(Резолюція Генеральної асамблеї Організації Об`єднаних Націй 45/110 від 14 грудня 1990року): поряд з іншими обставинами мають бути враховані, зокрема, характер і ступінь тяжкості правопорушення, відомості про особу правопорушника, а також інтереси захисту суспільства тощо (пункт 2.3). За міжнародними рекомендаціями що застосування такого виду покарання (стягнення) як штраф потрібно враховувати насамперед його адекватність матеріальному стану особи, яку притягують до юридичної відповідальності; законодавець має визначити співмірну міру адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, а суди- забезпечувати індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи ( абзац шостий підпункту 2.3, абзац четвертий підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 жовтня 2022року №8-р(1)/2022).

Як зазначалось вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 519110 від 20 жовтня 2023 року в діях ОСОБА_1 , як водія, мала місце відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Ані на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення ААД №519110 від 20 жовтня 2023 року, ані впродовж розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких інших правопорушень (адміністративного або кримінального характеру), зокрема, і передбачених ст.130 КУпАП або іншими нормами, пов`язаними із порушеннями Правил дорожнього руху.

При цьому, ОСОБА_1 є особою похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто на момент розгляду судом справи про притягнення його до адміністративної відповідальності йому виповнилося 71 рік.

ОСОБА_1 пояснював, що має захворювання ніг та хребта, пересування супроводжуються болем. В обґрунтування своїх пояснень ОСОБА_1 надав консультативний висновок від 25.09.2024 лікаря-ортопеда-травматолога (до якого є рентгенівські знімки) з діагнозом та рекомендацією обмеження фізичного навантаження на праву нижню кінцівку.

Згідно консультаційного висновку неврапатолога від 05.05.2022, з березня-квітня 2022 року ОСОБА_1 відчуває біль у всій правій нозі під час ходіння. За наслідками огляду було описано стан хворого і зазначено кілька діагнозів: гопартроз (артроз колінного суглоба), люмбоішіалгія (біль у попереку), м`язово-тонічний синдром, дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, вертеброгенна люмбалгія та інші. Тож користування транспортним засобом є життєвою необхідністю, яка забезпечує можливість пересування та задоволення повсякденних потреб (відвідування магазинів, базару, аптек, лікарів тощо).

Відповідно до Наказу №197 від 11.07.2023 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією» Херсонська територіальна громада визначена територією, на яких ведуться бойові дії. Є загальновідомим факт, що місто Херсон, а село Степанівка, де проживає ОСОБА_1 , є передмістям м. Херсона і входить до Херсонської територіальної громади, і з самого початку військового вторгнення рф на територію Херсона та області потерпає від обстрілів, а в даний час перебуває під постійними обстрілами російськими військами з лівобережжя Херсонської області, а тому транспортне сполучення між Херсоном та с. Степанівкою є вкрай нерегулярним та обмеженим, як у часі, так і в кількості одиниць громадського транспорту, що здійснюють відповідне сполучення.

Є необхідність регулярних виїздів із села до міста, що викликана не лише необхідністю відвідування установ, які в мирні часи не розміщалися в селі (банківські установи, лікарні, міські комунальні підприємства по забезпеченню комунальними послугами, підприємства лектро-, водо-, газо-постачання), а й відсутністю на даний час в селі необхідної базової інфраструктури для задоволення поточних повсякденних життєвих потреб, зокрема, магазинів з продовольчих та промислових товарів, аптек, ринку тощо. Крім того, у будь-який момент може виникнути потреба покинути населений пункт або надати необхідну допомогу односельцям, які не мають транспортного засобу. Не маючи права керування транспортним засобом ОСОБА_1 не матиме можливості вирішувати зазначені питання.

З урахуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, віку та стану здоров`я, об`єктивних обставин, які склались у зв`язку з бойовими діями на території м. Херсона, матеріальної шкоди правопорушенням не заподіяно, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, визначеного санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, і не позбавляти права керування транспортними засобами. Таке адміністративне стягнення є мірою відповідальності і забезпечить мету, визначену ст.23 КУпАП.

Відповідно дост.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню 605,60 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.33, 34 , 130,252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

постановила:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. (Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача(код ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що гідно з ч. 1ст.307КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу установлений ч. 1ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу відповідно до ст.308 КУпАП надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності , її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом(посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

СуддяО. Л. Черниш