Рішення № 122683205, 23.10.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року справа № 580/9138/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.04.2024 №262240026130 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 23.01.1991 по 07.06.1991, з 24.06.1991 по 01.12.2017, та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи 21.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має достатній пільговий стаж та досяг віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак під час вирішення питання про призначення пенсії протиправно відмовлено у такому призначенні.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.10.2024 від ГУ ПФУ в м. Києві та 11.10.2024 від ГУ ПФУ в Черкаській області надійшли подібні за змістом відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просять відмовити у її задоволенні. Вказано, що позивач 10.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону № 1058-IV.

Позивач до заяви про призначення пенсії надав оригінали та копії документів про періоди роботи із 23.01.1991 до 07.06.1991, із 24.06.1991 до 01.12.2017, видані та завірені Архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, а не підприємством, в якому він працював в шкідливих умовах, чи його правонаступником.

Відомості про підтвердження Комісією пільгового стажу роботи за списком № 2 із 23.01.1991 до 07.06.1991, із 24.06.1991 до 01.12.2017 у електронній пенсійній справі відсутні.

Згідно із наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 1 місяць (стаж враховано до 31.12.2023). Стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 враховуючи вищезазначене, відсутній.

З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

01.04.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.04.2024 №262240026130 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

У спірному рішенні зазначено, що за результатами розгляду наданих позивачем документів, встановлено, що страховий стаж становить 38 років 1 місяць 26 днів. Пільговий стаж за Списком №2 не визначений. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи із 23.01.1991 до 07.06.1991, із 24.06.1991 до 01.12.2017 згідно довідки від 11.03.2012 №Г-21/2-09/405, виданої Архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, оскільки не надано рішення комісії органу Пенсійного фонду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стосовно пільгового стажу позивача за Списком №2, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XIІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

Суд врахував, що спірним у цій справі є зарахування до пільгового стажу позивачу за Списком №2 періоду роботи з 23.01.1991 до 07.06.1991, із 24.06.1991 до 01.12.2017.

Відповідно до записів №№4-17 у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач у спірному періоді працював на Дніпровському металургійному комбінаті:

з 23.01.1991 по 07.06.1991 працював слюсарем-ремонтником по ремонту металургійного устаткування 5 розряду (2040200а-18559 відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991);

- з 24.06.1991 по 30.10.1991 прийнятий слюсарем-ремонтником з ремонту металургійного устаткування 5 розряду (2040200а-18559 відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991);

- з 01.11.1991 по 30.10.1998 по переведений на посаду майстра слюсарної дільниці з ремонту устаткування основних цехів комбінату цеху ремонту кранового устаткування (2040100б-23362 відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, 2040300б-23362 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162);

- з 01.11.1998 по 20.11.2008 переведений на посаду майстра слюсарної дільниці з ремонту устаткування основних цехів комбінату цеху ремонту металургійного устаткування (2040300б-23362 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, 3.1б майстри (старші майстри) з ремонту устаткування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36);

- з 21.11.2008 по 15.11.2009 переведений на посаду змінного майстра з ремонту устаткування дільниці ремонту кранового устаткування цеху ремонту металургійного устаткування (3.1б майстри (старші майстри) з ремонту устаткування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36);

- з 16.11.2009 по 24.08.2010 переведений на посаду слюсаря-ремонтника 6 розряду слюсарної дільниці № 1 цеху ремонту металургійного устаткування (3.1а-3 слюсарі-ремонтники відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36);

- з 25.08.2010 по 15.09.2013 переведений на посаду механіка цеху ремонту металургійного устаткування; (3.1б механіки цехів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36);

- з 16.09.2013 по 01.12.2017 працював на посаді механіку цеху ремонту металургійного устаткування ремонтно-сервісного центру (3.1б механіки цехів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).

У трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

На період роботи позивача діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на металургійному виробництві.

Крім того, позивачем надані копії: архівних довідок від 06.06.2024 № Г-21/2-09/870, що підтверджують наявний трудовий стаж з 23.01.1991 по 07.06.1991, з 24.06.1991 по 01.12.2017 на «Дніпровському металургійному комбінаті»; постанови про атестацію робочих місць від 20.10.1994; листа Головного державного експертна області з умов праці від 26.10.1999, та листа від 27.12.2000, що продовжують дію терміни дії постанови про атестацію робочих місць від 20.10.1994 до 31.01.2001; постанови про атестацію робочих місць від 25.01.2001; постанови про атестацію робочих місць від 29.12.2006; листа Головного державного експертна області з умов праці від 29.11.2011, що продовжує дію терміни дії постанови про атестацію робочих місць від 29.12.2006 до 29.12.2012.

З мотивів спірного рішення вбачається, що відповідач не врахував вказані документи, оскільки вони були видані та завірені архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, а не ПАТ «Дніпровський металургійним комбінатом».

З цього приводу суд зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) знаходиться на стадії припинення.

Наказом Господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання від 24.01.2024 у справі № 904/2104/19 було зобов`язано Кам`янську міську раду Дніпропетровської області прийняти архівні документи ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на зберігання.

Отже, пільговий стаж позивача за Списком №2 у період з 23.01.1991 по 07.06.1991, з 24.06.1991 по 01.12.2017 (26 років 9 місяців 24 дні) підтверджений належними доказами.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1.

Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Стосовно доводів спірного рішення, про відсутність доказів атестації робочого місця, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Оскільки дані трудової книжки позивача та вищевказаних довідок, які надавались до органу Пенсійного фонду України, підтверджують його роботу з 23.01.1991 по 07.06.1991, з 24.06.1991 по 01.12.2017 (26 років 9 місяців 24 дні) зі шкідливими умовами праці, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування цього стажу роботи до пільгового стажу за Списком №2.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище стажу.

Стосовно права позивача на призначення пільгової пенсії за Списком №2, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 позивач народився 10.04.1969, тобто на час вирішення спору досяг 55 років.

За наслідками розгляду документів позивача органом Пенсійного фонду встановлено, що його страховий стаж становить 38 років 1 місяць 26 днів.

Як установлено судом вище, позивач має пільговий стаж роботи за Списком №2 (26 років 9 місяців 24 дні).

Тому суд дійшов висновку про наявність у ного права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів спірного рішення відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.04.2024 №262240026130 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон №1058, зокрема ст.114.

Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 стаж роботи з 23.01.1991 по 07.06.1991, з 24.06.1991 по 01.12.2017 та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке прийняло спірне рішення, у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.04.2024 №262240026130 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за Списком №2 стаж роботи з 23.01.1991 по 07.06.1991, з 24.06.1991 по 01.12.2017, а також прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 21.04.2024.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