Рішення № 122689176, 23.10.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/8024/23

н/п 2/766/2903/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Богодухової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи вимоги тим, що 18.01.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта та відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідача було здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі». Відповідачем погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як просто і електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 24.01.2022 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачем за допомогою ОТП пароля було підписано кредитний договір б/н від 24.01.2022 року про надання строкового кредиту у розмірі 50600,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору та Графік кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.05.2023 року має заборгованість 48562,76 грн, яка складається з: 41731,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 6831,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, яку просили суд стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк», а також 2684,00 грн. судових витрат.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.02.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву. ОСОБА_1 вважає, що вимоги банку є незаконними та неправомірними, а у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Між відповідачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № б/н від 24.01.2022 про надання строкового кредиту «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» у розмірі 50600,00 грн. на термін 36 місяців, а саме до 24.01.2025 року. Відповідач зазначає, що завжди дотримувався умов даного договору та у більшості випадків здійснював щомісячні платежі у розмірі сум, які перевищували розмір щомісячних платежів, які були передбачені графіком платежів. Так, під час повномасштабного вторгнення російської федерації, відповідач проживав за місцем своєї реєстрації, а саме, Херсонська обл., Генічеський рн, смт. Новотроїцьке. У перші часи війни, зазначений населений пункт було окуповано російськими загарбниками. Вся територія Генічеського району окупована з 24.02.2022 і по сьогодні. Навіть, перебуваючи в окупації, відповідач намагався вчасно і без затримок сплачувати щомісячні платежі. Коли умови находження в окупації стали вкрай тяжкими, із-за радикально-проукраїнської позиції, ОСОБА_1 довелось залишити будинок, фактично всі заощадження та виїхати на підконтрольну України територію, в наслідок чого відповідачем 29.12.2022 року отримано довідку про ВПО. Також, зазначив, що після виїзду з окупованої території єдиним джерелом його доходу є отримання виплат ВПО. Крім того, на виконання п. 7.3 договору, відповідач намагався повідомити про настання форс-мажорних обставин засобами телефонного зв`язку, але на окупованій території зв`язок був відсутній, а після виїзду з окупованої території, останнім у телефонному режимі за номером 3700 неодноразово залишались звернення щодо виникнення форс-мажорних обставин та можливості ненарахування відсотків за кредитом, на що банком було неодноразово відмовлено. 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності. Також, за загальним правилом, передбаченим ст.617 Податкового кодексу України, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії непереборної сили форс-мажору. Разом з тим, штрафні санкції та інші платежі, сплата яких передбачена у договорі нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) договору включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. Разом з тим, позивачем не враховано факту дії форс-мажорних обставин. Також, відповідач зазначив, що сума заборгованості зазначена у позовній заяві не відповідає дійсності. Відповідно до відомостей з «Приват 24» станом на подачу відзиву сума заборгованості за кредитом складає 45326,76 грн., з яких тіло кредиту складає 41731,76 грн. та 3595,00 грн відсотки, оскільки відповідачем продовжують сплачуватись кошти на погашення кредиту. Просив відмовити АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.

05.03.2024 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що при генерації позовної заяви та розрахунку заборгованості було допущено помилку, тому банком буде надіслано уточнену позовну заяву. Крім того вказує, що 18.01.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта та відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідача було здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі». Відповідачем погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як просто і електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 24.01.2022 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачем за допомогою ОТП пароля було підписано кредитний договір б/н від 24.01.2022 року про надання строкового кредиту у розмірі 50600,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору та Графік кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 16.05.2023 року має заборгованість 48562,76 грн, яка складається з: 41731,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 6831,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, яку просили суд стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк», а також 2684,00 грн. судових витрат. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

25.03.2024 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву. 18.01.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта та відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідача було здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі». Відповідачем погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як просто і електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 24.01.2022 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачем за допомогою ОТП пароля було підписано кредитний договір б/н від 24.01.2022 року про надання строкового кредиту у розмірі 50600,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору та Графік кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 19.02.2024 року має заборгованість 45326,76 грн, яка складається з: 41731,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 3595,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, яку просили суд стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк», а також 2684,00 грн. судових витрат.

13.05.2024 року представником позивача надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що в процесі судового розгляду встановлено, що до позовної заяви надано копію Кредитного договору б/н від 24 січня 2021 р. Позивач звертає увагу суду, що дата 24 січня 2021 р. вказана помилково, а фактично Кредитний договір підписаний сторонами 24.01.2022 року. Згідно Виписки за договором №б/н вбачається вчинення операцій щодо погашення кредиту та відсотків за його користування - дати операцій 24.02.2022 р., 25.04.2022р., 24.06.2022р., тобто відповідачем вчинені дії, направлені на фактичне виконання взятих на себе зобов`язань. Представник позивача просить суд вважати дату укладення Кредитного договору б/н щодо надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 50600 грн. саме 24 січня 2022 р., а дату 24 січня 2021 р., що зазначена у договорі вважати помилковою. Банком надана виписка по рахунку, яка згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором. Відповідачем частково виконано зобов`язання за Кредитним договором №б/н, що згідно із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц свідчить про укладення договору та прийняття відповідачем зобов`язань за ним. Просив задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі.

