Рішення № 122682135, 30.10.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 жовтня 2024 р.справа № 400/9673/24 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056,

провизнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.06.24 р. №73130662В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач або Відділ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу Максимової О.О. про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2024 р. ВП № 73130662 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 р. у справі № 400/8628/23.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем не були вжиті всі заходи примусового виконання рішення суду, передбачені Законом України Про виконавче провадження, а закінчення виконавчого провадження без його фактичного виконання, є втручанням у майнові права позивача.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та пояснив, що на примусовому виконанні у Відділі знаходився виконавчий лист Миколаївського окружного адміністративного суду, згідно з яким боржника - ГУ ПФУ в Миколаївській області, було зобов`язано виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000 грн. Боржник листом повідомив відповідача про те, що ним здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , але у зв`язку з відсутністю асигнувань здійснити таку доплату до пенсії неможливо. На ГУ ПФУ в Миколаївській області було двічі накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин, і у зв`язку з тим, що без боржника виконати рішення неможливо, на підставі ст. 63 ч. 3 Закону України Про виконавче провадження, відповідач надіслав органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Такі дії вчинені відповідачем у відповідності до приписів Закону України Про виконавче провадження.

При відкриття провадження у справі, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив цей строк.

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України справа розглянута в письмовому провадженні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12 жовтня 2023 р. Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 400/8628/23, згідно з яким ГУ ПФУ в Миколаївській області було зобов`язано встановити та виплатити ОСОБА_1 з 1 липня 2021 р. щомісячну доплату в розмірі 2 000 грн. до призначеної пенсії, відповідно до постанови КМУ від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

25 жовтня 2023 р. позивач звернув виконавчий лист до примусового виконання, у зв`язку з чим відповідачем було відкрито виконавче провадження.

1 квітня 2024 р. відповідачем винесена постанова про накладення на боржника штрафу в розмірі 5 100 грн.

10 травня 2024 р. боржника повторно оштрафовано в подвійному розмірі на суму 10 200 грн.

16 травня 2024 р. відповідачем до органу досудового розслідування надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

13 червня 2024 р. відповідачем прийнята спірна постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 39 ч. 1 п. 11 та ст. 63 ч. 3 Закону України Про виконавче провадження.

Статтею 129 ч. 2 п. 9 Конституції України закріплено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Згідно з ст. 370 ч. 1 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 5 ч. 1 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ст. 18 ч. 1, 2 п. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ст. 39 ч. 1 п. 11 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

В свою чергу, відповідно до ст. 63 ч. 1-3 Закону України Про виконавче провадження, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Стаття 242 ч. 5 КАС України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 18 червня 2019 р. у справі № 826/14580/16 викладено правову позицію, згідно з якою накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Накладення штрафів і внесення повідомлення правоохоронним органам не є достатніми заходами задля виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а тому звернення з повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду, як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Закон України Про виконавче провадження вимагає від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.

Відповідно до ст. 13 ч. 1 Закону України Про виконавче провадження, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 18 ч. 4 Закону України Про виконавче провадження, Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Долучені відповідачем до відзиву матеріали виконавчого провадження № 73130662 не містять доказів здійснення ним перевірки виконання рішення боржником безпосередньо перед тим, як прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідачем не доведено вчинення інших, передбачених ст. ст. 13, 18 Закону України Про виконавче провадження дій, спрямованих на виконання рішення суду, окрім накладення штрафів та направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування положень ст. 39 ч. 1 п. 11 Закону України Про виконавче провадження, викладеним при розгляді аналогічних справ у постановах від 27 березня 2019 р. у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 р. у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 р. у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 р. у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 р. у справі № 554/10283/18, від 13 грудня 2021 р. у справі № 520/6495/2020, від 8 грудня 2022 р. у справі № 457/359/21, від 13 грудня 2022 р. у справі № 340/5200/21.

Таким чином, оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2024 р. ВП № 73130662 носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

За приписами ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 968,96 грн. Доказів понесення інших судових витрат сторони не подавали.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529) задовольнити.

2. Постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2024 р. ВП № 73130662, визнати протиправною та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. О. Мороз