Рішення № 122681933, 24.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 рокусправа № 380/14591/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП 43968090), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

-№1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 на суму 46277,13грн„ винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;

-№1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 на суму 32067,00грн., винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;

-№1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми «Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 на суму 20843,55грн., винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані винесенням Головним управлінням ДПС у Львівській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з порушенням норм чинного законодавства, відповідно до яких позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020, 2021 та 2022. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення за 2020, 2021, 2022 сформовано 05.10.2023, проте скеровано позивачу засобами поштового зв`язку лише 15.01.2024, що підтверджується копією конверту. На думку позивача, відповідачем не дотримано строки нарахування та вручення податкових повідомлень-рішень по податку на нерухоме майно. З огляду на викладане, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 15.07.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

На виконання ухвали суду представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що оскільки проведена контролюючим органом перевірка є адміністративною процедурою, перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020. Наголошує, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нараховується, за три останні звітні податкові роки. При цьому строк давності, визначений ст. 102 ПКУ, збільшується на період з дати початку дії карантину до дати набрання чинності Законом № 2260, тобто на строк з 01.03.2020 по 27.05.2022. також зазначив, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування цих податких повідомлень-рішень немає. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , набув у власність частини нежитлової будівлі, реєстраційний номер майна 1859635646221, адреса: АДРЕСА_2 . Загальна площа: 1068,9 м. кв. (розмір частки 2/3 відповідно до договору дарування № 49 від 11.01.2020 та розмір частки 1/3 відповідно до договору дарування № 51 від 11.01.2020, що в загальному становить 100% власності), право власності зареєстровано 11.01.2020.

Для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловій будівлі, реєстраційний номер майна 1859635646221, яка перебуває у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідачем використано ставки згідно з рішенням Дернівської сільської ради №633 від 19.06.2019 «Про встановлення на території Дернівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2020 рік», рішенням Дернівської сільської ради № 906 від 22.06.2020 «Про встановлення на території Дернівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2021 рік».

Також, з огляду на те, що Дернівська сільська рада увійшла до складу Кам`янка-Бузької ОТГ, відповідачем використано ставки податку у відповідності з рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 17.06.2021№ 61 «Про місцеві податки і збори на території Кам`янка-Бузької міської ради».

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2020рік) в сумі 46277,13грн.;

-податкове повідомлення-рішення №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2021рік) в сумі 32067грн.;

-податкове повідомлення-рішення №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, яким визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2022рік) в сумі 20843,55грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно. Обчислення суми податку на нерухомість здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості та надсилається (вручається) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити дотримання строку надсилання податкового повідомлення-рішення, передбаченого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу.

З матеріалів справи видно, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, якими визначено позивачу податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податкові періоди 2020, 2021 та 2022 роки були прийняті відповідачем та надіслані позивачу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення.

Водночас щодо доводів відповідача, наданих в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомленнь-рішень №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, про урахування ним положень п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України та ст.102 ПК України, то такі суд відхиляє, виходячи з такого.

Так, 07.12.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII, яким пункт 266.10 статті 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3, змістом яких визначено:

«У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».

Таким чином, з 01.01.2018 за змістом вищенаведеної норми Закону №2245-VIII дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України.

Разом з тим, змін до п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі.

Так, в цьому рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У даному рішенні також акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи зміни, внесені до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України, суд приходить до висновку, що запровадження вказаної норми не спростовує обов`язку контролюючого органу винести відповідне податкове повідомлення-рішення до 01 липня року, наступного за звітним.

За вищенаведеного правового регулювання, суд вважає, що винесені після 01 липня 2021року, 01 липня 2022року та відповідно 1 липня 2023року відповідні вказані вище податкові повідомлення-рішення, які надіслано платнику податків 15.01.2024, вказують на порушення відповідачем пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 52.2 пункту 52 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як встановлено судом, відповідач не проводив перевірки ОСОБА_1 , від так не мав підстав для застосування п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Суд вважає, що посилання відповідача на статтю 102 ПК України є необґрунтованими також і тому, що положення вказаної статті щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов`язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов`язань є загальною по відношенню до положень п. 266.7 ст. 266 ПК України, яка є спеціальною та має переважне застосування.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято та надіслано відповідачем з порушенням встановленого законом строку для його прийняття, що є підставою для визнання його незаконним та, відповідно, скасування.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2019 по справі № 817/213/16, яка є обов`язковою для врахування відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача, що у даному випадку контролюючий орган при визначенні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020, 2021 та 2022 роки повинен був дотримуватись приписів п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Також судом встановлено, що відповідачем визначено позивачу суму грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, починаючи з січня та закінчуючи груднем 2020 року, що свідчить про не врахування пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Водночас абзац 1 пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для звільнення від сплати податку на нерухомість не встановлює жодних додаткових вимог до платника податку фізичної особи, на відміну від платника податку юридичної особи, який з огляду на приписи абзаців 2-4 пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України має подати уточнюючу податкову декларацію з відображенням зміни податкового зобов`язання із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період березень 2020 року.

Суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості за березень 2020 року відповідно до статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, а відтак прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів правомірності свого рішення, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а відтак позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.