22.05.2024 року відповідач подав до суду відзив на уточнену позовну заяву. Відповідач звертає увагу на те, що у позовній заяві так і в уточненій позовній заяві позивач посилається на невиконання кредитного договору б/н від 24.01.2021 про надання строкового кредиту у розмірі 50600,00 грн. У додатках до позовної заяви доданий саме кредитний договір від 24.01.2021 та саме на цьому договорі будується позовна заява позивача. У додатках також міститься розрахунок заборгованості за період 24.01.2022 по 31.12.2023, а також графік платежів за споживчим кредитом на період з 24.01.2022 по 24.01.2025. Поряд з тим, аналізуючи дату договору та період, який вказаний у розрахунку заборгованості, можна прийти до висновку, що позивачем було надано відповідачу кредитні кошти аж через рік після підписання договору, що є абсурдним. Також, із тексту уточненої позовної заяви не зрозуміло хронологію здійснення ідентифікації та підписання кредитного договору. Позивач взяв зворотній облік у роках, або ж відповідач здійснив подорож у минуле, щоб після проходження ідентифікації у 2022 році підписати кредитний договір у 2021 році. Крім того, у п. 9 договору від 24.01.2021 у графі «Позичальник» стоїть підпис не відповідача. Оскільки предметом спору повинен бути договір як мінімум 24.01.2022, а позивачем у якості доказу надано договір від 24.01.2021, зазначений договір не є доказом по справі, та розглядати його у якості доказу немає законних підстав. ОСОБА_1 вважає вимоги банку незаконними та неправомірними, просить відмовити у задоволенні позову.

10.06.2024 року представник позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено що в процесі судового розгляду встановлено, що до позовної заяви надано копію Кредитного договору б/н від 24 січня 2021 р. Позивач звертає увагу суду, що дата 24 січня 2021 р. вказана помилково, а фактично Кредитний договір підписаний сторонами 24.01.2022 року. Згідно Виписки за договором №б/н вбачається вчинення операцій щодо погашення кредиту та відсотків за його користування - дати операцій 24.02.2022 р., 25.04.2022р., 24.06.2022р., тобто відповідачем вчинені дії, направлені на фактичне виконання взятих на себе зобов`язань. Банком надана виписка по рахунку, яка згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором. Відповідачем частково виконано зобов`язання за Кредитним договором №б/н, що згідно із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц свідчить про укладення договору та прийняття відповідачем зобов`язань за ним. Власноручний підпис на планшеті є особливим видом власноручного підпису, внаслідок чого не може бути аналогом власноручного підпису, яким відповідно до визначення є електронний підпис, а тому для його вчинення не потрібна попередня згода на його використання. Відповідач станом на 19.02.2024 року має заборгованість 45326,76 грн, яка складається з: 41731,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 3595,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками. В матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконанні та кредитором не прийнятті. Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.01.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідача було здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі».

Відповідно до п. 3 Договору із відповідачем погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь - якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.

Відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 24.01.2022 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Відповідачем за допомогою ОТР підписаний договір б/н від 24.01.2022 року про надання строкового кредиту у розмірі 50600,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки 18%. Додатково відповідачкою підписаний графік кредиту. Відповідно до Договору та графіку кредиту із відповідачем погоджені умови послуги «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою».

З наведеного вбачається, що 24.01.2022 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до якого він отримав в банку кредит. Зазначена обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

До кредитного договору банк додав загальні умови надання кредитів «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» АТ КБ «Приватбанк».

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) встановлено, що 24.01.2022 року відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , 24.01.2022 встановлено кредитний ліміт в розмірі 50600,00 грн, який в подальшому був зменшений до 50600,00 грн.

З виписки АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н за період 24.01.2022 року 17.03.2023 року по рахунках ОСОБА_1 видно, що останій списав з карткового рахунку грошові кошти.

Таким чином, із відповідачем були погодженні зазначені у вказаних документах умови договору щодо розміру кредиту, строку кредитування, процентну ставку, кількість та розмір платежів, які здійснюються щомісяця рівними частками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Водночас згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Зазначене дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Згідно з наданими АТ КБ «Приватбанк» розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 19.02.2024 року становить 45326,76 грн, яка складається з: 41731,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 3595,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» (тут і далі в ред. на час укладення кредитного договору) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором,визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порядок отримання грошових коштів та нарахування процентів сторони погодили в заяві, кредитному договорі та графіку кредиту, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт укладання договору, ознайомлення з його умовам, використання кредитних коштів, а також розмір наявної заборгованості.

У зв`язку з вищевикладеним, суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України доказів, на підтвердження заявлених вимог, враховуючи, що одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, умови кредитного договору боржником порушені, кредитор має право вимагати виконання умов кредитного договору погодженого сторонами, а тому наявні підстави для задоволення вимог банку.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи ідентичність наявного в заяві про приєднання підпису, не заявляв клопотання, у відповідності до ст.103 ЦПК України про призначення експертизи для з`ясування даної обставини, а також не звертався із позов про визнання кредитного договору недійсним.

Доводи відповідача щодо форс-мажорних обставин, суд до уваги не приймає, оскільки посилаючись на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності, відповідачу обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору недостатньо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався й наразі триває.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що містить у відкритому доступі на електронному ресурсі https://ucci.org.ua вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов`язанням.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання договору та військовими діями, що відповідачем, в свою чергу, не доведено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 268, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 626, 638, 639, 640, 642, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 24.01.2022 року у розмірі 45326,76 грн, яка складається з: 41731,76 грн заборгованість за тілом кредиту; 3595,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 28.10.2024 року.

Суддя: С.І. Майдан